Рішення

від 06.03.2019 по справі 911/2699/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2699/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 УКРАЇНА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАЙ.БУД"

про стягнення заборгованості у сумі 132 641,57 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 (паспорт, серії ВВ №475349, виданий 23.06.1998 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 УКРАЇНА" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАЙ.БУД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 132 641,57 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №2807/17-1256 від 28.07.2017 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 124 007,60 грн. основного боргу, 6 366,36 грн. пені, 2 267,61 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 16 січня 2019 року.

16 січня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2019 року підготовче засідання відкладено на 06 лютого 2019 року.

31 січня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, яке було задоволено судом.

Крім цього, 06 лютого 2019 року представник позивача подав заяву про долучення до матеріалів справи документів, яке судом було задоволено.

06 лютого 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06 лютого 2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 06 березня 2019 року.

06 березня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 06.12.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

28 липня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 УКРАЇНА" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТАЙ.БУД" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №2807/17-1256 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу будівельні матеріали (далі - товар), а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється на підставі письмових або усних замовлень відповідача.

Відповідно до п. 3.2 договору, поставка товару здійснюється на підставі попереднього погоджених сторонами умов, які відображаються у письмовій заявці відповідача на кожну окрему партію товару.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що позивач зобов'язаний проінформувати відповідача про заплановану поставку товару.

Згідно з п. 4.3 договору, приймання - передача товару здійснюється на підставі товарно - транспортних накладних.

Відповідно до п. 4.7 договору, право власності на товар та ризики виникають у відповідача в момент передачі товару відповідачу, що фіксується у товарно - транспортних накладних, та підтверджують момент передачі та отримання товару відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з п. 5.1 договору, ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна вказується в специфікаціях та/або видаткових накладних, рахунках - фактурах позивача.

Відповідно до п. 5.3 договору, розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків - фактур позивача, які є невід'ємними частинами цього договору у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Здійснюючи оплату за товар, відповідач, зобов'язується в платіжному дорученні в розділі "Призначення платежу" вказати: "Оплата за товар згідно договору поставки №____ від "___"

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються на підставі цього договору, у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 6.2 договору, поставка товару здійснюється за умови 100 (сто) відсоткової передоплати. Факт приймання - передачі товару підтверджується підписами представників сторін на товарно - транспортних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за період з 24 травня 2018 року до 29 травня 2018 року, на загальну суму 157 967,60 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №4054 від 24 травня 2018 року на суму 53 897,20 грн., №4055 від 25 травня 2018 року на суму 22 663,20 грн., №4056 від 25 травня 2018 року на суму 26 446,00 грн., №4058 від 25 травня 2018 року на суму 27 720,00 грн., №4057 від 29 травня 2018 року на суму 27 241,20 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу рахунки на оплату №3293 від 24 травня 2018 року на суму 27 720,00 грн., №3229 від 23 травня 2018 року на суму 140 000,00 грн. та №3342 від 29 травня 2018 року на суму 33 600,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач товар, поставлений позивачем у період з 24 травня 2018 року до 29 травня 2018 року, оплатив частково, а саме в сумі 33 960,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки відповідачем борг повністю оплачений не був, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 124 007,60 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 124 007,60 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 6 366,36 грн.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, вищевказані статті Цивільного кодексу України встановлюють можливість виникнення обов'язку негайного виконання.

При цьому, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню, починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку невиконання відповідачем п. 6.2 договору, позивач має право призупинити поставку товару, до моменту повного розрахунку (зарахування грошових коштів на рахунок позивача), крім цього, у випадку якщо позивач все-таки (за домовленістю між сторонами) передав товар відповідачу, а відповідач не оплатив поставлений товар протягом п'яти банківських днів з дати поставки товару, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, та додатково штраф у розмірі 30% від суми заборгованості. Сплата штрафу не звільняє відповідача від взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, за видатковою накладною №4054 від 24 травня 2018 року на суму 53 897,20 грн. товар частково оплачено із порушенням строку, а саме 03 травня 2018 року, 05 травня 2018 року, 23 травня 2018 року та 24 травня 2018 року, на підставі платіжних доручень №8, №9, №15, №16 та №17. Так, 143 640,00 грн. (сума раніше поставленого товару) - 83 160,00 грн. (сума, яку відповідач сплатив) = 33 960,00 грн. 53 897,20 грн. - 33 960,00 грн. = 19 937,20 грн.

Тому, враховуючи період заборгованості з 25.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 19 937,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, розмір пені складає 910,01 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 19 937,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 1 070,60 грн.;

з 07.09.2018 року до 16.11.2018 року, суму боргу в розмірі 19 937,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 396,15 грн.;

за видатковою накладною №4055 від 25 травня 2018 року на суму 22 663,20 грн. товар частково оплачено із порушенням строку, а саме 03 травня 2018 року, 05 травня 2018 року, 23 травня 2018 року та 24 травня 2018 року, на підставі платіжних доручень №8, №9, №15, №16 та №17. Так, 143 640,00 грн. (сума раніше поставленого товару) - 83 160,00 грн. (сума, яку відповідач сплатив) = 33 960,00 грн. 53 897,20 грн. - 33 960,00 грн. = 19 937,20 грн. 22 663,20 грн. - 19 937,20 грн. = 2 726,00 грн.

Тому, враховуючи період заборгованості з 26.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 2 726,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, розмір пені складає 121,89 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 2 726,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 146,38 грн.;

з 07.09.2018 року до 16.11.2018 року, суму боргу в розмірі 2 726,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 190,89 грн.;

за видатковою накладною №4056 від 25 травня 2018 року на суму 26 446,00 грн. товар частково оплачено із порушенням строку, а саме 03 травня 2018 року, 05 травня 2018 року, 23 травня 2018 року та 24 травня 2018 року, на підставі платіжних доручень №8, №9, №15, №16 та №17. Так, 143 640,00 грн. (сума раніше поставленого товару) - 83 160,00 грн. (сума, яку відповідач сплатив) = 33 960,00 грн. 53 897,20 грн. - 33 960,00 грн. = 19 937,20 грн. 22 663,20 грн. - 19 937,20 грн. = 2 726,00 грн. 26 446,00 грн. - 2 726,00 грн. = 23 720,00 грн.

Тому, враховуючи період заборгованості з 26.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 23 720,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, розмір пені складає 1 060,58 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 23 720,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 1 273,73 грн.;

з 07.09.2018 року до 16.11.2018 року, суму боргу в розмірі 23 720,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 661,05 грн.;

за видатковою накладною №4058 від 25 травня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 27 720,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, розмір пені складає 1 239,43 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 27 720,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 1 488,53 грн.;

з 07.09.2018 року до 16.11.2018 року, суму боргу в розмірі 27 720,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 941,16 грн.;

за видатковою накладною №4057 від 29 травня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 30.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 27 241,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, розмір пені складає 1 116,52 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 27 241,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 1 462,82 грн.;

з 07.09.2018 року до 16.11.2018 року, суму боргу в розмірі 27 241,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 907,63 грн.;

а разом 16 987,37 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 6 366,36 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 267,61 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних (за видатковою накладною №4054) за період з 25.05.2018 року до 16.11.2018 року складає 176 днів, тому три проценти річних від суми 53 897,20 грн. становлять 779,66 грн.;

за видатковою накладною №4055 за період з 26.05.2018 року до 16.11.2018 року складає 175 днів, тому три проценти річних від суми 22 663,20 грн. становлять 325,98 грн.;

за видатковою накладною №4056 за період з 26.05.2018 року до 16.11.2018 року складає 175 днів, тому три проценти річних від суми 26 446,00 грн. становлять 380,39 грн.;

за видатковою накладною №4058 за період з 26.05.2018 року до 16.11.2018 року складає 175 днів, тому три проценти річних від суми 27 720,00 грн. становлять 398,71 грн.;

за видатковою накладною №4057 за період з 30.05.2018 року до 16.11.2018 року складає 171 день, тому три проценти річних від суми 27 241,20 грн. становлять 382,87 грн.

а разом 2 267,61 грн., які підлягають стягненню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАЙ.БУД" про стягнення заборгованості у сумі 132 641,57 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАЙ.БУД" (08292, Київська область, місто Буча, вулиця Островського, будинок 5, ідентифікаційний код 41062869) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 УКРАЇНА" (04053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37354345) 124 007,60 грн. (сто двадцять чотири тисячі сім грн. 60 грн.) основного боргу; 6 366,36 грн. (шість тисяч триста шістдесят шість грн. 36 коп.) пені; 2 267,61 грн. (дві тисячі двісті шістдесят сім грн. 61 коп.) трьох процентів річних; 1 989,62 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 62 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 14.03.2019 року.

Суддя С. Грабець