Рішення

від 13.03.2019 по справі 360/4459/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4459/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Широка К. Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

1. 28 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач, Сєвєродонецький МВ ГУМВС), з такими вимогами:

- стягнути з відповідача грошову винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 22.07.2014 по 31.12.2014 у загальному розмірі 19288,31 грн.

2. В обґрунтування зазначено, що позивач з 01.03.1995 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України. Згідно наказу Головного управління МВС України у Луганській області № 405 о/с від 06.11.2015 року був звільнений з органів внутрішніх справ у запас ЗС України, у званні підполковника міліції. Згідно довідок про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 22.07.2016 року № А-4971, від 12.08.2015 року № ВДЗ/8823/А , від 19.01.2015 року № ВДЗ/1345/А, позивач в період з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 27.01.2016 брав участь в антитерористичній операції. 17.10.2018 отримав від Сєвєродонецького МВ ГУМВС довідки № 54/75, № 54/76 від 17.10.2018 про нарахування та виплату грошового забезпечення та винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях за період 01.07.2014 по 31.12.2014. За період з 22.07.2014 року по 31.12.2014 року позивач не отримав грошову компенсацію (винагороду) за безпосередню участь в антитерористичній операції. Розмір винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 22.07.2014 по 31.12.2014 за розрахунком позивача складає 19288,31 грн.

3. Відповідач адміністративний позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Наказом АТЦ при СБУ від 13.12.2014 № 98 позивач перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористій операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення в період з 22.07.2014 по 30.09.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 01.10.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивач був виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 07.11.2015. У свою чергу відповідно до абзацу першого п. 2 наказу МВС № 719 від 23.07.2014 винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ. Вказані накази стосовно ОСОБА_1 у період з 01.10.2014 по 31.12.2014 у Сєвєродонецькому MB ГУМВС відсутні. Також вважає, що в матеріалах справи відсутні докази участі ОСОБА_1 у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014. Накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) свідчать про прибуття (включення та вибуття (виключення) позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про можливість залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014. Позивач просить стягнути з Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 22.07.2014 по 31.12.2014. У свою чергу, у період часу з 29.09.2014 по 24.10.2014 позивач перебував на посаді заступника начальника відділу обліку кадрів Управління кадрового забезпечення ГУМВС України у Луганській області (тобто перебував у трудових відносинах з ГУМВС України у Луганській області, а не з Сєвєродонецьким МВ ГУМВС). При цьому відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.02.2019 по адміністративній справі № 360/3920/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУМВС України у Луганській області було задоволено повністю та стягнуто з ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 29.09.2014 по 24.10.2014 включно у загальному розмірі 6614,40 грн з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів. Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 22.07.2014 по 28.09.2014 (за період з липня 2014 по вересень 2014) за час служби в Сєвєродонецькому МВ ГУМВС України у Луганській області було виплачено ОСОБА_1 Сєвєродонецьким МВ ГУМВС України у Луганській області у березні 2015 в загальному розмірі 10174,61 грн (згідно довідки Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області від 11.03.2019 № 54/21). Тобто, на думку відповідача, позивач робить невірний розрахунок винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.10.2014 по 31.12.2014, оскільки у період часу з 24.10.2014 по 31.12.2014 перебував у відпустці з 03.11.2014 по 27.11.2014 та на лікарняному з 12.12.2014 по 23.12.2014. На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Ухвалою суду від 14 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 1-2).

5. 28 лютого 2019 року - ухвалою суду зупинено провадження у справі за клопотаннями сторін про надання часу для можливого примирення.

6. Ухвалою від 13 березня 2019 року поновлено провадження у справі.

7. Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 93400, АДРЕСА_1 (а. с. 9-9 зв. бік).

9. З 01.03.1995 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема з 01 березня 1995 року по 29 вересня 2014 та з 24 жовтня 2014 року по 13.07.2015 обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору Державної служби боротьби з економічною злочинністю Сєвєродонецьким МВ ГУМВС (а.с. 11, 63, 68-70).

10. Відповідно до інформації, зазначеної у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98 позивач з 22.07.2014 по 30.09.2014 перебував у складі сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань (а.с. 71-73).

11. З інформації, зазначеної у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 07.06.2015 № 158 вбачається, що позивач вважається таким, що перебуває перебував у складі сил та засобів, які залучались та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань з 01.10.2014 (а.с. 74-76).

