Постанова

від 07.03.2019 по справі 826/15371/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15371/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Ісаєнко Ю.А., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алтаюр до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Алтаюр (надалі за текстом - ТОВ Алтаюр ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 00008351402 від 09.11.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 185 825 грн.; податкового повідомлення-рішення № 00008341402 від 09.11.2017 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 524 176 грн. 25 коп.; податкового повідомлення-рішення № 00008331402 від 09.11.2017 р., яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 444 грн.; податкового повідомлення-рішення № 2026140302 від 09.11.2017 р., яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 510 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Токол , ТОВ Конкордвест , ТОВ Велесіті , ТОВ Медіагрупторг суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 00008351402 від 09.11.2017 р., № 00008341402 від 09.11.2017 р., № 00008331402 від 09.11.2017 р. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 2026140302 від 09.11.2017 р. закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову у цій частині.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, скаржник стверджує, що первинні документи оформлювались без фактичного виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Відповідач також звертає увагу, що контрагенти позивача є фігурантами у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 205, 212 КК України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.09.2017 р. по 13.10.2017 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Алтаюр податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., валютного - за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017р.

Результати перевірки оформлено актом № 424/26-15-14-02-04/37210479 від 23.10.2017р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 134, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на 148 660 грн., занижено податок на додану вартість за грудень 2016 р., січень 2017 р. та червень 2017 р. на загальну суму 419 341 грн., а також завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. за червень 2017 р. на 11 444 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до видаткових та податкових накладних у серпні та вересні 2016 р. ТОВ Алтаюр придбало у ТОВ Токол товари (монітор, мультиплексор, флеш-накопичувач, комутатор, сервер) на загальну суму 640 660 грн. 02 коп., у тому числі 106 776 грн. 67 коп. ПДВ.

Згідно договору № 121116 від 15.11.2016 р. ТОВ Конкордвест зобов'язалось передати у власність позивача накопичувач на жорсткий диск вартістю 114 000 грн., у тому числі 19 000 грн. ПДВ., а останній - прийняти та оплатити його.

Відповідно до договору № П16/2911 від 29.11.2016 р., видаткових та податкових накладних ТОВ Алтаюр придбало у ТОВ Велесіті накопичувачі на жорстких дисках на суму 441 408 грн., у тому силі 73 568 грн. ПДВ.

На підставі договору № П17/1601 від 16.01.2017 р., видаткових та податкових накладних позивач придбав у ТОВ Медіагрупторг сервери та шасі на суму 1 388 640 грн., у тому числі 231 440 грн. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до складу витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними Єдиного реєстру судових рішень СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 205, 212 КК України. У ході розслідування встановлено, що один із суб'єктів господарської діяльності здійснював формування податкового кредиту ТОВ Токол та ТОВ Медіагрупторг .

За даними податкової інформації, отриманої від ОУ ГУ ДФС у Волинській області, засновник та керівник ТОВ Конкордвест ОСОБА_2 заперечує свою причетність до діяльності товариства.

Крім того, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 32015100010000126 встановлено, що група осіб створила ряд суб'єктів господарської діяльності, у тому числі і ТОВ Велесіті та ТОВ Медіагрупторг , які використовувались з метою прикриття незаконної діяльності та сприяння легальним платникам податків в ухиленні від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту та витрат.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що за названими операціями лише оформлювались окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій.

Із наведеного відповідач дійшов висновку, що ТОВ Алтаюр :

- безоплатно отримало зазначені товари та не відобразило це у складі доходу;

- завищило суму витрат;

- безпідставно включило придбання товарів до складу собівартості реалізованої продукції;

- не включило до складу інші витрати суму перерахованих контрагентам коштів, які фактично є безповоротною фінансовою допомогою;

- завищило суму податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 00008351402 від 09.11.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 185 825 грн.. у тому числі 148 660 грн. за основним платежем та 37 165 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 00008341402 від 09.11.2017 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 524 176 грн. 25 коп., у тому числі 419 341 грн. за основним платежем та 104 835 грн. 25 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 00008331402 від 09.11.2017 р., яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 11 444 грн.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут та надалі норми у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об'єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору поставки № 1211116 від 15.11.2016 р.; договорів № 1116/2911 від 29.11.2016 р., № П16/512 від 05.12.2016 р., № П17/1601 від 16.01.2017 р. та специфікацій до них; видаткових накладних; рахунків на оплату; податкових накладних; банківських виписок; а також договорів та первинних документів на подальше використання придбаних товарів у межах господарської діяльності ТОВ Алтаюр , які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ Алтаюр наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ Токол , ТОВ Конкордвест , ТОВ Велесіті , ТОВ Медіагрупторг .

Не можуть бути прийняті в якості доказу твердження відповідача про те, що контрагенти ТОВ Алтаюр не мали необхідних трудових ресурсів для провадження господарської діяльності.

Такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування витрат та податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що сам факт того, що деякі контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначені посилання контролюючого органу на кримінальні провадження не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 р. у справі № 810/6308/13-а.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 12 березня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя Ю.А.Ісаєнко