Рішення

від 06.03.2019 по справі 911/1374/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1374/18

Головуючий суддя: Грабець С.Ю.;

судді: Подоляк Ю.В.;

ОСОБА_1,

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП"

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "ГОРБАНІ"

про стягнення боргу в сумі 66 660,00 грн.,

за участю представника:

позивача: ОСОБА_2 - адвоката (договір №28/04 від 28.04.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП" (далі - позивач) до сільськогосподарського виробничого кооперативу "ГОРБАНІ" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 116 660,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобов'язання, оскільки позивач поставив відповідачу дизельне паливо (далі - товар), проте відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 116 660,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП" залишено без руху, на підставі п. 10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

09 липня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 08 серпня 2018 року.

08 серпня 2018 року в засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.08.2018 року підготовче засідання відкладено на 05 вересня 2018 року.

05 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке підлягало задоволенню судом.

05 вересня 2018 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.09.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 26 вересня 2018 року.

26 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою боргу, просив суд стягнути з відповідача 66 660,00 грн. та судові витрати.

Крім цього, представник позивача подав пояснення щодо відсутності оригіналу договору.

26 вересня 2018 року в засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 жовтня 2018 року.

24 жовтня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву про призначення колегіального розгляду справи, у зв'язку з її складністю.

24 жовтня 2018 року, до початку судового розгляду справи по суті, представник відповідача підтримав заяву про призначення колегіального розгляду справи.

Представник позивача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи складність цієї справи, суд визнав заяву представника відповідача про призначення колегіального розгляду справи такою, що підлягала задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2018 року колегією суддів у складі: головуючий суддя Грабець С.Ю.; судді Подоляк Ю.В., Щоткін О.В., призначено підготовче засідання на 14 листопада 2018 року.

14 листопада 2018 року представник позивача в засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 26 грудня 2018 року.

У зв'язку з відпусткою судді Щоткіна О.В., здійснено заміну в складі колегії суддів з розгляду справи шляхом проведення повторного автоматизованого розподілу для заміни судді, що вибув, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області №104-АР від 26.12.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.12.2018 року підготовче засідання призначено на 06 лютого 2019 року.

06 лютого 2019 року представник позивача у засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 06 березня 2019 року.

06 березня 2019 року в судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалами Господарського суду Київської області суду від 11.07.2018 року та від 26.10.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

11 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП" (далі - позивач) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "ГОРБАНІ" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №041101 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу дизельне паливо (далі - товар), а відповідач зобов'язувався товар прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, 04 травня 2018 року позивач направив на адресу відповідача претензію №14/03-1 від 14.03.2018 року з вимогою оплатити борг.

Відповідач відповіді на претензію №14/03-1 від 14.03.2018 року не надав, борг не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 116 660,00 грн.

26 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 66 660,00 грн. та судові витрати.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Представниками сторін копії договору суду надано не було.

До матеріалів справи долучені пояснення представника позивача щодо причин відсутності у позивача оригіналу договору.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що позивач, на підставі видаткової накладної №418 від 04 листопада 2017 року, поставив відповідачу товар на суму 130 660,00 грн., проте відповідач товар оплатив частково, а саме в сумі 14 000,00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні просив надати час для оплати боргу перед позивачем.

Так, судом встановлено, що 04 листопада 2017 року позивач передав відповідачу товар. Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату товару, представник відповідача суду не надав.

26 вересня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем, просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 66 660,00 грн. та судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 172 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач документів, що спростували б доводи позивача або підтверджували б повернення товару позивачу, суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 66 660,00 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У справі "Баришевський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2018 року між адвокатом ОСОБА_2 (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС - ОІЛ - ГРУП" (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов'язувався захищати права, свободи і законні інтереси клієнта, а клієнт зобов'язувався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У якості доказу надання юридичних послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., ОСОБА_2 до матеріалів справи долучено копію акту прийому - передачі виконаних робіт від 08.05.2017 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру №08.05.18 від 08.05.2018 року, з яких вбачається, що вищевказані послуги сплачені позивачем у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи те, що позивачем надано суду копії договору про надання правничої допомоги, акту прийому - передачі виконаних робіт, квитанції до прибуткового касового ордеру, оригінал ордеру на надання правової допомоги, а клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем не заявлено, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 7 ст. 179, ч. 1 ст. 181, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 172, ст. 663, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4, ст. 13, ст. ст. 14 - 15, ст. 16, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123, ч. ч. 2, 3, 5, 6 ст. 126, ч. 9 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП" до сільськогосподарського виробничого кооперативу "ГОРБАНІ" про стягнення боргу в сумі 66 660,00 грн.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "ГОРБАНІ" (08464, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, село Горбані, вулиця Леніна, будинок 49, ідентифікаційний код 03753444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП" (04112, місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок 17-21, ідентифікаційний код 40516502) 66 660,00 грн. (шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят грн. 00 коп.) боргу; 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу; 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 14.03.2019 року.

Головуючий суддя С. Грабець

Суддя Ю. Подоляк

Суддя Т. Лилак