12. Згідно інформації, зазначеної у витязі з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 17.11.2015 № 158 позивач вважається вибувшим зі складу сил та засобів, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення з 07.11.2015 (а. с. 77-79).

13. Відповідно до інформації, зазначеної в довідках про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 19.01.2015 № ВДЗ/1345/А, від 12.08.2015 № ВДЗ/8823/А, від 22.07.2016 № А-4971, позивач дійсно в період 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 27.01.2016 брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення (а. с. 15-17).

14. З інформації, наявній у довідці Сєвєродонецьким МВ ГУМВС від 28.02.2019 № 54/18, вбачається, що ОСОБА_1 з 22.07.2014 по 04.08.2014 та з 03.11.2014 по 27.11.2014 перебував у відпустці, з 12.12.2014 по 23.12.2014 перебував на лікарняному (а. с. 64).

15. Згідно інформації, зазначеної у довідках Сєвєродонецького МВ ГУМВС від 28.02.2019 № 54/15 та № 54/16, грошове забезпечення позивача у липні 2014 року становило 5166,52 грн (у тому числі матеріальна допомога - 900,00 грн), у серпні 2014 року становило 4266,52 грн, у вересні 2014 року становило 4229,67 грн, у жовтні 2014 року становило 472,94 грн, у листопаді 2014 року - 2665,53 грн, у грудні 2014 року - 5571,20 грн. Грошове забезпечення позивачу за вказані місяці сплачено, однак не нарахована та не сплачена винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції (а. с. 65, 67).

16. Відповідно до інформації, зазначеної в довідці Сєвєродонецького МВ ГУМВС від 11.03.2019 № 54/21, винагорода за участь в АТО з липня по вересень 2014 року позивачу була виплачена в березні 2015 року в наступних розмірах: за липень 2014 року - 1376,30 грн, за серпень 2014 року - 4266,52 грн, за вересень 2014 року - 4531,79 грн, разом 10174,61 грн (а. с. 66).

17. Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 22.07.2014 по 31.12.2014.

ІІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

19. Згідно зі статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108), заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону). Крім того, відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

20. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (далі - Постанова № 158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

21. Відповідно до пункту 2 Постанова № 158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

22. Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

23. Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

24. Наказом МВС України від 23.04.2015 № 475 затверджено Інструкцію про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція).

25. Відповідно до п. 3 Інструкції до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

26. Розділом IV Інструкції «Надбавки і доплати» передбачено такі види надбавок і доплат: надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, надбавка за знання та використання іноземної мови, доплата за науковий ступінь, доплата за вчене звання, надбавка за спортивні звання, надбавка за почесне звання, надбавка фахівцям, які залучаються до підготовки рішень та висновків державних експертів з питань таємниць, надбавка за кваліфікаційну категорію, надбавка за кваліфікацію, надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі, надбавка за операторське обслуговування і збереження засобів засекреченого автоматичного зв'язку, доплата за службу в нічний час, надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя, надбавка за роботу в захисних ізолювальних дихальних апаратах, курсантська посадова надбавка, надбавка за службу у високогірних місцевостях, надбавка за службу в умовах режимних обмежень.

27. Розпорядженням Кабінет Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» Новоайдарський район Луганської області віднесено до зони проведення АТО (пункт 9 Луганської області).

28. Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

IV. ПОЗИЦІЯ СУДУ

29. Судом встановлено, що ОСОБА_1 було залучено до безпосередньої участі у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей наказами Першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) у період з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 07.11.2015.

30. Факт безпосередньої участі позивача в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України підтверджений інформацією, засначеною в довідках Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 19.01.2015 № ВДЗ/1345/А, від 12.08.2015 № ВДЗ/8823/А (а. с. 15, 16), Головного управління Національної поліції в Луганській області від 22.07.2016 № А-4971 (а. с. 17) та наявним у позивача посвідченням учасника бойових дій серія УБД № 174427 від 02.08.2018 (а. с 10).

31. Отже позивач набув право на виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

32. З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі.

33. Зазначеним Наказом № 719 передбачена виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

34. Винагорода за участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку виплачується тільки за безпосередню участь особи в її проведенні. Позивач, перебуваючи у відпустці з 22.07.2014 по 04.08.2014 та з 03.11.2014 по 27.11.2014 та на лікарняному з 12.12.2014 по 23.12.2014, у вказаний період не брав безпосередню участь у антитерористичній операції, а отже винагорода за цей час не нараховується та не виплачується.

35. Зважаючи на приписи визначені в Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою Наказом МВС України від 23.04.2015 № 475, до складу грошового забезпечення позивача мають включається доплата за службу в нічний час, оскільки носить постійний характер, та не включаються премії до свят, матеріальна допомога та індексація, оскільки носять разовий характер.

36. Отже винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції відповідач мав нараховувати виходячи з розміру грошового забезпечення, без урахування премії до свят, матеріальної допомоги та індексації. Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, який підлягає стягненню на користь позивача за період з 22.07.2014 по 31.12.2014 має становити:

за липень 2014 року (01.07.2014-22.07.2014) - 2389,20 грн ((4266,52 - 900,00 (матеріальна допомога)/31 день * 22);

за серпень 2014 року (05.08.2014-31.08.2014) - 3716,01 грн (4266,52 грн/31 день * 27);

за вересень 2014 року - 4229,67 грн;

за жовтень 2014 року (24.10.2014 по 31.10.2014) - 774,16 грн (3000 грн/31 день * 8);

за листопад 2014 року (01.11.2014-02.11.2014, 28.11.2014-30.11.2014) - 500,00 грн (3000 грн/30 днів * 5 днів);

за грудень 2014 року (01.12.2014-11.12.2014 та з 24.12.2014 по 31.12.2014) - 3414,68 грн (5571,20 грн/31 день *19).

37. Всього за 2014 рік - 15023,72 грн.

38. Оскільки, відповідно до інформації зазначеній в довідці Сєвєродонецького МВ ГУМВС від 11.03.2019 № 54/21 винагороди за участь в АТО ОСОБА_1 за період з липня 2014 року по вересень 2014 року виплачено в березні 2015 року в загальному розмірі 10174,61 грн (а. с. 66), тому розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за період 22.07.2014 по 31.12.2014 повинен становити 4849,11 грн (15023,72 грн - 10174,61 грн).

39. З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в Антитерористичної операції за період з 22.07.2014 по 31.12.2014 є частково обґрунтованими, а саме в частині стягнення з відповідача винагороди в розмірі 4849,11 грн.

40. Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

41. Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

42. У запереченнях відповідач зазначає, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач у справі був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

43. Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

44. Згідно частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

45. При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії» ).

46. Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

47. Посилання представника відповідача на положення статті 112 Цивільного кодексу України, суд також вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

48. Частинами першою - третьою статті 81 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

49. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

50. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

51. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

52. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

53. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

54. Керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що положення статей 105, 112 Цивільного кодексу України не поширюються на осіб публічного права, яким є Старобільський районний відділ ГУМВС України у Луганській області.

55. Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Та оскільки вказані накази стосовно позивача у відповідача відсутні, у зв'язку з чим немає підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

56. Так, як вже зазначалось судом раніше, згідно довідки ГУНП в Луганській області від 22.07.2016 № А-4971, позивач дійсно в період з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 27.01.2016 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпечення її проведення на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 13.12.2014 № 98, від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321, від 05.01.2016 № 5, від 02.03.2016 № 62 (а.с. 17).

57. Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що залучення позивача до участі в антитерористичній операції згідно вказаних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказує на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у вказані періоди, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

58. Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

59. Висновок суду в цій частині узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі № 812/927/16.

60. Суд критично оцінює посилання відповідача як на правову позицію для застосування в даній справі на постанову Верховного Суду від 21.02.2018 по справі № 805/2527/17-а (№ К/9901/1097/17), оскільки Верховним судом в дані постанові викладено свою правову позицію виходячи з аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та Порядку виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 «Про особливості виплати винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичної операції» відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24.

61. Зазначені нормативно-правові акти прийняті в 2015 році, тому на дату виникнення спірних правовідносин в даній справі їх не існувало, а тому застосування висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 21.02.2018 по справі № 805/2527/17-а (№ К/9901/1097/17) до данної справи є неможливим.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

62. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» , розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Сєвєродонецького міського відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, будинок 16, код ЄДРПОУ 08670711) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 93400, АДРЕСА_1; місце проживання: 93400, АДРЕСА_2) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 22 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 4849,11 грн (чотири тисячі вісімсот сорок дев'ять гривень 11 копійок) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_2