Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/664/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/664/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Максігран

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмашкомплектація

про стягнення 404 262,82 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Максігран (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмашкомплектація (відповідач) про стягнення 404 262,82 грн. заборгованості за Договором поставки № 01/03-1 від 01.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 01/03-1 від 01.03.2018 щодо здійснення розрахунку за поставлений позивачем товар. На твердження позивача, ним здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 1 274 721,62 грн., що підтверджується видатковими накладними № 455 від 14.03.2018, № 845 від 15.04.2018, залізничними накладними № 34088369 від 13.03.2018, № 34501197 від 14.04.2018, № 34500793 від 14.04.2018, податковими деклараціями за березень, квітень 2018 року, тоді як відповідач здійснив лише часткову оплату в сумі 870 458,80 грн. за отриманий ним товар, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 404 262,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансмашкомплектація" про стягнення 404 262,82 грн. до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/664/19, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 18.02.2019 о 10:40 год.

У судове засідання, призначене на 18.02.2019, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 18.02.2019, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 відкладено судове засідання у справі на 11.03.2019 о 09:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 2019 у справі № 910/664/19.

В судове засідання, призначене на 11.03.2019 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 11.03.2019, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 у справі № 910/664/19 було направлене відповідачу за адресою 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 13, н/п 1, 2 , вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 у справі № 910/664/19 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у судовому засіданні 11.03.2019 за відсутності позивача та відповідача (їх представників).

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Судом встановлено, що відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

У судовому засіданні 11.03.2019 судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, призначеному на 11.03.2019, в нарадчій кімнаті суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Максігран (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трансмашкомплектація (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 01/03-1 (надалі - Договір або Договір № 01/03-1 від 01.03.2018), відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором щебінь, пісок, асфальт (далі за текстом - продукція), а покупець зобов'язується приймати продукцію та оплачувати її на умовах цього Договору. Кількісні характеристики, а також асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних (п. 1.4 Договору). Загальна кількість продукції, яка поставляється згідно умов цього Договору, визначається після припинення дії цього Договору на підставі відповідних видаткових накладних (п. 1.5 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами. Ціни на продукцію зазначаються у видаткових накладних або у специфікаціях (за домовленістю сторін), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що ціна продукції включає вартість її навантаження та доставки до пункту призначення. У випадку поставки продукції на умовах само вивозу ціна продукції включає вартість її навантаження. Ціна продукції може змінюватись протягом строку дії цього Договору (п. 2.3 Договору). Загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього Договору (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору, розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки). Сторони можуть передбачити інший порядок розрахунків, про що укладається і підписується сторонами додаткова угода до цього Договору.

Сторонами у п. 3.1 Договору погоджено, що поставка продукції за цим Договором здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується покупцем у відповідній заявці. Заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу,електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації. Заявка повинна містити інформацію про найменування продукції, її асортимент та кількість, вид поставки та пункт призначення, контактний номер телефону відповідальної особи за приймання продукції тощо (п. 3.3 Договору).

Пунктом 3.12 Договору сторони передбачили, що, у разі невмотивованої відмови від підписання видаткових накладних або відсутності письмових заперечень щодо них, поставка продукції вважається такою, що здійснена у відповідності до цього Договору. У разі відмови підписати видаткові накладні, покупець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання постачальником видаткових накладних надати вмотивовану, викладену у письмовому вигляді та завірену печаткою відмову від підписання видаткових накладних. У випадку ненадання такої відмови, вважається, що продукція згідно Договору поставлена в повному об'ємі та належної якості, а видаткові накладні підписані покупцем.

Згідно п. 6.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання сторонами.

Пунктом 8.8 Договору встановлено, що сторони приймають документи, передані факсимільним зв'язком або засобами електронного зв'язку (електронною поштою) за умови підтвердження їх оригіналами протягом7 (семи) робочих днів. До отримання оригіналів факсимільні та електронні копії вважаються такими, о мають юридичну силу.

Сторонами у п. 8.15 Договору погоджено, що будь-який документ, що стосується цього Договору, надісланий електронною поштою, має силу оригіналу до моменту його отримання. Такий документ має містити підпис уповноваженої особи, засвідчений печаткою у разі наявності. Офіційні адреси електронної пошти сторони обов'язково вказують в реквізитах сторін цього Договору.

У позовній заяві позивач про наступне.

01.03.2018 на електронну пошту позивача від відповідача надійшла заявка від 01.03.2018 за підписом директора ОСОБА_2 на відвантаження щебеню фракції 20-40.

05.03.2018 відповідачем на підставі виставленого позивачем рахунку № 107 від 01.03.2018 було здійснено попередню оплату за щебінь у розмірі 470 458,80 грн., що підтверджується позивачем доданою до позовної заяви банківською випискою.

14.03.2018позивач на виконання умов Договору № 01/03-1 від 01.03.2018 передав у власність відповідача щебінь фракції 20-40 у кількості 2 641,2 тонни на суму 422 644,82 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви копіями видаткової накладної № 455 від 14.03.2018 та залізничної накладної № 34088369.

11.04.2018 на електронну пошту позивача від відповідача надійшла заявка від 11.04.2018 за підписом директора ОСОБА_2 на відвантаження щебеню фракції 5-20.

З урахуванням зазначеного, позивачем 12.04.2018 було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 177 на суму 852 076,80 грн.

13.04.2018 не електронну пошту позивача від відповідача на підтвердження того, що останнім була здійснена передоплата згідно виставленого рахунка, надійшли скан-копіїї платіжних доручень № 1 від 13.04.2018 на суму 400 000,00 грн. та № 2 від 13.04.2018 на суму 481 380,80 грн. за підписом директора та завірені печаткою.

На виконання умов Договору № 01/03-1 від 01.03.2018 позивачем була організована поставка щебеню фракції 5-20 у кількості 3 944,8 тонн на суму 852 076,80 грн., який було передано у власність відповідача 15.04.2018, що підтверджується позивачем доданими до позовної заяви копіями видаткової накладної № 845 від 15.04.2018 та залізничними накладними № 34501197, № 34500793.

У позовній заяві позивач наголошує на тому, що на його розрахунковий рахунок від відповідача надійшло лише 400 000,00 грн., а решта грошових коштів за поставлену продукцію так і не була перерахована, хоча відповідач стверджував, що кошти він перерахував у повному обсязі.

Враховуючи, що повного розрахунку за поставлену продукцію здійснено не було, позивач 19.09.2018 звернувся до відповідача із вимогою № 17-09/18/3 від 17.09.2019 про погашення заборгованості, відповідно до якої просив погасити існуючу заборгованість у розмірі 404 262,82 грн., повернути оригінал підписаної видаткової накладної та звірити дані бухгалтерського обліку, підписавши акт звірки за період з01.01.2018 по 15.09.2018. Однак цінний лист із зазначеною вимогою було повернуто органами зв'язку на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

Як зазначає позивач, під час неодноразових телефонних розмов відповідач постійно обіцяв погасити борг за поставлену продукцію, однак жодних оплат, пропозицій стосовно вирішення проблеми від відповідача так і не надійшло.

Крім того, відповідач не повернув підписану видаткову накладну № 845 від 15.04.2018, в той час, як жодних зауважень та заперечень щодо її змісту та оформлення позивачу пред'явлено не було.

Позивач стверджує, що жодних претензій з боку відповідача щодо невиконання чи порушення позивачем своїх зобов'язань щодо поставки продукції на адресу останнього не надходило.

З огляду на зазначене, позивач був змушений звернутись до Господарського суду міста Києва з позов про стягнення з відповідача 404 262,82 грн. - заборгованості за Договором поставки № 01/03-1 від 01.03.2018.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач в судові засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № 01/03-1 від 01.03.2018 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

По матеріалам справи судом встановлено, що на підставі Договору поставки № 01/03-1 від 01.03.2018 позивач здійснив поставку продукції відповідачу, відповідно до видаткових накладних № 455 від 14.03.2018 на суму 422 644,82 грн. та № 845 від 15.04.2018 на суму 852 076,80 грн.

Видаткова накладна № 455 від 14.03.2018 на суму 422 644,82 грн. підписана уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Видаткова накладна № 845 від 15.04.2018 на суму 852 076,80 грн. уповноваженим представником відповідача не підписана.

Пунктом 3.12 Договору сторони передбачили, що, у разі невмотивованої відмови від підписання видаткових накладних або відсутності письмових заперечень щодо них, поставка продукції вважається такою, що здійснена у відповідності до цього Договору. У разі відмови підписати видаткові накладні, покупець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання постачальником видаткових накладних надати вмотивовану, викладену у письмовому вигляді та завірену печаткою відмову від підписання видаткових накладних. У випадку ненадання такої відмови, вважається, що продукція згідно Договору поставлена в повному об'ємі та належної якості, а видаткові накладні підписані покупцем.

Враховуючи, що відповідач протягом трьох робочих днів з моменту надання позивачем видаткової накладної № 845 від 15.04.2018 на суму 852 076,80 грн. не надав вмотивованої, викладеної у письмовому вигляді та завіреної печаткою, відмови від підписання зазначеної видаткової накладної, суд дійшов висновку про те, що продукція згідно зазначеної видаткової накладної є такою, що поставлена в повному об'ємі та належної якості, а видаткова накладна № 845 від 15.04.2018 на суму 852 076,80 грн. підписана відповідачем.

Отже, наведені видаткові накладні приймаються судом у якості належних доказів по справі, що підтверджують факт поставки позивачем продукції та прийняття цієї продукції відповідачем без зауважень по кількості та якості.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.5 Договору № 01/03-1 від 01.03.2018 сторони погодили, що розрахунки між ними здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції (у тому числі її навантаження та доставки).

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідач 05.03.2018 на підставі рахунка на оплату № 107 від 01.03.2018 перерахував на поточний рахунок позивача попередню оплату за продукцію в сумі 470 458,80 грн., що підтверджується позивачем доданою до позовної заяви банківською випискою. На підставі рахунка на оплату № 177 від 12.04.2018 відповідачем було частково перераховано на поточний рахунок позивача попередню оплату за продукцію в сумі 400 000,00 грн., що підтверджується позивачем доданою до позовної заяви банківською випискою.

З огляду на зазначене, матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату продукції, поставленої позивачем на підставі видаткових накладних № 455 від 14.03.2018 та № 845 від 15.04.2018 в загальній сумі сумі 870 458,80 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену останнім продукцію станом на момент подання позову становила 404 262,82 грн. (1 274 721,62 грн. - 870 458,80 грн. = 404 262,82 грн.).

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 404 262,82 грн. заборгованості за поставлену позивачем продукцію на підставі Договору № 01/03-1 від 01.03.2018 згідно видаткової накладної № 845 від 15.04.2018 (основного боргу) визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 6 063,94 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трансмашкомплектація (01021, м.Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 13, Н/П 1,2; ідентифікаційний код 41153574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Максігран (03022, м.Київ, вул. М. Максимовича, будинок 6, кімната 22; ідентифікаційний код 38684795) 404 262,82 грн. (чотириста чотири тисячі двісті шістдесят дві гривні 82 коп.) основного боргу та 6 063,94 грн. (шість тисяч шістдесят три гривні 94 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 14.03.2019.

Суддя Гумега О.В.