Постанова

від 05.03.2019 по справі 826/258/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/258/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Трейд-Сервіс до Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Інтер-Трейд- Сервіс звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2017 №00006981402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апелянт, зокрема, зазначає, про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вказані висновки ГУ ДФС у м. Києві ґрунтуються на аналізі контролюючим органом податкової інформації згідно ІС Податковий блок . ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що згідно інформації, що міститься в базі даних контролюючого органу у контрагентів позивача відсутня інформація про наявність основних фондів, трудових ресурсів.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Інтер-Трейд- Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Імекс-Компані за період з 01.07.2016 по 31.07.2016, з ТОВ Сайленс Прайм за період з 01.08.2016 по 31.08.2016, з ТОВ Манторг за період з 01.09.2016 по 30.09.2016, результати якої оформлені актом від 13.09.2017 №350/26-15-14-02-03/36283860 (далі-акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення ТОВ Інтер-Трейд- Сервіс п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 79183 грн., у тому числі по періодам: липень 2016 року - 30000 грн., серпень 2016 року - 35850 грн., вересень 2016 року на суму 13333 грн.

На підставі акта перевірки від 13.09.2017 №350/26-15-14-02-03/36283860, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняте податкове повідомлення - рішення від 02.10.2018 №00006981402, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 118775,00 грн., з яких 79183,00 грн. - податкове зобов'язання та 39592,00 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими накладними, отже позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та від'ємного значення податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, фінансово-господарські операції між позивачем (вантажовідправник/вантажоодержувач) та ТОВ Імекс-Компані (експедитор) ґрунтувались на договорі на транспортно-експедиційні послуги від 01.06.2016 №10, відповідно до умов якого Замовник (Вантажовідправник) надає для перевезення вантаж (багаж) або Замовник (Вантажоодержувач) приймає доставлений на його адресу вантаж (багаж), а Експедитор організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів (багажу), на умовах, обумовлених дійсним договором, Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) № 39 від 20.11.2002р., Правилами Перевезень вантажів автотранспортом, Наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997р., зареєстрований Міністерством Юстиції України 20.02.1998р. за №128\2568.

На підтвердження виконання договору від 01.06.2016 №10 позивачем надані копії рахунку на оплату від 30.07.2016 №15, копії товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж, акту надання послуг від 30.07.2016 №300716, податкової накладної від 30.07.2016 №87.

Також, між вказаними сторонами укладений договір від 01.07.2016 №10 про надання послуг, відповідно до яких Замовник (ТОВ Інтер-Трейд-Сервіс ) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець (ТОВ Імекс-Компані ) зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату такі послуги: оформлення (отримання різного роду довідок в уповноважених органах, банківських гарантій, нотаріально завірених документів) та друк пропозицій конкурсних торгів згідно Додатку №1, який являється невід'ємною частиною договору

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим Договором складається відповідний акт в строк 10 робочих днів.

На підтвердження виконання укладеного договору від 01.07.2016 №10, до матеріалів справи надані специфікація надання послуг, щодо оформлення тендерних документацій (Додаток №1 до Договору), рахунок на оплату, акту надання послуг від 30.07.2016 №1, податкова накладна від 30.07.2016 №86.

Відносини між позивачем (покупець) та ТОВ Сайленс Прайм (постачальник) ґрунтувались на договорі від 01.08.2016 №5, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти миючі засоби згідно замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати продукцію у строки і на умовах Договору.

Асортимент, кількість та ціна продукції з урахуванням знижок визначаються Сторонами в видаткових накладних на продукцію. Видаткові накладні на продукцію є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна сума Договору становить сумарну вартість відпущеного протягом терміну дії даного Договору продукції, згідно з видатковими накладними на продукцію. Поставка продукції здійснюється згідно замовлень Покупця на поставку продукції. Замовлення Покупця на поставку продукції повинні містити наступну інформацію: найменування та реквізити Покупця, дату замовлення, асортимент та кількість продукції, адресу поставки, орієнтовні строки поставки. Покупець подає Постачальнику замовлення, складені у письмовій формі, засобами електронного/факсимільного зв'язку або безпосередньо через представника Постачальника не пізніше, ніж за три календарні дні до дати поставки.

Позивачем надано до матеріалів справи копії рахунку на оплату від 24.08.2016 №75, видаткової накладної від 24.08.2016 №7, від 25..08.2016 №112, податкової накладної від 24.08.2016 №20, довіреність на отримання ТМЦ.

Окрім того, відносини між позивачем (вантажовідправник/вантажоодержувач) та ТОВ Сайленс Прайм (експедитор) ґрунтувались на договорі на транспортно-експедиційні послуги від 01.08.2016 №6.

Відповідно до умов вказаного Договору Замовник (Вантажовідправник) надає для перевезення вантаж (багаж) або Замовник (Вантажоодержувач) приймає доставлений на його адресу вантаж (багаж), а Експедитор організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів (багажу), на умовах, обумовлених дійсним договором, Правилами транспортного експедирування вантажів (багажу) № 39 від 20.11.2002р., Правилами Перевезень вантажів автотранспортом, Наказ Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрований Міністерством Юстиції України 20.02.1998р. за №128\2568.

Вартість транспортно-експедиторських послуг за цим договором обчислюється згідно тарифів Експедитора та визначається Експедитором самостійно. Вартість послуг з транспортного експедирування може бути попередньо узгоджена Замовником з адміністрацією Експедитора у м. Києві

На підтвердження виконання договору від 01.08.2016 №6 позивачем надані копії товарно-транспортних накладних, відомостей про вантаж, акту надання послуг від 30.08.2016 №49, податкової накладної від 30.08.2016 №53.

Як вбачається з матеріалів справи, всю первинну документацію, згідно вищенаведених договорів, підписував громадянин ОСОБА_3, який є директором та головним бухгалтером в одній особі ТОВ Імекс-Компані і директором та головним бухгалтером в одній особі ТОВ Сайлен Прайд .

Згідно наданих пояснень ОСОБА_3 від 26.01.2017 року (копія наявна в матеріалах справи) про непричетність останнього до фінансово-господарської діяльності ТОВ Імекс-Компані та ТОВ Сайлен Прайд . У вказаному поясненні ОСОБА_3 повідомив, що діяльність вказаних підприємств від його імені здійснюється незаконно та невідомими йому людьми, які використовують його паспортні данні для реєстрації вказаних підприємств.

Отже, у справі, щодо якої подано позовну заяву, на час її вирішення судом першої інстанції мали місце такі обставини, як формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів у підприємств з ознаками фіктивності, що підтверджується поясненнями особи, яка зареєстрована директорам одночасно двох контрагентів позивача, про те, що ця особа не має стосунку до створення та здійснення діяльності цими підприємствами, що свідчать про фіктивність цих підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11.06.2018 справа № К/9901/16854/18.

Фінансово-господарські операції між позивачем (замовник) та ТОВ Манторг (виконавець) ґрунтувались на договорі про надання послуг від 01.09.2016 №15, відповідно до умов якого Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дає завдання, а Виконавець зобов'язується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату такі послуги: оформлення (отримання різного роду довідок в уповноважених органах, банківських гарантій, нотаріально завірених документів) та друк пропозицій конкурсних торгів.

На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг за цим Договором складається відповідний акт в строк 10 робочих днів.

Виконавець, надає послуги Замовнику з наступних питань: підготовлення та оформлення пропозицій конкурсних торгів, аналіз ринку та надання звіту щодо визначених предметів закупівлі (аналіз цін, постачальників, порівняльна характеристика еквівалентних товарів тощо).

На підтвердження виконання укладеного договору від 01.09.2016 №15, до матеріалів справи надані корпії рахунку на оплату, акту надання послуг від 29.09.2016 №10, податкової накладної від 29.09.2016 №8.

Всю первинну документацію, згідно даного договору, підписував громадянин ОСОБА_5, який є директором та фінансовим бухгалтером в одній особі ТОВ Манторг .

Проте, згідно пояснень ОСОБА_5 від 10.02.2017, останній зазначив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Манторг .

Для надання вищевказаних послуг у даного контрагента відсутні працівники (звіти 1-ДФ не подавались). Відсутні будь-які докази залучення третіх осіб для виконання робіт та послуг. Інформація про наявність основних фондів відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2016 рік - відсутня.

Як вже вище було зазначено, на підтвердження фактичного здійснення операцій з надання (отримання) послуг, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Проте, наявні в матеріалах справи договори та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не розкривають зміст та обсяг наданих послуг, а є лише узагальнюючими документами, оскільки в них не конкретизовано які саме послуги виконувались (перелік наданих послуг), виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання.

Вищенаведена інформація є обов'язковою для підтвердження реальності господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.06.2018 справа №826/14171/13-а, від 20.06.2018 справа №826/3952/13-а, від 25.06.2018 справа 826/20685/14.

Суд звертає увагу, що формальна наявність первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року - скасувати, та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Трейд-Сервіс - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма