ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/395/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.
при секретарі - Лук'ященко В.Ю.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Хоменко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпластупак"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 05.12.2018р., суддя в І інстанції Коваль Ю.М., повний текст якого складено 11.12.2018р. в м. Миколаєві,
у справі № 915/395/18
за позовом: ОСОБА_2,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпластупак"
про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників товариства, оформленого п. 4 протоколу від 22.02.2018,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпластупак" про визнання недійсним і скасування рішення, вказаного у п. 4 протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Югпластупак" від 22.02.2018 № 7, щодо зобов'язання керівника цього підприємства виплатити позивачці грошові кошти у розмірі 6 666 грн. у строк до 20.03.2018р. в оплату за долю у статутному капіталі товариства та зобов'язання ТОВ "Югпластупак" виплатити позивачці ринкову вартість частини майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі товариства, визначену станом на 17.12.2017р.
Позовні вимоги обґрунтовувалися порушенням спірним рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Югпластупак" права власності позивачки щодо отримання у зв'язку з її виходом із складу учасників товариства частини майна цього товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі товариства, передбачених ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", пп. 6.1, 6.2, 6.4 статуту ТОВ "Югпластупак".
Зокрема, позивачка вказувала те, що у своїх заявах просила виплатити їй вартість частини майна господарського товариства, пропорційну її частці в статутному капіталі товариства, що відповідає вимогам закону та статуту Товариства. Проте, учасники товариства прийняли рішення про виплату їй лише частки в статутному капіталі товариства пропорційно її долі. ОСОБА_2 зазначала, що розмір статутного капіталу відповідача складає 20 000 грн., а її частка у ньому - 33,33 %, тому їй вирішено виплатити 6 666 грн., які відповідають цій частці. Таким чином, позивачка вважала, що необхідно не тільки визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників відповідача, а й експертним шляхом визначити ринкову вартість майна ТОВ "Югпластупак" станом на 17.12.2017р.
ТОВ "Югпластупак" не визнало позов посилаючись на те, що ОСОБА_2 не дотримано порядку виходу зі складу учасників товариства, визначеного ч. 1 ст. 148 ЦК України, а саме, подано товариству не нотаріально посвідчену заяву про вихід із товариства, а лише її копію, у зв'язку з чим загальними зборами учасників товариства розглянуто і вирішено питання про викуп частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Югпластупак". Дії ОСОБА_2 щодо отримання від ТОВ "Югпластупак" грошових коштів у сумі 6666 грн. свідчать про її згоду на відчуження на користь відповідача за договором купівлі-продажу її частки у статутному капіталі товариства за вищевказану суму та виконання сторонами умов цього договору. Спірний пункт протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Югпластупак" не є обов'язковим для учасників товариства.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.12.2018 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позовної вимоги про зобов'язання ТОВ "Югпластупак" виплатити їй ринкову вартість частини майна товариства, визначеного станом на 17.12.2017р. пропорційно її частці у статутному капіталі товариства та закрито провадження у справі в цій частині.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.12.2018 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним і скасовано рішення, викладене в п. 4 протоколу від 22.02.2018 загальних зборів учасників ТОВ "Югпластупак", про зобов'язання керівника ТОВ "Югпластупак" виплатити ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6 666 грн. у строк до 20 березня 2018 року в оплату за долю у статутному капіталі товариства. Стягнуто з ТОВ "Югпластупак" на користь громадянки ОСОБА_2 грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1762 грн. та грошові кошти в сумі 3000 грн. - на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги.
Рішення мотивовано тим, що ОСОБА_2, звертаючись із заявою від 18.12.2017 про її вихід зі складу учасників ТОВ "Югпластупак" мала на меті отримати вартість частини майна товариства, пропорційну її частці в його статутному капіталі, а не відступити свою частку у статутному капіталі товариства, зокрема самому товариству, що підтверджується її неодноразовими зверненнями до інших учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із заявами від 28.02.2018 та від 16.03.2018 про визначення згідно з вимогами законодавства справедливої вартості частини майна товариства, що мала бути їй виплачена, та внесення відповідних змін у рішення загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 22.02.2018, які іншими учасниками товариства залишені без задоволення. Відповідачем не подано доказів на підтвердження намірів позивачки відступити свою долю у статутному капіталі товариства самому товариству, а тому такі доводи відповідача судом відхилені. Суд дійшов висновку, що спірне рішення загальних зборів учасників товариства за своїм змістом суперечить ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 6.1, 6.2, 6.4 статуту товариства в редакціях, чинних на момент винесення цього рішення, і ним порушені корпоративні права позивачки на отримання вартості частини майна відповідача, пропорційної її частці у його статутному капіталі, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішення, ТОВ "Югпластупак" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована неповним встановленням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що 22.02.2018р. відбулися загальні збори учасників ТОВ "Югпластупак", на яких, крім іншого, було розглянуто та вирішено питання про викуп товариством частки ОСОБА_2 в розмірі 33,33% за ціною 6 666 грн. згідно з її заявою. Протокол зборів був підписаний уповноваженим представником ОСОБА_2 адвокатом Кірюхіним О.М. без зауважень та заперечень, що, на думку скаржника, свідчить про згоду позивачки на викуп її частки в товаристві.
