Постанова

від 12.03.2019 по справі 921/128/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. Справа №921/128/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Орищин Г.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Мокра А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця» ) № 49/ДНЮ від 27 липня 2018 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 (суддя Хома С.О., повне рішення складено 12 липня 2018 року)

у справі № 921/128/18

за позовом: ПАТ «Укрзалізниця» , м. Київ

до відповідача: Управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради, м. Тернопіль

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державної казначейської служби України, м. Київ

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерства фінансів України, м. Київ

про стягнення збитків в сумі 109 358, 00 грн та стягнення судових витрат

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - представник по довіреності від 29.10.18 р. № 9092;

від відповідача: не з'явився;

від третіх осіб: не з'явились.

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

У судовому засіданні 12.03.2019 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ст. 222 ГПК України.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1. Згідно з абз. 2 ч. 10 ст. 32 ГПК України якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 визначено склад суду в складі головуючий суддя Дубник О.П., члени колегії - судді: Орищин Г.В. та Зварич О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 визначено новий склад суду для розгляду даної справи, а саме: головуючий суддя Дубник О.П., члени колегії - судді: Орищин Г.В. та Скрипчук О.С.

2.2. Відповідач та треті особи у судове засідання участі уповноважених представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 241, 243).

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3. Короткий зміст позовних вимог.

ПАТ «Укрзалізниця» звернулась з позовом про стягнення збитків в сумі 109 358, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на перевезення пасажирів-пільговиків залізничним транспортом приміського сполучення № 17-3/с від 03.01.2006 в частині відшкодування компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті в приміському сполучені у грудні 2015 році.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 в позові відмовлено.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 11, 13, 14, 22, 611, ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), п. 7 ч. 1 ст. 2, ст. 48, п. 1 ст. 102, Бюджетного кодексу України, ст. 7, ч. 5 ст. 9 Закону України Про залізничний транспорт № 273/96-ВР від 04.07.1996 (далі - Закон № 273/96-ВР), Законом України Про Державний бюджету України на 2015 рік № 80-VIII від 28.12.2014, п.п.3, 4, 7, 9, 10, 11 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 (далі - Порядок № 1359), п. 2 - 5, 6, 8 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі - Порядок № 256), пп. (б) п. 2.9 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 (далі - Порядок № 309) і зроблено висновок, що відсутність надходження коштів на рахунок Управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради, яке є головним розпорядником бюджетних коштів, навіть з урахуванням закладення відповідної суми у місцевому бюджеті на 2015 рік, не є достатньою підставою для виплати позивачу збитків у вигляді неодержаних доходів за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян. Також суд вказав, що необхідною підставою для притягнення державного органу до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових осіб або службових осіб, наявність збитків та причиновий зв'язок між неправомірними діями та заподіяними збитками; доказів визнання в установленому законодавством порядку дій чи бездіяльності відповідача протиправними матеріали справи не містять.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

ПАТ «Укрзалізниця» не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт з посиланням на ч. 2 ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України та рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі Кечко проти України вказує, що відсутність фінансування з державного бюджету в грудні 2015 року не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого законодавством та умовами договору зобов'язання щодо компенсації витрат залізниці на перевезення окремих категорій громадян в приміському сполученні за пільговими тарифами. Відтак, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Зі справи вбачається і місцевим господарським судом правильно встановлено, що 03.01.2006 Департаментом житлово-комунального господарства, екології і транспорту Тернопільської міської ради (департамент, який реорганізовано в Управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради) та Львівською державною залізницею (перевізник, правонаступником якого є АТ Українська залізниця ) укладено договір на перевезення пасажирів-пільговиків залізничним транспортом приміського сполучення №17-3/с від 03.01.2006 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого перевізник здійснює безоплатні перевезення пасажирів-пільговиків, перелік яких визначений згідно чинного законодавства, у приміському сполученні залізничним транспортом (Додаток №1) (т.1, а.с. 16).

Згідно з п. 1.2 договору департамент здійснює відшкодування наданих перевізником пільг на проїзд в залізничному транспорті, виходячи з передбачених в Держбюджеті субвенцій і терміну їх поступлень на рахунок департаменту (Додаток №2).

До зобов'язань перевізника, згідно з розділом ІІ договору, належить, зокрема: надавати в термін до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, звітні дані про основні показники роботи залізничного транспорту згідно встановленої Департаментом форми (Додаток №3) (підп. 2.1.10 п. 2 Договору).

До зобов'язань департаменту, згідно з розділом ІІ договору, належить, зокрема: проводити розрахунки по визначенню втрат доходів перевізника від безкоштовно перевезених залізничним транспортом пасажирів-пільговиків для обґрунтування потреби компенсаційних коштів, необхідних для відшкодування перевізнику цих втрат (п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору); проводити компенсаційні виплати субвенцій відповідно до лімітної довідки про бюджетні асигнування та наявності поступлення цих субвенцій (підп. 2.2.4 п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, він діє з 03.01.2006 до 31.12.2006.

