Рішення

від 12.03.2019 по справі 925/167/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/167/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у підготовчому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Комтранскомплект , м. Черкаси, вул. Університетська, 33, оф. 38

до акціонерного товариства Черкаський автобус , м. Черкаси, вул. Різдвяна, 292

про стягнення 2 417 187,30 грн. заборгованості,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за дорученням.

Товариство з обмеженою відповідальністю Комтранскомплект звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до акціонерного товариства Черкаський автобус про стягнення 2 417 187,30 грн. заборгованості за прострочення виконання зобов'язання за договором комісії від 11.12.2017р. №2018-1 та відшкодування судових витрат.

До початку підготовчого засідання відповідач подав до суду заяву від 25.02.2019р. №505/340 про визнання позову, в якій позовні вимоги позивача визнає повністю.

У зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивач просить суд вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Суд враховує, що відповідач визнав позовні вимоги до відкриття підготовчого засідання.

Згідно ч. 3 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Судом з'ясовано та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

11.12.2017р. між публічним акціонерним товариством Черкаський автобус (Комітентом - Відповідач у справі), в особі голови правління ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю Комтранскомплект (Комісіонером - Позивач у справі), в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, було укладено договір комісії №2018-1 (далі - Договір, а.с. 8-11), за умовами якого Позивач зобов'язався за винагороду і за дорученням Відповідача, в інтересах останнього і за його рахунок, укласти від свого імені зовнішньоекономічний контракт на поставку імпортного товару для Відповідача, а також здійснити поставку цього товару.

Відповідно до п. 1.3 Договору конкретні умови щодо кількості, асортименту, ціни, вартості товару визначаються в Специфікаціях на кожну окрему партію поставки, що є невід'ємною частиною договору.

В п.п. 5.1-5.3 Договору закріплено, що комітент зобов'язаний відшкодувати комісіонеру витрати, пов'язані з придбанням та поставкою товару на умовах, передбачених цим договором. Комітент сплачує грошові кошти за поставлений товар на підставі виставлених специфікацій і звітів комісіонера. Всі витрати комісіонера включаються до комісійної винагороди.

Відповідно до п. 5.4 Договору комітент виплачує комісіонеру комісійну винагороду в розмірі 0,25% від вартості товару, поставленого комісіонером комітенту за цим договором, відповідно до контрактів.

На виконання умов Договору 09.08.2018р. Позивач уклав зовнішньоекономічний контракт №WTUPIK893PST-2 на загальну суму 9 762 834,00 японських ієн про постачання комплектуючих ISUZU в Україну для промислового виробництва моторних транспортних засобів (кабіни та інші частини).

16.12.2018р. Позивач передав Відповідачу отриманий з Японії товар відповідно Специфікації від 09.08.2018р. №36 (а.с. 22) по акту приймання-передачі №ТК-0000232 від 16.12.2018р. (а.с. 24) на загальну суму 2397028,60 грн. та надав Відповідачу звіт комісіонер №16/12/18-1 (а.с. 23) про понесені витрати, що підлягають відшкодуванню відповідачем:

- 2410248,46 грн. витрат на придбання товару;

- 5990,27 грн. - комісія банку на придбання валюти;

- 948,57 грн. - комісія банку за виконання валютного платіжного доручення;

- 108976,00 грн. - вартість морської доставки;

- 22540,00 грн. - вартість вантажно-розвантажувальних робіт;

- 560,00 грн. - агентська винагорода;

- 61336,99 грн. - страхування вантажу, а всього 2610600,29 грн.

Відповідно до п. 5.6 Договору комітент протягом 10-ти банківських днів після підписання звіту комісіонера проводить оплату комісіонеру понесених ним витрат і комісійної винагороди згідно з розрахунками комісіонера.

Відповідно до п. 5.7 Договору комітент протягом 5-ти банківських днів після отримання товару проводить оплату комісіонеру за поставлений товар.

Комісійна винагорода складає 5992,57 грн., або 0,25% від вартості поставленого товару (в сумі 2397028,60 грн.).

Строк виплати комісійної винагороди - до 30.12.2018р.;

строк виплати суми боргу за отриманий товар - до 22.12.2018р.

Відповідач розрахувався частково, сплативши позивачу лише 199405,56 грн.

03.01.2019р. на адресу Відповідача направлено вимогу щодо погашення боргу та попереджено про звернення до суду за захистом та примусовим стягненням боргу та нарахування штрафних санкцій (а.с. 47).

Вимога залишилась без відповіді та задоволення.

Невиконання Відповідачем зобов'язань щодо строків та порядку оплати за переданий товар та надані і прийняті комісійні послуги, які встановлені в п.п.5.6, 5.7 Договору та специфікації №36 від 09.08.2018р. до договору, стало підставою для звернення Позивача до суду для захисту свого порушеного права і примусового стягнення боргу, строк оплати якого настав.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю. Представник відповідача визнав, що строк оплати отриманого товару та наданих спожитих комісійних послуг є таким, що настав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення та доводи учасників, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим обставинам на підставі достовірних доказів, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є суб'єктами господарювання на ринку послуг.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 682 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Стаття 683 Цивільного кодексу України визначає, якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту. Продавець зобов'язаний передати весь товар, який входить до комплекту, одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно частини третьої статті 1012 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Частина третя 1012 Цивільного кодексу України серед істотних умов, визначених законом для договору комісії, за яким комісіонер уповноважується укласти договір купівлі-продажу, визначає умови про це майно та його ціну. Умова щодо майна може передбачати як чітку ідентифікацію майна (придбати запчастини, комплектуючі, обладнання за сортиментом, специфікацією, замовленням), так і вказівки на його родові ознаки.

