Рішення

від 05.03.2019 по справі 920/27/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.2019 Справа № 920/27/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Коваленко О.В., розглянувши матеріали справи №920/27/19

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108; код ЄДРПОУ ВП 40081237)

до відповідача: Державного підприємства Краснопільське лісове господарство (42400, Сумська область, Краснопільський район, смт. Краснопілля, вул. Калініна, 6; код ЄДРПОУ 00992912)

про стягнення 39 520 грн. 00 коп. штрафу,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), довіреність №2150 від 30.10.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 05.05.2018 р.;

при секретарі судового засідання Даніловій Т.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 09.01.2019 провадження у справі № 920/27/19 відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.02.2019.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 22.01.2019 задоволено клопотання позивача про участь в судових засіданнях у справі №920/27/19 в режимі відеоконференції.

Згідно ухвали господарського суду Сумської області від 11.02.2019 розгляд справи №920/27/19 по суті відкладено на 05.03.2019 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 39 520 грн. 00 коп. штрафу за неправильно визначену масу вантажу, який був відправлений згідно накладної № 43813096, а також стягнути судові витрати по справі в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в письмовому відзиві від 29.01.2019 зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи про те, що маса лісоматеріалів і дров визначена відправником умовно, а також вимірювалась різними способами. Крім того, вважає, що комерційний акт складений з порушенням Правил складання актів, а отже не може вважатися підставою для нарахування штрафу.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій ним подано докази наявності повноважень працівників Залізниці на підписання комерційного акту, а також наведено додаткове обґрунтування щодо порядку визначення маси вантажу.

Від відповідача надійшло клопотання від 28.02.2019 про залучення доказів до матеріалів справи з обґрунтуванням причин неможливості їх подання до початку розгляду справи по суті.

Позивачем надіслано на адресу суду письмове пояснення щодо телеграми №Ц-1-25/315-17 від 08.02.2017 на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 11.02.2019.

Від відповідача надійшло клопотання від 04.03.2019 про зменшення розміру штрафу до розміру провізної плати - 7 904 грн. 00 коп.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

08.08.2018 зі станції Краснопілля Південної залізниці Державне підприємство Краснопільське лісове господарство здійснило відправлення вагону № 60021193 згідно накладної № 43813096 на станцію Ароматна Придніпровської залізниці.

На виконання п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644, у накладній №43813096 від 08.08.2018 в графі спосіб визначення маси , відповідачем зазначено умовно .

Під час проходження вагону через станцію Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею проведено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що вона не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що складено комерційний акт №450003/171 від 16.08.2018.

Так, з Комерційного акту №450003/171 від 16.08.2018 вбачається, що на підставі акту загальної форми ст. Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці №1284 від 16.08.2018 р. проведено перевірку маси вантажу у вагоні. Фактична маса брутто вагона склала 66000 кг, тара вагона з ПД 23200 кг, маса вантажу нетто за ПД 56000 кг. Фактична маса вантажу нетто 42800 кг, що менше зазначеної у провізному документі на 13200 кг.

При контрольному зважуванні вагону на справних 150 тонних вагонних вагах ст. Нижньодніпровськ - вузол Придніпровської залізниці №032, повірені 29.12.2017 р., виявилось вага брутто 66000 кг, тара за документом 23200 кг, вага нетто 42800 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 13200 кг. Навантаження вантажу вище бортів - шапкою , 3 штабелі. Дротяні ув'язки не порушені, вільних місць немає. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. У технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Зав вантажним двором за штатним розкладом немає. Акт складено та підписано у присутності гр. ОСОБА_3 (ДСЗ), ОСОБА_4 (Пр-здавальник), ОСОБА_5 (АРВ).

В обґрунтування виявлених недоліків позивачем також подано виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах за 16.08.2018 р. /а.с.16/.

Згідно залізничної накладної № 43813096 вартість перевезення вагону складає 7904 грн.00 коп.

У зв'язку з викладеним вище та на підставі ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 39520 грн. 00 коп. за неправильно зазначену в накладній масу вантажу.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 6 Статуту залізниць України та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, встановлено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 37 Статуту залізниць України, п.2.3. Правил оформлення перевізних документів та п.5 Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N644 Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів , представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити у накладній.

Згідно п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом, тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.

Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 передбачено, що загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом, тип ваг указується в накладній. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.

В п.п. 2.1.,2.3. Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №442 зазначено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом ЗВВТ ), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу розбіжностей у способах зважування вантажу, оскільки у відповідності до пункту 9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження ("шапки") - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у "шапці"; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти. Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

В пункті 22 Правил видачі вантажів, затверджених цим же наказом, вказано, що перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення. Пунктом 27 Правил визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить, зокрема, 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Таким чином, судом встановлено, що в даному випадку різниця між вагою вантажу у накладній та у комерційному акті перевищує граничне розходження у визначенні маси нетто.

Як вбачається із матеріалів справи, на станції Краснопілля відповідач визначив масу вантажу умовно, про що вказав у накладній, як вимагається статтею 37 Статуту залізниць України. На станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці зважування вагону здійснювалося на 150 - тонних статичних тензометричних вагах.

В той же час, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в п.3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04- 5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею .

Крім того, залізниця, користуючись правом, визначеним ст.24 Статуту залізниць України під час перевірки на проміжних станціях не позбавлена права обрати для перевірки вантажу зручний для себе та більш точний спосіб.

В той же час визначення маси вантажу Відповідачем умовно, а залізницею на вагонних вагах не є порушенням чинного залізничного законодавства України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду № 906/533/17 від 05.04.2018 року.

Згідно із ч. 1 ст.129 Статуту залізниць України та ч. 1 ст.26 Закону Про залізничний транспорт обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 6 Правил складання актів, в акті зазначаються: номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Пунктом 8 Правил складання актів визначено, що комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу. Якщо комерційний акт складається на станції відправлення або на попутній станції, то другий примірник акта додається до перевізних документів. Про складений комерційний акт проставляється відмітка у перевізних документах у порядку, визначеному правилами оформлення перевізних документів.

Судом встановлено, що станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці правомірно складено саме комерційний акт, про що зазначено у залізничній накладній, оскільки виявлено факт невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у накладній № 43813096, за приписами п. 2 Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року.

Комерційний акт № 450003/171 від 16.08.2018 містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).

Пунктами 12, 14 Правил складання актів якщо при перевірці вантажу, що прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція призначення в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено ; така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у п.10 цих Правил.

Комерційний акт № 450003/171 від 16.08.2018 також містить заповнений пункт «Є» , який заповнений чорнильною ручкою та засвідчений штемпелем кінцевої станції Ароматна та підписами осіб /а.с. 14/.

Таким чином, невірне визначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній знайшло своє підтвердження не тільки на проміжній станції Нижньодніпровськ-Вузол, а й на станції призначення Ароматна Придніпровської залізниці.

Пунктом 10 Правил складення актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

З приводу підписантів комерційного акту позивачем було надано письмові пояснення у відповіді на відзив, де ним зазначено про те, що комерційний акт містить підписи заступника начальника станції ОСОБА_3, працівника станції, яка особисто здійснювала перевірку АРВ ОСОБА_5 та приймоздавальника ОСОБА_4

При цьому, наказом начальника станції від 29.12.2017 року № 739, з причин відсутності по штатному розкладу станції начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи на підписання комерційних актів, замість вищевказаних осіб було уповноважено приймоздавальника ОСОБА_4

Сумніви відповідача стосовно того, що до трудових обов'язків АРВ ОСОБА_5 входить обов'язок здійснювати зважування вагонів спростовуються п. 15 її робочої інструкції /а.с. 46/.

Таким чином, судом встановлено, що комерційний акт № 450003/171 від 16.08.2018 за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача як на підставу для звільнення від відповідальності на телеграму ПАТ Укрзалізниця №Ц-1-25/315-17 від 08.07.2017, в якій зазначено про необхідність застосування до відправників штрафних санкцій у разі затримки вагонів з неправильно визначеною масою вантажу у випадках перевантаження вагона понад його вантажопідйомність, оскільки зазначена телеграма не є нормативно-правовим документом і має виключно інформаційно-розпорядчий характер та за своєю суттю не вносить зміни до Статуту залізниць щодо підстав та виду відповідальності за неправильне визначення маси вантажу у перевізному документі у вигляді стягнення штрафу. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017 р. у справі №906/27/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.

На відповідача покладено обов'язок правильно визначити у накладній масу вантажу, при чому за приписами ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України позивач мав право, а не обов'язок перевірити ці відомості.

Крім того, згідно підпунктів 6 та 3, пунктів 3.3. та 3.15 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. за № 04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею , визначено, що ст. 24 Статуту надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення. У застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України та п. 5.5. Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, з відправника стягується штраф у розмірі визначеному ст. 118 Статуту залізниць України.

Стаття 118 Статуту залізниць України встановлює, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до накладної, провізна плата за вагон від станції Краснопілля Південної залізниці до станції Ароматна Придніпровської залізниці становить 7 904 грн. 00 коп., таким чином сума штрафу складає 39 520 грн. 00 коп.

В клопотанні від 04.03.2019 відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до розміру провізної плати - 7 904 грн. 00 коп., посилаючись на те, що відповідачем не було спричинено жодних збитків майнового характеру позивачу, а також зазначає про те, що за весь час співпраці з ПАТ Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця державне підприємство Краснопільський лісгосп жодного разу не порушував своїх зобов'язань та сумлінно виконував їх. Крім того, з 2019 р. збільшився розмір мінімальної заробітної плати, введений новий податок на лісові землі що є додатковим значним фінансовим навантаженням на ДП Краснопільський лісгосп , яке є державним підприємством, тому сплата штрафу призведе до зменшення платежів до бюджету, затримки виплати заробітної плати та матиме негативні наслідки для підприємства.

Статтею 233 Господарського Кодексу України визначено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК в редакції, що діяла до 15.12.2017 року), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що відповідачем не наведено доказів на підтвердження факту наявності виняткових обставин, які б свідчили про неможливість виконати рішення суду, а підставою для покладання на відправника відповідальності згідно ст.122 Статуту за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту (п. 3.15 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. за № 04-5/225) та Оглядового листа Вищого Господарського суду України від 29.11.07 № 01-8/917 щодо штрафу, нарахованого у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу і відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Краснопільське лісове господарство (42400, Сумська область, Краснопільський район, смт. Краснопілля, вул. Калініна, 6; код ЄДРПОУ 00992912) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця (49602, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 108; код ЄДРПОУ ВП 40081237) 39 520 грн. 00 коп. штрафу, 1 762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 14.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_6