Впродовж 2007-2015 рік додатками до договору щорічно продовжувався термін його дії (т. 1, а.с. 59-67).

09.09.2016 сторони підписали Додаткову угоду до договору, в якій погоджено викласти преамбулу договору на перевезення пасажирів-пільговиків залізничним транспортом приміського сполучення №17-3/с від 03.01.2006 в наступній редакції:

Організатор, виконавчий комітет Тернопільської міської ради, від імені якого діє Управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради в особі начальника управління з однієї сторони і Публічне акціонерне товариство Українська залізниця , в особі начальника підрозділу Тернопільська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця та головного інженера підрозділу Тернопільська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Львівська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , які діють на підставі довіреності від 20.05.2016, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованої в реєстрі №3804 керуючись гл. 66 Цивільного кодексу України (надалі Перевізник), з іншої сторони, уклали даний Договір про наступне:

2. В тексті Договору слово Департамент у всіх відмінках замінити Організатор .

3. Пункт 1.2 викласти у наступній редакції:

Організатор виділяє Перевізнику компенсаційні кошти за безоплатне перевезення пільгових категорій пасажирів, виходячи з передбачених в Держбюджеті субвенцій і коштів місцевих бюджетів з врахуванням обсягів безоплатно перевезених пасажирів-пільговиків на основі звітних даних Перевізника .

4. Дію Договору, визначену п. 5.1 вважати продовженою до 31.12.2016 .

Також сторонами змінено реквізити юридичних осіб (організатора та перевізника) (т.1, а.с. 68).

Додатком до договору термін його дії продовжено до 31.12.2017 (т.1, а.с. 69).

В Законі України Про Державний бюджет України на 2015 рік (Додаток №7) передбачено субвенції з державного бюджету обласному бюджету Тернопільської області в сумі 39641, 5 тис. грн. на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Рішенням Тернопільської міської ради № 6/55/17 від 27.01.2015 Про бюджет міста Тернополя на 2015 рік з міського бюджету за рахунок субвенцій з Державного бюджету на 2015 рік для проведення компенсаційних виплат на пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті (КФК 170302) виділено 1 310 572, 00 грн для відповідача як головного розпорядника бюджетних коштів (т. 1, а.с. 191, 195).

На виконання умов договору залізниця з січня 2015 по грудень 2015 року здійснила перевезення пільгової категорії пасажирів у приміському сполученні на загальну суму 11 810 513, 11 грн, що підтверджується обліковими формами про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів за січень 2015 року на 550 954, 27 грн, лютий 2015 року на 593 453, 05 грн, березень 2015 року на 1 142 769, 21 грн, квітень 2015 року на 1 569 952, 09 грн, травень 2015 року на 1 992 110, 05 грн, червень 2015 року на 1 373 217, 24 грн, липень 2015 року на 918 987, 57 грн, серпень 2015 року на 709 157, 07 грн, вересень 2015 року на 694 608, 54 грн, жовтень 2015 року на 773 229, 53 грн, листопад 2015 року на 825 994, 78 грн, грудень 2015 року на 666 079, 71 грн (т.1, а.с. 34-45).

Згідно з лімітною довідкою від 16.02.2015 про бюджетні асигнування та кредитування на 2015 рік, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України №57 від 28.01.2002, виданої Управлінням транспорту, комунікацій та зв'язку ТМР Тернопільської дирекції залізничних перевезень Тернопільській дирекції залізничних перевезень за КФК 170302 Компенсаційні виплати на пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті виділено 1 310 572, 00 грн (т.1, а.с. 33).

Відповідачем шляхом проведення взаємозаліків витрати на перевезення пільгових категорій громадян у 2015 році компенсовано у розмірі 1 201 214, 00 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.1, а.с. 71-76).

Отже, непогашеною є сума витрат на перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян за грудень 2015 року у сумі 109 358, 00 грн.

Сторонами підписано акт звірки розрахунків, в якому вказано, що відповідно до поданих звітів у 2015 році та в межах планових коштів на 2015 рік, враховуючи відсутність заборгованості на 01.01.2015 та проведене відшкодування субвенційних коштів протягом зазначеного періоду, станом на 01.01.2016 зареєстрована кредиторська заборгованість становить 109 358, 00 грн. Вказаний акт підписано обома сторонами та скріплено їх печатками (т. 1, а.с. 46).

30.10.2017 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №4/10-ДНЮ з пропозицією в 10-ти денний термін добровільно перерахувати заборгованість в розмірі 109 358, 00 грн на рахунок одержувача: регіональна філія Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця підрозділ Тернопільська дирекція залізничних перевезень (т. 1, а.с. 48).

У відповідь на зазначену претензію відповідач повідомив позивача листом №3579/01 від 09.11.2017 про те, що ним не виконані зобов'язання по договору №17-3/с за грудень 2015 року у зв'язку із відсутністю фінансування з Державного бюджету та зміною з 2016 року порядку фінансування витрат на зазначені цілі (т. 1, а.с. 49).

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

За змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угода про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників ОСОБА_5 Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

03 січня 2006 року сторонами у справі укладено договір на перевезення пасажирів-пільговиків залізничним транспортом приміського сполучення, за умовами якого перевізник здійснює безоплатні перевезення пасажирів-пільговиків, а департамент здійснює відшкодування наданих перевізником пільг на проїзд в залізничному транспорті, виходячи з передбачених в Держбюджеті субвенцій і терміну їх поступлень на рахунок департаменту.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі визначає Порядок № 1359.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1359, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Пунктом 4 Порядку № 1359 визначено, що сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг; інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (пункт 7 Порядку №1359).

У пункті 9 Порядку №1359 визначено, що на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком.

Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Пункт 10 Порядку №1359 передбачає, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п?'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (пункт 11 Порядку №1359).

Частиною 5 статті 9 Закону № 273/96-ВР передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян визначається Порядком №256.

Згідно з пунктом 2 Порядку №256, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (головні розпорядники коштів) (пункт 3 Порядку № 256).

Пунктом 5 Порядку №256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 256, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях

Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків (пункт 8 Порядку №256).

Враховуючи все вищенаведене, у цьому випадку головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є Управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з надання позивачем окремим категоріям населення послуг із перевезення залізничним транспортом на пільговій основі, в яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов'язаний здійснювати розрахунки з залізницею, яка надає послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Сторонами не заперечується ні факт надання таких послуг, ні їх вартість, ні наявність кредиторської заборгованості за грудень 2015 року в сумі 109 358, 00 грн.

Однак, відповідач з посиланням на ч.ч. 1, 4 ст. 48 Бюджетного Кодексу України, стверджує, що відсутність бюджетних асигнувань унеможливлює задоволення позовних вимог.

З вказаними висновками погодився і суд першої інстанції.

Однак колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з вказаними доводами відповідача та висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, слід дійти висновку, що відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки із позивачем щодо спірних послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а відсутність бюджетних призначень на ці видатки не є підставою для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов'язання.

Чинним законодавством України дійсно не врегульовано порядку проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають всі зобов'язання за укладеними договорами.

Однак, ч. 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо у залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України наголосив, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом із тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Закон України "Про залізничний транспорт" та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 27.12.2006 № 1196 не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ (справа "Кечко проти України", заява № 63134/00) держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення ЄСПЛ). У пункті 26 цього рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Наведену правову позицію викладено у постановах ОСОБА_5 Верховного Суду від 17.04.2018 у справах № 911/4249/16, № 906/621/17, постановах Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №920/724/17, від 05.06.2018 у справі 915/827/17 та від 10.10.2018 у справі № 904/9488/17, постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16.

Колегією суддів також бере до уваги те, що відповідачем не заперечується ні факт надання послуг на перевезення пасажирів-пільговиків залізничним транспортом приміського сполучення, ні їх вартість, ні наявність кредиторської заборгованості за грудень 2015 року в сумі 109 358, 00 грн, про що також свідчить підписаний акт звірки взаєморозрахунків.

Посилання суду першої інстанції на недоведеність протиправності дій та вини відповідача у нездійсненні компенсаційних витрат та безпідставності заявлення збитків відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки ч. 5 ст. 9 Закону № 273/96-ВР встановлено, що залізницям відшкодовуються саме збитки за надані та неоплачені послуги з пільговими тарифами. А перевезення пасажирів на пільгових умовах ПАТ "Українська залізниця" виконано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені позивачем збитки.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

8. Судові витрати.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції та її перегляд судом апеляційної скарги слід покласти на відповідача. Крім того, підлягає до відшкодування з відповідача на користь позивача сплачений позивачем при поданні касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2018 судовий збір в сумі 1 762, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 252, 255, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.07.2018 у справі № 921/128/18 скасувати та прийняти нове, яким в позовні вимоги задоволити.

3. Стягнути з Управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради, ідент код 34600072 (місцезнаходження: 46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Коперніка, будинок 1) на користь Акціонерного товариства Укрзалізниця ідент код 40075815 (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5) 109 358, 00 грн та 1 762, 00 грн судового збору.

4. Стягнути з Управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради, ідент код 34600072 (місцезнаходження: 46001, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вул. Коперніка, будинок 1) на користь Акціонерного товариства Укрзалізниця ідент код 40075815 (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5) - 2 643, 00 грн судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції та 1 762, 00 грн за перегляд ухвали судом касаційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.03.2019.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Орищин Г.В.

ОСОБА_2