Якщо комісіонер має укласти від свого імені, але за рахунок комітента інший договір, ніж договір купівлі-продажу, в договорі комісії обов'язково мають бути вказані усі умови, істотні для даних договорів. Цей висновок випливає із змісту абзацу другого частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, яка відносить до істотних умов будь-якого договору умову про його предмет, а предметом договору комісії є посередницька послуга комісіонера у вигляді укладення певних правочинів.

До умов, які можуть бути погоджені сторонами договору комісії, належать умови щодо: 1) визначення строку виконання договору, 2) визначення території виконання, 3) посилання на асортимент товарів, які є предметом договору комісії, що дозволяє визначити ступінь індивідуалізації речі (товару), що є предметом правочину, який укладається комісіонером; 4) зобов'язання комітента утримуватись від укладення договору комісії з іншими особами.

Частинами першою та четвертою статті 1013 цивільного кодексу України визначено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах.

Відповідно до частини першої статті 1016 Цивільного кодексу України, комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 614 Цивільного кодексу України унормовано, що особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 Господарського кодексу України).

Частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем укладено з нерезидентом - покупцем корпорацією Sojitz Corporation контракт від 09.08.2018р. №WTUPIK893PST-2 (далі - контракт) на умовах, визначених Відповідачем у договорі комісії та 09.08.2018р. сторони підписали Специфікацію №36 про постачання комплектуючих ISUZU в Україну для промислового виробництва моторних транспортних засобів (кабіни та інші частини).

На виконання умов Договору, 16.12.2018р. Позивач передав Відповідачу отриманий з Японії товар відповідно Специфікації від 09.08.2018р. №36 (а.с. 22) по акту приймання-передачі №ТК-0000232 від 16.12.2018р. (а.с. 24) на загальну суму 2397028,60 грн.

Пунктом 2.1.2 Договору комісії передбачено, що комісіонер зобов'язаний пред'явити комітенту звіт комісіонера.

Приписами статті 1022 Цивільного кодексу України передбачено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина перша статті 1022 Цивільного кодексу України). Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (частина друга статті 1022 Цивільного кодексу України).

Відповідно до звіту комісіонера від 16.12.2018р. №16/12/18-1 (а.с. 23), під час виконання доручення Відповідача, Позивачем були понесені наступні витрати:

- 2410248,46 грн. витрат на придбання товару;

- 5990,27 грн. - комісія банку на придбання валюти;

- 948,57 грн. - комісія банку за виконання валютного платіжного доручення;

- 108976,00 грн. - вартість морської доставки;

- 22540,00 грн. - вартість вантажно-розвантажувальних робіт;

- 560,00 грн. - агентська винагорода;

- 61336,99 грн. - страхування вантажу, а всього 2610600,29 грн.

Відповідач розрахувався частково, сплативши Позивачу лише 199405,56 грн. Відповідач вимоги Позивача визнав.

Статтею 1024 Цивільного кодексу України передбачено, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Доказів, що договір комісії від 11.12.2017р. №2018-1 розірвано сторонами або визнано недійсним у судовому порядку - в матеріалах справи не міститься.

Відповідач не розрахувався за отриманий товар та спожиті комісійні послуги згідно Специфікації №36 у грудні 2018р. на загальну суму 2417187,30 грн. до цього часу.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, Відповідач не може бути звільнений від виконання зобов'язання щодо оплати наданих комісійних, строк виконання якого вже настав.

Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, жодних обставин, які б були підставою звільнення Відповідача від виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару та отриманих і спожитих комісійних послуг за договором від 11.12.2018р. №2018-1 - судом не вбачається.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2417187,30 грн. заборгованості - за наслідками підготовчого засідання - підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь позивача 18128,91 грн. судового збору.

Відповідно до приписів ст. 130 ГПК України при визнанні позовних вимог відповідачем з останнього стягується 50% судового збору на користь позивача. Решта 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету позивачу за його мотивованою письмовою заявою - 18128,90 грн. Оригінал платіжного доручення №2295 від 24.01.2019р. залишити в справі.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 185, 191, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: акціонерного товариства Черкаський автобус , м. Черкаси, вул. Різдвяна, 292, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05390419, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю Комтранскомплект , м. Черкаси, вул. Університетська, 33, оф. 38, ідентифікаційний номер ЄДРПОУ 37639207, номер рахунку в банку невідомий

2417187,30 грн. заборгованості та 18128,91 грн. судового збору.

Повернути позивачу: товариству з обмеженою відповідальністю Комтранскомплект , м. Черкаси, вул. Університетська, 33, оф. 38, ідентифікаційний номер ЄДРПОУ 37639207, номер рахунку в банку невідомий

з Державного бюджету України судовий збір, сплачений по платіжному дорученню №2295 від 24.01.2019р. в сумі 18128,90 грн. (вісімнадцять тисяч сто двадцять вісім гривень 90 коп.).

Оригінал платіжного доручення залишити в справі.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 14.03.2019р.

Суддя Г.М. Скиба