З посиланням на практику суду касаційної інстанції та положення п.3 ч.1 ст. 116, ст.148 ЦК України, ст. 10 ЗУ "Про господарські товариства" скаржник вказує, що необхідною умовою для виходу учасника товариства з товариства є нотаріально посвідчена заява про вихід з товариства в оригіналі, яка в даному випадку ОСОБА_2 не подавалася, а подана копія заяви не свідчить про її вихід зі складу учасників товариства. Встановивши відсутність оригіналу нотаріально засвідченої заяви позивачки про вихід з товариства, останнє дійшло висновку, що подана заява не є належно оформленою та не може бути підставою для виходу позивачки з товариства і проведення відповідних виплат, оскільки не створює для сторін правових наслідків, передбачених ст.116, 148 ЦК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства"
На думку скаржника, подання позивачкою копії заяви свідчить про її намір залишити товариство та припинити свою учать у ньому. Оскільки оригінал заяви позивачкою про вихід з товариства не подавався, то зборами розглядалися всі способи припинення її участі в товаристві: вихід, викуп, виключення. З огляду на економічні передумови товариство прийняло рішення про викуп частки позивачки за 6 666 грн., і таке право є у товариства згідно з п.5.8 статуту.
Скаржник вважає, що висновок суду про те, що товариство не надало доказів про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, не відповідає обставинам справи, оскільки факт отримання коштів ОСОБА_2, на думку скаржника, є підтвердженням її згоди на укладення договору купівлі-продажу частки та приймаючи грошові кошти станом на 20.03.2018р. ОСОБА_2 знала про їх призначення - за викуп частки та прийняла кошти без заперечень і зауважень, усвідомлюючи призначення платежу та розуміючи природу пропонованого правочину.
За твердженнями скаржника, після укладення договору позивачка намагалася переглянути або змінити вже укладений і виконаний договір купівлі-продажу частки шляхом написання листів, що, на думку відповідача, є маніпуляцією з метою отримати більше коштів, ніж передбачено п. 4 протоколу загальних зборів учасників товариства.
Також скаржник вказує на незастосування господарським судом ч.1 ст. 148 ЦК України, відповідно до якої справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному посвідченню, а також неправильне застосування ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", яка стосується оплати вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю і не підлягала застосуванню в даному випадку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
В обґрунтування своєї позиції позивачка стверджує, що відповідачем самостійно всупереч волі позивачки здійснено дії щодо викупу її долі, оскільки така вимога нею не заявлялася та відповідна заява не подавалася; протокол від 22.02.208р. не містить ніякої домовленості між сторонами щодо викупу частки; законодавець розмежовує поняття подачі заяви учасника про вихід з товариства та посвідчення справжності підпису учасника у цій заяві - нотаріальному посвідченню підлягає підпис у заяві про вихід з товариства, що позивачка і здійснила, але ст.148 ЦК України не зобов'язує учасника який виходить з товариства подавати саме оригінал цієї заяви; представник позивачки Кірюхін О.М., який був присутній на зборах у якості запрошеного, нічого не вирішував та згідно з довіреністю не мав повноважень укладати з відповідачем будь-які угоди від імені позивачки; кошти позивачка отримала в якості частини усієї суми, яку вона за законом має право отримати, ні оферти, ні акцепту не було.
07.03.2019 року від представника позивачки надійшла заява, в якій він просить розглядати справу без участі позивачки та її представника, наполягаючи на позиції, викладеній у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції і не заперечується сторонами, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.07.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, набула 1/3 частки спадщини ОСОБА_7 у статутному капіталі ТОВ "Югпластупак", разом з двома іншими спадкоємцями, її онуками - ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які також успадкували по 1/3 частці у статутному капіталі відповідача.
Відповідно до п. 1.2, 3.2 cтатуту ТОВ "Югпластупак", затвердженого загальними зборами учасниками товариства оформленими протоколом №6 від 24.10.2017р. учасниками товариства є ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі 33,33% , що у грошовому виразі становить 6 666 грн., ОСОБА_5 з часткою 33,335%, що становить 6 667 грн. та ОСОБА_4 з часткою 33,335%, що становить 6 667 грн.
18.12.2017 року ОСОБА_2 звернулася до загальних зборів учасників ТОВ "Югпластупак" із заявою серії НМТ № 744788, посвідченою приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу за № 1104, про вихід із складу учасників товариства. В заяві позивачка зазначала, що припиняючи свою участь у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Югпластупак" просить виплатити вартість частини майна товариства, пропорційно її частці у статутному капіталі цього товариства з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як стверджує відповідач, ним було отримано копію заяви ОСОБА_2 від 18.12.2017р., а не її оригінал.
Заявою від 17.01.2018р. ОСОБА_2 звернулася до директора ТОВ "Югпластупак" про скликання загальних зборів учасників товариства та включення до порядку цих зборів питання про внесення змін до статуту товариства, у зв'язку із її виходом зі складу учасників товариства, затвердження річних результатів діяльності товариства за 2017 рік та визначення строку і порядку виплати частки прибутку (дивідендів) його учасникам.
05.02.2018 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з заявою, в якій, посилаючись на свої попередні заяви, пропонувала провести переговори на предмет визначення справедливої ціни спадкового майна, провести його незалежну оцінку та розділити його між спадкоємцями пропорційно долям.
22.02.2018 року відбулися загальні збори ТОВ "Югпластупак", на яких були присутні ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_2 в особі Кірюхіна О.М., з порядком денним: 1. Затвердження річних результатів діяльності товариства за 2017 рік; 2. Визначення строків та порядку виплати дивідендів за 2017 рік; 3. Про виключення зі складу учасників товариства; 4.Визначення порядку та строків викупу товариством долі ОСОБА_2 згідно її заяви; 5. Внесення змін до статуту товариства; 6. Повноваження щодо реєстрації змін.
Як вбачається з протоколу № 7 загальних зборів учасників товариства від 22.02.2018, на цих зборах були прийняті такі рішення, а саме: по першому питанню порядку денного затверджено річні результати діяльності товариства за 2017 рік.
По другому питанню порядку денного одноголосно вирішено виплатити ОСОБА_2 дивіденди у сумі 87219 грн., щомісячно рівними частками починаючи з 01 березня 2018 року, останню виплату здійснити не пізніше 17 грудня 2018 року у порядку, встановленому законодавством України.
По третьому питанню вирішено виключити ОСОБА_2, частка якої у статутному капіталі товариства складає 33,34% або 6 666 грн., зі складу учасників товариства згідно з поданою нею заявою, при цьому взято до уваги, що ОСОБА_2 подала заяву про вихід зі складу засновників товариства.
По четвертому питанню порядку денного вирішено зобов'язати керівника товариства виплатити ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 6 666 грн. у строк до 20 березня 2018 року в оплату за долю у статутному фонді товариства.
Також на зборах прийняті рішення по п'ятому та шостому питаннях порядку денного та вирішено внести відповідні зміни до статуту товариства, виготовити його нову редакцію та зареєструвати у державного реєстратора (частку ОСОБА_2 вважати часткою товариства). Доручити ОСОБА_9 підготувати відповідні документи та подати на державну реєстрацію.
Прийняті на цих зборах рішення оформлені протоколом № 7 від 22.02.2018, який підписано всіма присутніми на зборах особами.
28.02.2018 року ОСОБА_2 звернулася до своїх онуків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з заявою, в якій вказуючи те, що просила в своїх заявах від 18.12.2017р. та 05.02.2018р. виплатити їй вартість частини майна господарських товариств пропорційно її долі в їх уставному капіталі, а замість цього збори прийняли рішення про виплату їй всупереч вимогам ч.1 ст.54 ЗУ "Про господарські товариства" і волевиявлення позивача тільки долі в уставному капіталі, оскільки протоколи загальних зборів учасників господарських товариств носять конфіденційний характер і державному реєстратору не пред'являлись, виклала прохання відкоригувати зазначені помилкові положення у відповідності з фінансовими звітами підприємств за 2017 рік. Одночасно вважала можливим обговорити питання про повернення її вкладів частково в натуральній формі.
У наступному, позивачка знову звернулася до своїх онуків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з листом від 16.03.2018 року, в якому зазначаючи, що у зв'язку з відсутністю відповіді на раніше подану заяву від 28.02.2018р. та пропозицій з їх боку щодо вирішення ситуації яка склалася, з метою уникнення судового порядку її вирішення, запропонувала визначитися з лінією поведінки, про що повідомити в письмовому вигляді.
Листом (без дати та номеру) ОСОБА_4 повідомила свою бабусю про те, що на загальних зборах 22.02.2018р. був присутній її адвокат, яким схвалено та підписано протоколи зборів, а щодо пропозицій відносно коригування помилкових положень протоколів, то діючим законодавством України не передбачено порядку внесення змін в рішення прийняті загальними зборами в іншому складі учасників.
Звертаючись до господарського суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на порушення рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Югпластупак" від 22.02.2018р. її права щодо отримання у зв'язку з виходом зі складу учасників товариства частини майна цього товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі, передбаченого ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", пп. 6.1, 6.2, 6.4 статуту ТОВ "Югпластупак".
Задовольняючи позов місцевий господарський суд керувався приписами ст. 83, 638, 655 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст. ст. 1, 10, 54 Закону України "Про господарські товариства", положеннями статуту відповідача, та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що позивачка звертаючись із заявою від 18.12.2017 про вихід зі складу учасників ТОВ "Югпластупак" мала на меті отримати вартість частини майна товариства, пропорційну її частці в його статутному капіталі, а не відступити свою частку у статутному капіталі товариства, зокрема самому товариству, що підтверджується її неодноразовими зверненнями до інших учасників товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із заявами від 28.02.2018 та від 16.03.2018 про визначення згідно з вимогами законодавства справедливої вартості частини майна товариства, що мала бути їй виплачена, та внесення відповідних змін у рішення загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом від 22.02.2018, які іншими учасниками товариства залишені без задоволення. Відповідачем не подано доказів на підтвердження намірів позивачки відступити свою долю у статутному капіталі товариства самому товариству, а тому такі доводи відповідача судом відхилені. Суд дійшов висновку, що спірне рішення загальних зборів учасників товариства за своїм змістом суперечить ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 6.1, 6.2, 6.4 статуту товариства в редакціях, чинних на момент винесення цього рішення, і ним порушені корпоративні права позивачки на отримання вартості частини майна відповідача, пропорційної її частці у його статутному капіталі.
Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.
Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:
- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;
- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (пункт 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").
Відповідно до положень статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути, зокрема порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (пункт 17 постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").
Отже, для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Відповідно п. 6.1., 6.2, 6.3 статуту ТОВ "Югпластупак", учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за 25 днів до виходу. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Виплата вартості частини майна товариства, пропорційної частці учасника у статутному капіталі проводиться після затвердження звіту за рік в якому учасник вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув сплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Зазначені статутні положення відповідача узгоджуються з ст. 54 ЗУ "Про господарські товариства" в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, згідно з якою при виході учасника із товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов із товариства, і у строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту його виходу.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства; за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі; якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди; порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Наведені положення законодавства України, що передбачають виплату вартості частки майна товариства при виході учасника із товариства пропорційну частці у статутному капіталі, є імперативними.
Місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що чинним законодавством передбачено право учасника товариства з обмеженою відповідальністю на отримання при виході з товариства вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді, а також зобов'язання товариства виплатити учаснику, що виходить з товариства, вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі, в строк до 12 місяців з дня виходу, а оскаржуваним рішенням це право порушено, встановивши, що волевиявлення позивачки полягало у виході зі складу учасників товариства, а не у відчуженні своєї частки будь-кому, у тому числі товариству, а ТОВ "Югпластупак" не надано доказів на підтвердження намірів позивачки відступити свою долю у статутному капіталі товариства самому товариству.
Майно та зобов'язання товариства обліковуються на його балансі, де відображається вартість активів товариства та джерела їх формування. Тому вартість частини майна товариства, пропорційна частці в статутному капіталі, що підлягає виплаті учаснику, за загальним правилом визначається на підставі балансу товариства, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку також здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Враховуючи наведене, господарський суд першої інстанції повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм у сукупності належну правову оцінку та вірно застосувавши норми ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 ГК України, ст. ст. 83, 148, 638, 655 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, що п. 4 спірного рішення загальних зборів суперечить ч. 1 ст. 54 Закону та пп. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 статуту товариства в редакції чинній на момент винесення цього рішення, і ним порушені корпоративні права позивачки на отримання вартості частини майна відповідача, пропорційної її частці у його статутному капіталі, а тому правомірно задовольнив заявлені позовні вимоги.
Стосовно доводів скаржника, що у зв'язку із підписанням протоколу загальних зборів від 22.02.2018р. позивачка погодилась на викуп її частки в статутному капіталі товариства, колегія суддів бере до уваги, що протокол підписано не ОСОБА_2, а її представником за довіреністю Кірюхіним О.М. Водночас, з наявної в матеріалах справи копії довіреності, виданої ОСОБА_2 на ім'я Кірюхіна О.М. №1465 від 13.07.2015р., на підставі якої останній брав участь від імені ОСОБА_2 на загальних зборах, вбачається, що довіреність містить застереження щодо повноважень представника, зокрема в ній зазначено що Кірюхін О.М. має право подавати від імені довірителя заяви (в тому числі на видачу свідоцтва про право на спадщину) та інші документи, одержувати довідки та будь-які інші документи, в тому числі отримати технічний паспорт та Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що стосуватися виконання довіреності, розписуватися за довірителя включаючи державне мито, одержати Свідоцтво про право на спадщину та зареєструвати його в відповідному органі, сплачувати за довірителя необхідні платежі, включаючи державне мито (плату), а також виконувати всі інші юридично значимі дії, пов'язані з цією довіреністю (без права розпорядження майном довірителя ).
Таким чином, Кірюхін О.М. не мав повноважень на вчинення дій щодо розпорядження часткою ОСОБА_2 у статутному капіталі відповідача та відповідних дій, підписавши протокол, не вчиняв.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника на постанову Верховного суду України від 14.03.2011р. у справі №3-12гс11, постанови Вищого господарського суду від 17.07.2013р. у справі №11/994 та від 25.04.2017р. у справі №914/1688/16 як на обставину, що підтверджує обов'язковість подання оригіналу нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства, оскільки згадані постанови було прийнято за іншої фактично-доказової бази та за інших обставин, ніж у даній справі, зокрема з тексту вказаних постанов вбачається, що учасниками подавались заяви про вихід з товариства у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчувались взагалі. Висновків щодо необхідності подання саме оригіналу нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства зазначені постанови не містять.
Господарським судом першої інстанції правильно зазначено, що ОСОБА_2, звертаючись із заявою від 18.12.2017 про вихід зі складу учасників ТОВ "Югпластупак", мала на меті отримати вартість частини майна товариства, пропорційну її частці в його статутному капіталі, а не відступити свою частку у статутному капіталі товариства, зокрема останньому.
Крім того, відповідно до положень статуту ТОВ "Югпластупак", учасник товариства може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частини) одному чи кільком учасникам цього ж товариства або третім особам або самому товариству (п.5.1). Учасник, який має намір відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства, повинен звернутися до загальних зборів учасників або до кожного учасника з заявою, що містить прохання дати згоду на здійснення відступлення частки (її частини) конкретній особі (особам). Прохання буде вважатися задоволеним, якщо на протязі 25 днів від дня звернення учасник отримає письмову відповідь щодо надання загальними зборами учасників або кожним учасником згоди на відступлення частки (її частини) або не дістане в цей строк письмової відповіді (п.5.4). Частка учасника товариства після повного внесення може бути придбана самим товариством. У цьому разі воно зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах учасників проводиться без урахування частки придбаної товариством (п.5.8).
Таким чином, прийняттю рішення товариством про викуп частки учасника має передувати подання відповідної заяви такого учасника.
Пункт 5.8 статуту, на який посилається скаржник, не містить положень що за відсутності нотаріально посвідченої заяви про вихід та за наявності наміру учасника припинити участь у товаристві, товариство має право прийняти рішення про викуп частки. Такі твердження скаржника ґрунтуються на власному довільному тлумаченню положень статуту та не відповідають законодавству.
Не приймаються до уваги також наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до незгоди з висновками господарського суду про те, що товариство не надало доказів з досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, а також, що господарським судом не взято до уваги факт отримання позивачкою коштів, сплачених в якості сплати погодженої вартості частки при викупі, оскільки колегія суддів враховує, що позивачка не заперечує обставину отримання нею коштів у сумі 6 666грн. виданих з каси ТОВ "Югпластупак", а один лише факт отримання цих коштів не може свідчити про досягнення сторонами згоди щодо викупу товариством частки ОСОБА_2 у статутному капіталі, договір у письмовій формі між ними не укладався і ціна частки ОСОБА_2, за якою товариство її викупає, не погоджувалася.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2643 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 05 грудня 2018 року у справі № 915/395/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югпластупак" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Повна постанова складена 14.03.2019.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Богатир К.В.
Поліщук Л.В.
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.03.2019 |
Оприлюднено | 15.03.2019 |
Номер документу | 80455589 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Бєляновський В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні