Рішення

від 12.03.2019 по справі 920/136/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.2019з Справа № 920/136/19 м. Суми

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспеціндустрія-поковка (69096, АДРЕСА_1; ід. код 40134021)

до Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2; ід. код 30991664)

про стягнення 80 602,73 грн.

Суддя Котельницька В.Л.

Представники сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Пономаренко Т.М.

Суть спору: до господарського суду звернулось ТОВ Укрспеціндустрія-поковка з позовом до Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб про стягнення заборгованості за Договором поставки № 79/9-5-18 від 09.01.2018 у сумі 80602,73 грн., в тому числі: 73280 грн. основного боргу, 5268,88 грн. інфляційних збитків, 2053,85 грн. 3% річних.

Згідно з положеннями статей 247-252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання свого повноважного представника не направив.

Представник позивача у судове засідання також не прибув, судовою ухвалою від 14.02.2019 було відмовлено у задоволенні його клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв'язку з відсутністю технічної можливості.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив :

09.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрспеціндустрія-поковка (постачальником, позивачем у справі) та Дочірнім підприємством Завод обважнених бурильних та ведучих труб (покупцем, відповідачем у справі) був укладений Договір поставки № 79/9-5-18.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію (товар), на умовах, в порядку і терміни, встановлені договором. Найменування, кількість та якість товару, що поставляється відповідно до договору, інші характеристики товару вказані у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно до п. п. 3.1., 3.2., 3.4 договору ціна товару вказана в гривнях на базисних умовах поставки, відображених у Специфікаціях. Загальна вартість договору визначається як сума вартості товару та інших витрат, зазначених у Специфікаціях. Умови оплати вказуються у Специфікаціях.

Відповідно до Специфікації № 1 від 16.01.2018 на поставку товару за договором сторонами погоджено, що оплата товару, що поставляється за цим договором, здійснюється відповідачем на умовах відстрочки платежу - 30 календарних днів з моменту поставки. Терміни (строки) поставки: до 19.01.2018 .

Факт виконання позивачем своїх договірних зобов'язань підтверджується погодженою та підписаною сторонами видатковою накладною № 8 від 24.01.2018 та товарно-транспортною накладною № 007001115 від 24.01.2018, претензій по кількості та якості товару у відповідача не виникало.

Таким чином, з урахуванням досягнутих між сторонами домовленостей, відповідач повинен був розрахуватись з позивачем за поставлений товар до 24.02.2018.

Однак, у визначені терміни відповідач повну оплату вартості поставленого товару не провів, сплативши позивачеві лише частину грошових коштів у розмірі 196720,00 грн. 15.02.2018 та 20.02.2018.

Станом на 30.01.2019 заборгованість відповідача за договором поставки №79/9-5-18 від 09.01.2018 складає 73 280,00 грн.

Відтак суд доходить висновку про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті товару, поставленого позивачем на загальну суму 73280,00 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, також як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, необхідну суму грошових коштів йому не перерахував.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження заявлених вимог, у той час як відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та не надав суду доказів безпідставності позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 73280,00 грн. заборгованості за поставлений товар, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 2053,85 грн. 3% річних, 5268,88 грн. інфляційних втрат.

Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, індекси інфляції, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. у зв'язку із задоволенням задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 185, 231-233, 236, 237, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Завод обважнених бурильних та ведучих труб (40020, м. Суми, вул. Комарова, 2; ід. код 30991664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укрспеціндустрія-поковка (69096, АДРЕСА_1; ід. код 40134021) 73280,00 грн. заборгованості за договором поставки № 79/9-5-18 від 09.01.2018, 2053,85 грн. - суму 3% річних, 5 268,88 грн. інфляційних втрат, 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне судове рішення складено 13.03.2019.

СуддяОСОБА_1