Постанова

від 12.03.2019 по справі 823/2474/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №823/2474/14

адміністративне провадження №К/9901/5548/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року (суддя Паламар П.Г.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року (судді: Бєлова Л.В. (головуючий), Гром Л.М., Вівдиченко Т.Р.) у справі № 823/2474/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроектсервіс" до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будпроектсервіс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, контролюючий орган), з урахування уточнень, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 04.04.2014 №0001442301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 416 934,00 грн, із яких 383 409,00 грн - основний платіж, 33 525,00 грн - штрафні (фінансові) санкції,

- від 04.04.2014 № 0001452301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 410 464,00 грн, із яких 289 719,00 грн - основний платіж, 120 745,00 грн - штрафні (фінансові) санкції,

- від 22.08.2014 № 55/23-01-17-0508/36157419, яким позивачу донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 7 662,95 грн та штрафних (фінансових) санкцій в т.ч. за пенею в сумі 5595,79 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0001442301, в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 року № 0001452301 скасовано в частині грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 394 391,50 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог дійшов висновку, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій проведених з ТОВ АТЗ - Сервіс та ТОВ Агрохімпостач - 2003 , що підтверджено належно оформленими первинними документами, натомість контролюючим органом не було доведено обставини встановлені в акті перевірки щодо допущених позивачем порушень норм податкового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.05.2014 № 162/23-01-22-0107/36157419, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 385473 грн, в тому числі: за І квартал 2011 року на суму 2064 грн, за ІІ квартал 2011 року на суму 71610 грн за 3 квартал 2011 року на суму 94159 грн, за 4 квартал 2011 року на суму 150592 грн, за 2012 рік на суму 44757 грн, за 2013 рік на суму 22291 грн.

З урахуванням вимог п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 встановлено заниження податку на прибуток, що за результатами перевірки підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 383409 грн, в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 71610 грн, за 3 квартал 2011 року на суму 94159 грн, за 4 квартал 2011 року на суму 150592 грн, за 2012 рік на суму 44757 грн, за 2013 рік на суму 22291 грн.

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 351939 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2011 року на суму 62219,43 грн, за травень 2011 року на суму 14066,40 грн, за червень 2011 року на суму 34167,40 грн, за липень 2011 року на суму 106924,30 грн, за серпень 2011 року на суму 41137,60 грн, за вересень 2011 року на суму 55709 грн, за жовтень 2011 року на суму 5667 грн, за листопад 2011 року на суму 21333 грн, за липень 2012 року на суму 4515 грн, за вересень 2012 року на суму 6200 грн.

З урахуванням вимог п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 встановлено заниження податку на додану вартість, що за результатами перевірки підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 289720 грн, в тому числі за травень 2011 року на суму 14066,40 грн, за червень 2011 року на суму 34167,40 грн, за липень 2011 року на суму 106924,30 грн, за серпень 2011 року на суму 41137,60 грн, за вересень 2011 року на суму 55709 грн, за жовтень 2011 року на суму 5667 грн, за листопад 2011 року на суму 21333 грн, за липень 2012 року на суму 4515 грн, за вересень 2012 року на суму 6200 грн.

- п. 57.1 ст. 57, пп. 164.2.16 та пп. 164.2.17 г п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп.168.1.1 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 10180,01 грн, п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 б ст. 176 Податкового кодексу України в результаті відображення не в повному обсязі інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ, в результаті застосовано штраф.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з ТОВ АТЗ - Сервіс та ТОВ Агрохімпостач - 2003 не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на наявність вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 у справі № 359/8722/13-к, відносно гр. ОСОБА_6, керівника ТОВ АТЗ - Сервіс за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а відносно посадових осіб ТОВ Агрохімпостач - 2003 наявне кримінальне провадження за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Також контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними ТОВ Будтехцентр , ФОП ОСОБА_7 у розмірі 4514,67 грн та подвійне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по ПП Олівде у розмірі 6200,00 грн.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ АТЗ - Сервіс та ТОВ Агрохімпостач - 2003 на підставі договорів субпідряду.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії оформлених первинних документів: договори, узгодження договірних цін, акти приймання - здачі виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, банківські виписки.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Судами також встановлено і наявність правосуб'єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, контрагенти позивача ТОВ АТЗ - Сервіс та ТОВ Агрохімпостач - 2003 на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги відповідач вказує на неврахування судами всіх обставин справи, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, зазначає про неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ АТЗ - Сервіс та ТОВ Агрохімпостач - 2003 , що було встановлено під час проведення перевірки, та підтверджується наявністю вироків відносно керівників вказаних господарюючих суб'єктів.

Касаційна скарга не містить обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи.

8. Товариство надало заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

9.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

9.3. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

9.4. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

9.5. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

9.6. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

9.7. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

10.1. Стаття 1.

10.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

10.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

10.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

10.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

12. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

13. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

16. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина четверта статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції на час прийняття судами рішень).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Розв'язуючи спір суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Так колегія суддів, вважає, що посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2014 у справі № 359/4281/14-к, яким ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та який відповідачем до матеріалів справи долучений не був, є безпідставним, з огляду на те, що 26.05.2014 у справі №359/4281/14-к Бориспільським міськрайонним судом Київської області було прийнято ухвалу, а не вирок, якою ОСОБА_8 (директора ТОВ "Агрохімпостач-2003"), звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України (минули строки давності), а кримінальне провадження стосовно неї було закрито.

Посилання контролюючого органу на наявність матеріалів кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ Агрохімпостач - 2003 за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано відхилили з огляду на те, що зазначена стаття Кримінального кодексу України передбачає покарання за ухилення від сплати податків, а не за фіктивне підприємництво, крім того вирок в такій справі відсутній.

19. Проте колегія суддів не погоджується з висновком судів відносно неврахування ними під час прийняття рішень вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 у справі №359/8722/13-к, яким визнано винним гр. ОСОБА_9 (керівника ТОВ АТЗ - Сервіс ) у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, з огляду на приписи частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття судами рішень), а також з огляду на правову позицію, що була висловлена Верховним Судом України відносно правомірності формування податкового кредиту за первинними документами, які були виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду.

20. Крім того, колегія суддів зазначає, що для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов'язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту, а отже обов'язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій.

Як вбачається з судових рішень окрім наявних первинних документів судами фактичний рух активів в процесі здійснення господарських операцій позивача як з ТОВ АТЗ - Сервіс та і з ТОВ "Агрохімпостач-2003" не досліджувався та відповідні обставини не встановлювались.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

22. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

23. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

25. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

27. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

28. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

29. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі № 823/2474/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду