Рішення

від 14.03.2019 по справі 910/646/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.03.2019Справа № 910/646/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик-2016" (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал" (м. Київ)

про стягнення 247.416,47 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик-2016" про стягнення 247.416,47 грн., з яких: 200.000,00 грн. основного боргу, 37.365,47 грн. інфляційних втрат, 10.051,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору № 64/2017-ІГ від 01.01.17. поставки скрапленого газу в частині сплати грошових коштів за отриманий товар. При цьому позивач право вимоги до відповідача набув на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал" Договору № 228/2018-ІГ від 10.12.18. про відступлення права вимоги.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.19. відкрито провадження у справі № 910/646/19, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал", постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам судового процесу строки на подання відзиву, заперечень на відзив, додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі направлено на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак конверт з вказаною ухвалою повернуто на адресу суду підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого терміну зберігання поштового відправлення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/646/19.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

01.01.17. між третьою особою (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір № 64/2017-ІГ поставки скріпленого газу (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1, п. 1.2) Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити скраплений газ (далі - Продукція), а саме газ скраплений ДСТУ 4047-2001, в асортименті, кількості і за цінами відповідно до умов Договору. Кількість, найменування та ціна Продукції вказується у видатковій накладній, яка видається Постачальником Покупцю і є невід'ємною частиною Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.17. а в частині взаєморозрахунків до повного їх виконання. У випадку якщо жодна зі сторін протягом 30 календарних днів з моменту закінчення цього строку не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується (продовжується) ще на один рік.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання Продукції.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Зобов'язання Постачальника по поставці Продукції вважаються виконаними з моменту фактичної передачі Продукції в розпорядження Покупця з підписанням товарно-транспортних накладних уповноваженими представниками сторін (п. 3.3 Договору).

На підставі наявних в матеріалах справи видаткових накладних, підписаних Постачальником і Покупцем, та скріплених їх печатками, третьою особою було поставлено відповідачу за Договором Продукцію на загальну суму 3.158.279,75 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Продукції відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Продукції відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Продукції на суму 3.158.279,75 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні є належним доказом передачі Продукції відповідачу, а отже виконання третьою особою своїх зобов'язань з поставки Продукції на суму 3.158.279,75 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розділом 2 Договору сторони погодили наступні ціну, порядок і умови оплати. Умова оплати - відстрочка платежу. Покупець зобов'язується оплатити 100% вартості Продукції, зазначеної у рахунок-фактурі на оплату протягом 2 (двох) банківських днів з моменту здійснення фактичної передачі Продукції . Підставою для здійснення оплати за Продукцію, що поставляється у відповідності до даного договору є рахунок-фактура, виставлена Постачальником. Ціни на Продукцію, зазначені у рахунок-фактурі на оплату, не можуть змінюватись протягом 2 (двох) календарних днів з моменту виставлення рахунку. Якщо протягом зазначеного періоду Покупець не оплатить зазначений у рахунок-фактурі обсяг Продукції, Постачальник має праве змінити ціни на Продукцію в залежності від ринкових цін на Пальне. Фактичне одержання Пального та підписання товарно-транспортних накладних розуміється як погодження з ціною Продукції. Остаточні розрахунки Сторін за даним договором по кожній поставці Продукції здійснюються не підставі видаткової накладної або акту прийому-передачі Продукції.

В оплату поставленої Продукції відповідачем було сплачено Постачальнику 2.958.279,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Неоплаченою залишилась Продукція на суму 200.000,00 грн.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови Договору та враховуючи дату поставки партій Продукції за представленими до матеріалів справи видатковими накладними, суд дійшов висновку, що строк оплати Продукції на суму 200.000,00 грн. настав.

Третя особа 12.12.18. направила на адресу відповідача вимогу № 173 від 06.12.18. про сплату заборгованості за Договором на суму 200.000,00 грн.

Доказів оплати такої заборгованості матеріали справи не містять.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, Продукція, отримана на підставі Договору, вказаних видаткових накладних на суму 200.000,00 грн. оплачена не була, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 200.000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує, що право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик-2016" на суму 200.000,00 грн. виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал" Договору № 228/2018-ІГ від 10.12.18. про відступлення права вимоги.

Як вказувалось судом, за змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Судом встановлено, що 10.12.18. між третьою особою (Первісний кредитор) та позивачем (Новий кредитор) укладено Договір № 228/2018-ІГ про відступлення права вимоги, умовами якого встановлено наступне. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.

Первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові і виникає за Договором поставки скрапленого газу N 64/2017-1Г від "01" січня 2017 (далі - Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГЕТИК 2016 (код ЄДРПОУ: 40711670) (дані - Боржник). За цим Договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов'язань за Основним договором, зокрема в сумі: 1) 200 000,00 грн. основного боргу; та нарахованих станом на дату укладення даного Договору: 48 098,63 грн. пені; 7 460,26 (грн. втрат від інфляції; 126,00 грн. 3 % річних. Згода Боржника на відступлення права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора згідно з Основним договором не вимагається, у зв'язку з цим заміна кредитора у зобов'язанні за Основним договором здійснюється без згоди Боржника. Належним доказом переходу права вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора є підписання Сторонами даного Договору. Наслідком відступлення права вимоги для Первісного кредитора, згідно з цим Договором, є припинення зобов'язань Боржника перед Первісним кредитором за Основним договором на умовах цього Договору. Строк дії Договору про відступлення права вимоги встановлено пунктом 5.1 з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги.

Матеріали справи містять повідомлення про відступлення права вимоги № 2 від 04.01.19., адресоване відповідачу та направлене останньому 08.01.19. за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на адреси директора відповідача.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що Боржника належним чином повідомлено про відступлення права вимоги; докази виконання відповідачем зобов'язань з оплати коштів за Договором на користь третьої особи чи позивача до матеріалів справи учасниками судового процесу так само не подано.

Крім вказаного, позивач направив відповідачу вимогу № 2 від 04.01.19. про сплату заборгованості за Договором.

Отже, з огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 228/2018-ІГ про відступлення права вимоги від 10.12.18. в якості належної підстави у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України для виникнення у позивача права вимоги до відповідача за Договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, за висновками суду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик-2016" про стягнення 200.000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 37.365,47 грн. інфляційних втрат, 10.051,00 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.).

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Судом здійснено перерахунок не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання грошового зобов'язання з оплати поставленої Продукції та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 10.051,00 грн., розмір інфляційних втрат становить 37.118,81 грн., внаслідок чого вказані суми підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Інфляційні втрати в сумі 246,66 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, ч. 9 ст. 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетик-2016" (03148, м. Київ, вул. Петра Курінного, б. 1/23, кв. 12; ідентифікаційний код 40711670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Глобал ПК" (02222, м. Київ, проспект В.Маяковського, 49, приміщення 3; ідентифікаційний код 41721412) 200.000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 10.051 (десять тисяч п'ятдесят одну) грн. 00 коп. 3% річних, 37.118 (тридцять сім тисяч сто вісімнадцять) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 3.707 (три тисячі сімсот сім) грн. 55 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко