Рішення

від 04.03.2019 по справі 910/16260/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.03.2019Справа №910/16260/18За позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Електронікс"

про стягнення 350 686,76 грн.

Суддя Борисенко І.І.

секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Науменко А.В. за дов.;

від відповідача - не з`явився.

Обставини справи:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Електронікс" про стягнення 350 686,76 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору щодо постачання товару від 22.09.2017 №256/17, з яких 180 838,91грн. пені, 69 937,35грн. - 7% штрафу, 99 910,50грн. -10% штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 256/17 від 22.09.2017, за умовами якого постачальник повинен був поставити замовнику товар у термін до 01.12.2017. Проте, відповідач досі визначений договором товар позивачу не поставив, у зв`язку з чим позивачем за прострочення виконання зобов`язання відповідачем згідно п. 7.2 договору нараховано 350 686,79 грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи 910/16260/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі 910/16260/18 призначено на 24.01.2019.

24.01.2019 в підготовчому засіданні було оголошено перерву до 14.02.2019.

В підготовче засідання 14.02.2019 представник відповідача не з`явився проте був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання.

В підготовчому засіданні остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовних вимог. З`ясовані всі питання визначені ст. 182 Господарського процесуального кодекс України.

Суд в підготовчому судовому засіданні поставив на обговорення питання про можливість завершення підготовчого провадження, та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник позивача зазначив про можливість закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 14.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/16260/18.Призначено розгляд справи №910/16260/18 по суті на 05.03.2019 о 09:45 год.

Представник відповідача в судове засідання 05.03.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі та про відкладення були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд.2.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверт з вказаною ухвалою суду був повернутий назад до суду, із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Оскільки суд надавав можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 248 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, за встановлених обставин справи відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про розгляд справи, і у разі наміру подати відзив на позовну заяву, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Відповідно до приписів ст. ст. 161, 165 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є, зокрема, відзив на позовну заяву (відзив).

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем у передбаченому вищевказаними нормами не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні 05.03.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав усні пояснення по справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2017 між військовою частиною НОМЕР_1 (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність "Юкрейніан Електронікс" (далі - постачальник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти № 256/17 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору найменування товару: НВЧ прилади (лот №4 МИУ 33 або еквівалент) (31710000-6.Електронне обладнання).

Постачальник зобов`язується поставити замовникові товар у кількості та у строки визначені у Специфікації товару (Додаток №1 до Договору). Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такий товар (п. 1.2. Договору).

Умовами Договору передбачено, що постачальник повинен поставити замовнику товар у термін до 01.12.2017 відповідно до Специфікації товар (Додаток №1 до Договору) після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору сума цього Договору становить 999 105,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 166 517,50 грн. Ціна товару визначена у протоколі погодження ціни (Додаток 2 до Договору) за результатами проведення електронного аукціону.

Сума Договору та ціна товару включає всі витрати постачальника, які пов`язані з постачанням товару. У випадку перевищення постачальником суми договору, сума перевищення оплаті не підлягає (п. 3.2. Договору).

Сума Договору та ціна товару може бути змінена за власною згодою сторін у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Договором (п. 3.3. Договору).

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором поставку товару не здійснив, в зв`язку з чим на думку Позивача, Відповідач має сплатити штрафні санкції в розмірі 350 686,79 грн., з яких 180 838,91грн. пені, 69 937,35грн. - 7% штрафу, 99 910,50грн. -10% штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Термін дії договору включно до 31.12.2017, а в частині гарантійних зобов`язань до повного їх виконання.

Згідно п. 1.4 Договору постачальник здійснює постачання товару за цим договором після відправлення замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

Відповідно до п. 3.1 договору сума цього договору становить 999 105,00 грн.

18.12.2017 між постачальником та замовником була укладена додаткова Угода №1 до Договору про зміни умов Договору, якою передбачено , що постачальник повинен поставити замовнику товар у термін до 01.12.2017 відповідно до Специфікації товару (Додаток №1 до Договору в редакції додаткової Угоди №1) після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору.

Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору, відповідно до якої п. 3.1. договору викладено у наступній редакції: 3.1. Сума цього договору становить 999105,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 166 517,50 грн., з них:

за коштами Державного бюджету на 2017 рік: 0,00 грн.;

за коштами Державного бюджету на 2018 рік: 999 105,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 166 517,50 грн. грн.

Постачання товару та розрахунки за поставлений товар у 2018 році буде здійснено виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України (кошторисних призначень і фінансування) на цілі, передбачені умовами цього Договору, після укладання відповідної додаткової угоди та отримання від замовника (командира військової частини НОМЕР_1 ) повідомлення про готовність до виконання умов Договору».

У пункті 4.ю1. Договору слово «протягом бюджетного 2017 року» змінити на «до 31.12.2018 року».

Також, сторони підписали нову специфікацію товару від 18.12.2017 (додаток № 1 до договору), відповідно до якої поставка товару здійснюється включно до 01.12.2017 за письмовим повідомленням замовника.

