Рішення

від 13.03.2019 по справі 910/17412/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 13.03.2019Справа №  910/17412/18 Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче об'єднання «Інкор і КО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Енергетики» про стягнення 169   474,93 грн.,            ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче об'єднання «Інкор і КО» (надалі – ТОВ «Науково – виробниче об'єднання «Інкор і КО») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Енергетики» (надалі – ТОВ «Світ Енергетики») про стягнення 169   474,93 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно рахунку-фактури №Е-0000261 від 07.12.2016, а відповідачем належним чином зобов'язання по поставці товару не виконано, в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 145 000,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5   815,89 грн. та інфляційних у розмірі 18   659,04 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання. Зазначена ухвала суду вручена ТОВ «Світ Енергетики» 22.01.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049125082, проте відзив на позовну заяву відповідачем не подано. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило. Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне. Відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №Е-0000261 від 07.12.2016 на оплату товару загальна сума якого складає 145 000,00 грн., а згідно платіжного доручення №2915 від 26.12.2016 позивачем вказаний товар повністю оплачений. Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався. Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, між сторонами укладено договір поставки (шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури №Е-0000261 від 07.12.2016 та його сплатою позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 145 000,00 грн. Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Матеріалами справи (платіжне доручення №2915 від 26.12.2016) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача попередньої оплати у розмірі 145 000,00 грн.  згідно рахунку-фактури №Е-000в0261 від 07.12.2016. В той же час, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки оплаченого на підставі рахунку-фактури №Е-000в0261 від 07.12.2016 товару. Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду України від 23.07.2014 у справі №910/24568/13 та Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17. Так, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №954-17д від 26.06.2017, відповідно до якої  ТОВ «Науково – виробниче об'єднання «Інкор і КО» просить ТОВ «Світ Енергетики» повернути сплачені за непоставлений товар кошти у розмірі 145   000,00 грн. 01.08.2018 позивачем направлено відповідачу претензію №1127-17з, в якій ТОВ «Науково – виробниче об'єднання «Інкор і КО» черговий раз просило ТОВ «Світ Енергетики» повернути кошти у розмірі 145  000,00 грн., сплачені на підставі рахунку-фактури №Е-000в0261 від 07.12.2016 за непоставлений товар. Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов'язання. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 145 000,00 грн., а строк його виконання настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 145   000,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Науково – виробниче об'єднання «Інкор і КО» про стягнення з ТОВ «Світ Енергетики» заборгованості у розмірі 145 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом. Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5   815,89 грн. та інфляційних у розмірі 18  659,04 грн. за прострочення виконання зобов'язання за період з 28.07.2017 по 27.11.2018. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 5 815,89 грн. та інфляційних у розмірі 18 659,04 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 145 000,00 грн.,  3% річних у розмірі 5 815,89 грн. та інфляційних у розмірі 18 659,04 грн. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України   покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва - ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче об'єднання «Інкор і КО» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Енергетики» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, будинок 2, офіс 10; ідентифікаційний код 39714914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче об'єднання «Інкор і КО» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Нахімова, будинок 116А, кімната 184; ідентифікаційний код 31297266) заборгованість у розмірі 145 000 (сто сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 5   815 (п'ять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 89 коп., інфляційні у розмірі 18   659 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 2   542 (дві тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 12 коп. Видати наказ. 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя                                                                                                             В.П. Босий