Постанова

від 13.03.2019 по справі 810/2589/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2589/18 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТТС Комплект до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ТТС Комплект із позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 р. № 0020025301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки висновки відповідача щодо безтоварності господарських правовідносин позивача та його контрагента вчинені поза межами вчинюваного ним заходу з податкового контролю та не відносяться до предмета камеральної перевірки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 18.04.2018 р. № 0020025301.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк подано не було. В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності Товариства з обмеженою відповідальністю ТТС Комплект за січень 2018 року.

В ході проведення камеральної перевірки з питання виявлення помилок (порушень) у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року ТОВ ТТС Комлект встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. г , п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено показники, задекларовані в рядку 10.1 Декларації Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою на загальну суму ПДВ - 160 585,00 грн.

З урахуванням вищезазначеного, у ТОВ ТТС Комплект виникло заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету (р. 18) на загальну суму 158 688,00 грн. по операціях січня 2018 року.

За результатами перевірки складено акт від 22.03.2018 р. № 001016/10-36-53-01/39709401 та винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 р. № 0020025301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 238 032,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 158 688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 79 344,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що податковий орган здійснив аналіз первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які не є предметом дослідження при проведенні камеральної перевірки. При цьому, висновки відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вчинені всупереч принципам податкового законодавства, оскільки ґрунтуються лише на інформації одержаної із власних інформаційних систем податкового органу.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про що вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, лише дотримання встановлених податковим законодавством умов та порядку проведення перевірок може бути підставою для висновку про законність перевірки. Невиконання, процедурних вимог Податкового кодексу України щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Об'єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом.

У силу приписів пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відтак, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем було використано: податкову звітність з податку на додану вартість за січень 2018 року від 19.02.2018 р. № 9024847980, надану Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

За результатами опрацювання електронних баз, відповідач дійшов висновку, що господарські операції позивача та ТОВ Лойдморісгруп за період січень 2018 року мають наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутній кваліфікований персонал; не можливо встановити кількість працюючих, оскільки підприємствами не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за перевіряємий період; відсутні основні фонди та реальний ланцюг постачання товарно-матеріальних цінностей та надання послуг.

З наведеного вище, відповідач дійшов висновку про не підтвердження факту поставки товарів (надання послуг), а відтак вказані господарські операції відповідно до вимог п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не можуть бути підставою, як для бухгалтерського обліку, так і для податкового обліку.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані висновки податкового органу є помилковими, позаяк базуються лише на інформації, одержаної з власних інформаційних систем податкового органу, а тому не можуть ґрунтуватися на вимогах чинного законодавства, оскільки своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України .

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність сплати позивачем податків, з огляду на господарські відносини з контрагентом-постачальником, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в діях позивача наявне податкове правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена ст. 120 та ст. 102 Податкового кодексу України, що обумовлено несвоєчасною реєстрацією платником розрахунків коригувань податкових накладних, оскільки акт камеральної перевірки від 22.03.2018 р. № 001016/10-36-53-01/39709401 не містить посилань на несвоєчасність реєстрації останніх, а лише містить посилання на наявність арифметично-логічних помилок показників задекларованих у декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року від 19.02.2018 р. № 9024847980 та додатків до неї. В той же час, відповідачем в акті не зазначено, яким чином вказані помилки впливають на формування позивачем податкового кредиту чи задекларовану суму податку на додану вартість, чи наявний склад правопорушення за допущенні помилки та якою нормою закону передбачена відповідальність за його скоєння.

Натомість, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено за податкове правопорушення, передбачене п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. г , п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, за результатами оцінки господарської діяльності позивача та його контрагента за перевіряємий період.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України залишити апеляційну скаргу без задоволення, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.О.Костюк

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 14.03.2019 р.