12.04.2018 між постачальником та замовником було укладено Додаткову Угоду №2 до Договору про зміни умов Договору, якою передбачено, що постачальник повинен поставити замовнику товар у термін до 01.12.2017 відповідно до Специфікації товару (Додаток №1 до Договору в редакції додаткової Угоди №2) після отримання від замовника письмового повідомлення про готовність до виконання умов Договору.

Відповідно до додаткової угоди № 2 до Договору, відповідно до якої п. 3.1. договору викладено у наступній редакції: 3.1. Сума цього договору становить 999105,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 166 517,50 грн., з них:

за коштами Державного бюджету на 2017 рік: 0,00 грн.;

за коштами Державного бюджету на 2018 рік: 999 105,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 166 517,50 грн. грн.

Згідно з п. 4.1. Договору розрахунки за товар здійснюється за фактом постачання протягом бюджетного 2017 року за умови проведення платежів Державною казначейською службою України згідно з чинним законодавством, після отримання представником замовника (військовою частиною НОМЕР_2 ) наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної; акту прийому поставленого товару (форма Додаток №3 до Договору), затвердженого постачальником і командиром військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 5.1 договору сторони погодили, що строк постачання товару: згідно з специфікацією товару.

Також, сторони підписали нову специфікацію товару від 12.04.2018 (Додаток № 1 до Договору), відповідно до якої поставка товару здійснюється включно до 01.12.2017 за письмовим повідомленням замовника.

Відповідно до п. 5.4. Договору передбачено, що датою виконання зобов`язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) акту прийому поставленого товару (форма Додаток №3 до Договору). Замовник затверджує Акт прийому поставленого товару (форма Додаток №3 до Договору) при наявності Акту прийому (форми №4, затверджена Наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 №690).

Відповідно до п. 1.4 Договору постачальник здійснює постачання товару за цим договором після відправлення замовником (командиром військової частини НОМЕР_1 ) письмового повідомлення про готовність до виконання умов договору, яким замовник визначає обсяги закупівлі товару.

У разі планування закупівлі за рахунок коштів спеціального фонду дане письмове повідомлення надається постачальнику замовником виключно після надходження коштів на рахунки замовника на вищевказані цілі.

Згідно з п. 5.1 Договору товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору.

Матеріалами справи доведено, що на виконання вимог Договору, замовником було надіслано на адресу відповідача письмове повідомлення від 26.09.2017 №350/129/138/2202/пс про готовність до виконання умов договору, але, не зважаючи на вказане повідомлення, замовником не були виконані вимоги Договору та товар замовнику поставлений не був.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний здійснити постачання товару в строки, відповідно до умов цього договору.

Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором товар позивачу не поставив.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки товар не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що порушення строків (термінів) поставленого товару або заміну його на якісний понад строк, зазначений у пунктах 2.2, 2.3, 5.1 та 5.6 цього Договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. У разі відмови від постачання товару сплачує штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги не поставку відповідачем товару у строки, передбачені в специфікації до договору, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем штрафу у розмірі 10% від не поставленого товару в сумі 99 910,50 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 180 838,91грн.,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, сторони передбачили відповідальність відповідача за порушення строків (термінів) поставленого товару або заміну його на якісний понад строк, зазначений у пунктах 2.2, 2.3, 5.1 та 5.6 цього Договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, нарахування пені передбачено за порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання з повернення грошових коштів. Вказане відповідає положенням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно з яким платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, стягнення пені на підставі пункту 7.2 договору поставки, тобто за порушення строку поставки, суперечить положенням ч. 3 статті 549 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки стягнення пені можливо лише за порушення грошових зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 180 838,91грн.,00 грн. ( 0,1% вартості товару з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення).

Стягнення 69 937,35грн. додатково штрафу у розмірі 7% від вартості простроченої суми поставки понад 30 днів, також не підлягає задоволенню, оскільки матеріалами справи доведено, що Відповідач відмовився поставляти товар, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 10% вартості непоставленого товару. Вимога про стягнення штрафу у розмірі 10% вартості непоставленого товару була заявлена позивачем у сумі 99 910,50 грн. та и задоволена судом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відповідач фактично відмовився від поставки товару за договором позивачу, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення штрафу 10% в розмірі 99 910,50 грн. підлягають задоволенню, в іншій частині позову, а саме 0,1% пені в розмірі 180 838,91 грн. та штрафу 7% в розмірі 69 937,35 грн. суд відмовляє, за необґрунтованістю та недоведеністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Електронікс" (01013, м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, буд. 2, ідентифікаційний код 37102801) на користь Військової частини НОМЕР_1 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 99 910 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот десять) грн. 50 коп. штрафу та 1 498 (одна тисяча чотириста дев`яносто вісім) грн. 66 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.03.2019

Суддя І.І. Борисенко