Рішення

від 06.03.2019 по справі 520/8546/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2019 р. № 520/8546/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Мурадли А.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Укркранмаш" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД"Укркранмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.09.2018 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки від 31.07.2018 року № 3123/20-40-14-17-19/35999390 є помилковими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а тому винесене відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки податкове повідомлення - рішення №0000231417 від 03.09.2018 року є таким, що підлягає скасуванню, як протиправне, оскільки ТОВ "ТД"Укркранмаш" жодним чином не порушувало положень податкового законодавства та законно і обґрунтовано розрахувало свій податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, надала відзив на позов, в якому зазначила, що податкове повідомленя-рішення є законним та правомірним, а в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив наступне.

Як встановлено судом, спеціалістами Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТД Укркранмаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Східна транспортно-торгова компанія" за грудень 2016 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, про що складено акт від 31.07.2018 р. № 3123/20-40-14-17-19/35999390 (т. 1, а.с. 11-31)

Згідно висновків акту, встановлено порушення позивачем п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п. 201.1, п.201.7, ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 206 496 грн., у тому числі за грудень 2016 року в сумі 114 096 грн., за січень 2017 року в сумі 27 732 грн., за лютий 2017 року в сумі 64 668 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0000231417 від 03.09.2018 року яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 206 496 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 51 624,00 грн. (т. 1, а.с. 45).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Так судом встановлено, що між ТОВ "ТД Укркранмаш" та ТОВ ТОВ "Східна транспортно-торгова компанія" укладено договір поставки від 30.04.15 № 56, копію якого досліджено судом (т. 1, а.с. 47-50).

Відповідно до додаткової угоди (т. 1, а.с 51) щодо пролонгації строку дії договору до 30.04.2017 року, укладеного з ТОВ "Східна транспортно-торгова компанія" придбано товарно-матеріальні цінності, а саме інструменти та заготівки згідно специфікацій до договору № 12 від 12.12.2016 року, № 13 від 15.12.2016 року, № 14 від 22.12.2016 року, № 15 від 28.12.2016 року (т. 1, а.с. 52, 53-54, 55, 56).

Передача ТМЦ підтверджена видатковими накладними № 149 від 12.12.16 року на загальну суму товару 45738,00 грн., № 150 від 12.12.16 року на загальну суму товару 61458,00 грн., № 151 від 12.12.16 року на загальну суму товару 56460,00 грн., № 156 від 15.12.16 року на загальну суму товару 70374,98 грн., № 157 від 15.12.16 року на загальну суму товару 51840,00 грн., № 158 від 15.12.16 року на загальну суму товару 124290,00 грн., № 159 від 22.12.16 року на загальну суму товару 65472,00 грн., № 160 від 22.12.16 року на загальну суму товару 199260,00 грн., № 161 від 22.12.16 року на загальну суму товару 61524,00 грн., № 162 від 28.12.16 року на загальну суму товару 81840,00 грн., № 163 від 28.12.16 року на загальну суму товару 108012,00 грн., № 164 від 28.12.16 року на загальну суму товару 6540,00 грн., № 165 від 28.12.16 року на загальну суму товару 91608,00 грн., № 166 від 28.12.16 року на загальну суму товару 122952,00 грн. (т. 1, а.с. 57-71).

Транспортування придбаних ТМЦ здійснено ТОВ "ТД Укркранмаш" власним автомобілем НОМЕР_2 (т. 1, а.с. 114), що підтверджується товарно-транспортними накладними №№ 149, 150, 151 від 12.12.16 року, №№ 151, 157 та 158 від 15.12.16 року, №№ 159, 160 та 161 від 22.12.16 року, №№ 162, 163, 164, 165 та 166 від 28.12.16 року (т. 1, а.с. 115-128).

Також судом встановлено, що транспортування придбаних ТМЦ здійснено ТОВ "ТД Укркранмаш" зі складу постачальника ТОВ "Східна транспортно-торгова компанія", що розташований за адресою: вул. Ентузіастів, 21-А, м. Ізюм Харківської області, який орендується останнім на підставі договору оренди нерухомого майна № 13 від 01.05.16, копія якого міститься в матеріалах справи (т. 1, а.с. 129-130).

Згідно рахунків-фактури № 149 від 12.12.16 року на загальну суму 45738,00 грн., № 150 від 12.12.16 року на загальну суму 61458,00 грн., № 151 від 12.12.16 року на загальну суму 56460,00 грн., № 156 від 15.12.16 року на загальну суму 70374,98 грн., № 157 від 15.12.16 року на загальну суму 51840,00 грн., № 158 від 15.12.16 року на загальну суму 124290,00 грн., № 159 від 22.12.16 року на загальну суму 65472,00 грн., № 160 від 22.12.16 року на загальну суму 199260,00 грн., № 161 від 22.12.16 року на загальну суму 61524,00 грн., № 162 від 28.12.16 року на загальну суму 81840,00 грн., № 163 від 28.12.16 року на загальну суму 108012,00 грн., № 164 від 28.12.16 року на загальну суму 6540,00 грн., № 165 від 28.12.16 року на загальну суму 91608,00 грн., № 166 від 28.12.16 року на загальну суму 122952,00 грн. ТОВ "ТД Укркранмаш" здійснено оплату за отриманий товар, що підтверджується виписками по рахункам, копії яких досліджені судом (т. 1, а.с. 140-153, 154-181).

Придбані ТМЦ були використані у власній виробничій діяльності ТОВ "ТД Укркранмаш", що підтверджено накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, картками обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281, 221, 201 за період 01.12.16-31.12.16 року, що досліджувались під час перевірки та надані до матеріалів справи (т. 1, а.с. 131-139).

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Оцінивши вищевказані первинні документи за правилами КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до пункту 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України передбачає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає ст.188 ПК України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Суд зазначає, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом є чинною та не визнано в установленому порядку недійсною.

Відносно викладених в акті перевірки обставин стосовно отримання узагальненої податкової інформації від іншого контролюючого органу відносно контрагента позивача, суд зазначає наступне, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Щодо посилання відповідача на те, що ТОВ "Східна транспортно-торгова компанія" зареєстрована на неконтрольованій території Луганської області ( АДРЕСА_1) та неможливістю отримання пояснень та їх документального підтвердження від контрагента позивача, суд зазначає наступне.

Так, враховуючи п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, суд зазначає, що підставою для визначення витрат у податковому обліку є первинні документи, оформлені належним чином. Первинні документи повинні мати певний перелік обов'язкових реквізитів, які визначені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, наявність у платника податку актів прийому-передачі податкових накладних, видаткових накладних, прибуткових ордерів, оборотно-сальдових відомостей, та доказів оплати вартості отриманого чи поставленого товару (послуг) (платіжні доручення), які складені на виконання договорів, є достатніми підставами для формування таких витрат та відповідно кредиту і зобов'язань з ПДВ.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, місцем реєстрації або фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів, тощо. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що нараховані податковим органом за дане порушення суми грошового зобов'язання є незаконною, та як наслідок податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню, оскільки що ТОВ "ТД Укркранмаш" визнано помилку допущену бухгалтером підприємства щодо відображення в складі податкового кредиту у податковій декларації за лютий 2017 року два рази податкову накладну № 18 від 28.12.2016 р. на суму ПДВ 15268,00 грн. 21.07.2018 року .

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Укркранмаш" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Укркранмаш" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 03.09.2018 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 191 228 грн. та штрафних санкцій на суму 47 807 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД"Укркранмаш" (вул. Ентузіастів, б. 21-А,м. Ізюм, Харківська область, 64305, код ЄДРПОУ 35999390) судовий збір у сумі 3561 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят одну грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 14 березня 2019 року.

Суддя Бідонько А.В.