Постанова

від 14.03.2019 по справі 627/1184/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 р.Справа № 627/1184/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Богодухівському,Валківському, Золочівському, Коломацькому, Краснокутському районах Управління з контролю за використанням на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 13.12.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Каліберда В.А, cмт. Краснокутськ, повний текст складено 13.12.18 року по справі № 627/1184/18

за позовом ОСОБА_1

до Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель Борох Олександра Віталійовича

про визнання рішення неправомірним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить постанову державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Борох Олександр Віталійович №491-ДК/0344 від 25.09.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 188 КУпАП визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 13.12.2018 року позовну заяву задоволено.Скасовано постанову Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель Борох Олександра Віталійовича №491-ДК/0344По/08/01/-18 від 25 вересня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.188 КУпАП у виді штрафу в сумі 255 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 188 КУпАП.

Державний інспектор у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель , не погодившись з рішенням , подав апеляційну скаргу , вважає рішення таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, вказує , оскарження постанови відбувалось з порушенням норм Законів стосовно термінів подання відповідної скарги (за відсутності поданих клопотань, стосовно поновлення строків оскарження), дана обставина взагалі виключала розгляд позовної заяви по суті порушених питань. Також вказує , що державне мито та судовий збір не є тотожними поняттями, а виключний перелік підстав, відповідно до яких позивачі звільняються від сплати судового збору визначені ст.5 Закону України Про судовий збір , тому згідно даного Закону оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення не є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору. З огляду на наведене, позовна заява прийнята до розгляду Краснокутського районного суду Харківської області з порушенням норм процесуального права, виходячи з чого наявні сумніви щодо законності прийнятих судових рішень. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 13.12.2018 , прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідач в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги , доводами апеляційної скарги вказує лише відсутність у суду першої інстанції підстав для відкриття провадження , оскільки позов подано з пропуском 10-денного строку на оскарження постанови та у зв'язку з несплатою судового збору, при цьому , не оскаржує висновки суду першої інстанції щодо неправомірності самого змісту постанови, інших доводів щодо незгоди з рішення суду першої інстанції не вказує .

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення №491-ДК/0344По/08/01/-18 від 25.09.2018 року, винесеною державним інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель Борох Олександром Віталійовичем у відношенні ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.188 КУпАП, а саме ненадання необхідної інформації державним інспекторам, які здійснюють державний нагляд (контроль) за використанням та охороною земель. Постанову винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 17.09.2018 р. № 491-ДК/0370П/07/01/-18.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев'яти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель зазначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Відповідно до статті 19 Закону України Про охорону земель державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Підпунктом 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.01.2017 № 6 Інструкція з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, чітко встановлює порядок складання протоколу та необхідні дані, які вносяться до нього та є обов'язковими складовими, що в наступному служить для законного та правильного накладення адміністративного стягнення на винну особу (п.5 розділ II Інструкції).

У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить фактів, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю позивача порушено норми земельного законодавства України, не вказані свідки зазначеного правопорушення.

Ненадання інформації стосовно відношення позивача до зайняття певної земельної ділянки не є адміністративним правопорушенням та не регулюється статтями КУпАП чи Земельним кодексом тощо.

Клопотання відповідача № від 01.08.2018р. про надання документів не є нормативно-правовим актом, виконання якого є обов'язковим.

Розпорядження чи припис інспектором у відношенні позивача не приймалося.

Також, зі справи про адміністративне правопорушення вбачається , що клопотання № від 01.08.2018р. направлено на адресу позивача, але докази його отримання відсутні.

Крім того , оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена у зв'язку з ненадання інформації на вимогу державного інспектора, що здійснює контроль за використанням та охороною земель , за яке передбачена відповідальність ст.188-5 КУпАП, але оскаржувана постанова прийнята на підставі ч.5 ст. 188 КУпАП , якої не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, з матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності вбачається , що позивач відмовся від підписання протоколу про адміністративне правопорушення від 17.09.2018р., 17.09.2018р. на адресу позивача направлено повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення , але відсутні докази отримання такого повідомлення .

Тобто , відповідачем не забезпечено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності знати про розгляд її справи та бути присутньою при її розгляду, в тому числі заявляти клопотання давати пояснення тощо.

Дотримання наведених правил є передумовою належного розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто в порядку передбаченому КУпАП.

Колегія суддів зауважує, що визнання особи винною у вчиненні порушення вимог законодавства щодо охорони та використання земель, відповідальність за яке передбачена КУпАП, може здійснюватися виключно за наслідками розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.11.2018в справі № 571/992/16-а, від 10 липня 2018 року в справі № 818/1511/17 , які в розумінні вимог ч.1 , ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів повинні враховуватися судом при застосуванні таких норм права.

Доводи апелянта з посиланням на те , що судом першої інстанції було відкрито провадження у справі з порушенням норм чинного законодавства, так як позивачем без поважних причин було пропущено строк на звернення до суду та не сплачено судовий збір до уваги судом не приймаються , виходячи з наступного.

Питання справляння судового збору, крім Закону України "Про судовий збір", регулюється іншим законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Положеннями ч. 4 ст. 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Верховний Суд України в постанові від 13 грудня 2016 року по справі № 21-1410а16 висловив правову позицію, згідно якої за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір , сплаті не підлягає.

В даному випадку необхідно виходити з того, що норми частини четвертої статті 288 КУпАП є спеціальними нормами порівняно з нормами Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, за подання до суду даного адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про судовий збір".

Тобто, особливостями за категорією справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, встановленими КУпАП, є звільнення особи, яка оскаржила таку постанову, від сплати державного мита (судового збору).

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до вимог статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Так, матеріали справи свідчать , що оскаржувана постанова прийнята 25.09.2018р. без участі ОСОБА_1 і як встановлено вище без належного повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Вказана постанова отримана позивачем 27.09.2019р., про що свідчить поштове повідомлення , яке знаходиться в справі про адміністративне правопорушення.

Позов датовано 05.10.2018р. та направлено поштою 05.10.2018р. , тобто, протягом 10 днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

При цьому , колегія суддів зазначає , що строк повинен рахуватися з наступного дня після дати прийняття оскаржуваної постанови , а не як вказує відповідач у судовому засіданні саме з урахуванням дати її прийняття.

Така позиція відповідача не відповідає положенням ст. 120 КАС України.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття провадження у справі.

Враховуючи вище встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що постанова Державного інспектора у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель Борох Олександра Віталійовича №491-ДК/0344По/08/01/-18 від 25 вересня 2018 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.188 КУпАП підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції України, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (див. рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього, у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 13.12.2018 року по справі № 627/1184/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров