Рішення

від 12.03.2019 по справі 902/730/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" березня 2019 р. Cправа № 902/730/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф. , за участю секретаря судового засідання Вознюк К.В. , розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістик Телеком" (ОСОБА_1, 169, м. Дніпро, 49000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС - АКВА" (вул. Пирогова, 150, м. Вінниця, 21050)

про стягнення 40100,00 грн.

Представники сторін правом участі в судовому засіданні не скористались.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістик Телеком" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС - АКВА" про стягнення 40100,00 грн. основного боргу за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Ухвалою від 19.11.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/730/18; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі було призначено на 18 грудня 2018 р.

Ухвалою від 18.12.2018 р. було продовжено строк підготовчого провадження по справі №902/730/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12 лютого 2019 р.

Ухвалою суду від 12.02.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.03.2019 р.

На визначену судом дату представник Позивача не з'явився.

У клопотанні від 11.03.2019 р. представник позивача ОСОБА_2 заявив про те, що позов підтримує і просив розглянути справу без його участі за наявними матеріалами справи.

Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, хоча про час наступного судового засідання Відповідачу відомо, що підтверджується підписом його представника ОСОБА_3 на розписці від 11.02.2019 р.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 12.03.2019 р. прийнято судове рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 10.05.2018 р. між ТОВ "Капітал Логістік Телеком" та ТОВ "АВІС-АКВА" було укладено Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом № 53, згідно умов якого Перевізник надає послуги по перевезенню вантажів по території України згідно заявки Замовника, а Замовник зобов'язаний надати для перевезення вантаж та оплатити надані послуги в обсязі та в строк, визначені даним договором. Невиконання відповідачем зобов'язань взятих в договорі № 53 від 10.05.2018 р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом, в частині проведення розрахунків за отримані послуги стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач у письмовому відзиві (лист № 32 від 08.02.2019 р.) та у підготовчому засіданні через свого представника проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним.

Відповідач зазначив, що дійсно, 10 травня 2018 р. між Позивачем і Відповідачем був укладений Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом за № 53.

На підставі договорів-заявок, Позивач надавав Відповідачу послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Проте, Відповідач зазначає, що за умовами Договору його обов'язок щодо оплати послуг з перевезення вантажу пов'язаний саме з отриманням Відповідачем рахунків, факт отримання таких рахунків Відповідачем повинен бути доведений Позивачем. Однак, за твердженнями Відповідача, жодним документом Позивач не підтвердив факту отримання Відповідачем рахунків.

Як стверджує Відповідач, окрім того, що вищезазначені документи не були отримані Відповідачем, вони ще й містять низку дефектів, які унеможливлюють їх прив'язку до Відповідача, а саме: у графі "Одержувач" зазначена лише його організаційно-правова форма й назва. Будь-які ідентифікаційні дані, як-то: код ЄДРПОУ, місцезнаходження тощо, за якими було б можливим достовірно визначити Одержувача поміж інших суб'єктів господарювання із аналогічною назвою, відсутні.

Відповідач стверджує, що в графі "Замовлення" зазначено: "ОСОБА_1 замовлення", хоча сам Позивач у позовній заяві посилається на узгоджені Сторонами Договори-заявки й надає копії таких документів до позовної заяви. у нижньому правому куті рахунку-фактури: № СФ-0000016 від 03.08.2018 р. зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 03.08.2018 р., хоча й у Договорі й у позовній заяві Позивач визначає іншу дату: 07.08.2018 р.; № СФ-0000038 від 07.08.2018 р. зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 16.08.2018 р., хоча й у Договорі й у позовній заяві Позивач визначає іншу дату: 10.08.2018 р.; № СФ-0000039 від 07.08.2018 р. зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 16.08.2018 р., хоча й у Договорі й у позовній заяві Позивач визначає іншу дату: 10.08.2018 р.; № СФ-0000043 від 08.08.2018 р. зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 17.08.2018 р., хоча й у Договорі й у позовній заяві Позивач визначає іншу дату: 13.08.2018 р.; № СФ-00000106 від 16.08.2018 р. зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 16.08.2018 р., хоча й у Договорі й у позовній заяві Позивач визначає іншу дату: 21.08.2018 р.; № СФ-00000107 від 16.08.2018 р. зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 16.08.2018р., хоча й у Договорі й у позовній заяві Позивач визначає іншу дату: 21.08.2018 р.; № СФ-00000122 від 17.08.2018 р. зазначено, що рахунок дійсний до сплати до 17.08.2018 р., хоча й у Договорі й у позовній заяві Позивач визначає іншу дату: 22.08.2018 р.

Відповідач стверджує, що у всіх рахунках-фактурах відсутнє посилання на Договір, що також унеможливлює встановлення факту належності цих документів до Договору.

В самих рахунках відсутні будь-які дані про те, що вони були отримані Відповідачем.

Відповідач зазначає, що право вимоги на оплату наданих послуг у Позивача виникає після спливу трьох банківських днів від дати отримання Замовником від Виконавця рахунку-фактури.

Посилаючись на те, що рахунки-фактури від Позивача не отримував, Відповідач стверджував, що зобов'язання оплатити послуги у нього ще не виникло і тому просив суд на цій підставі відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, 10.05.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістик Телеком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІС-АКВА" було укладено Договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом за № 53, згідно умов якого Перевізник надає послуги по перевезенню вантажів по території України згідно заявки Замовника, а Замовник зобов'язаний надати для перевезення вантаж та оплатити надані послуги в обсязі та в строк, визначені даним договором (п. 1.1. Договору).

У відповідності до п. 2.1. Договору перевезення вантажів виконується перевізником лише на підставі заявок.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що плата за перевезення вантажів здійснюється в безготівковій формі, або готівкою через касу ТОВ "АВІС-АКВА" на підставі рахунку та акта виконаних робіт, підписаного сторонами.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється протягом трьох банківських днів після отримання оригіналів документів (накладних, доручень та ін.) Замовником, що засвідчують доставку вантажу до місця призначення шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача.

Так, надання Позивачем послуг Відповідачу з перевезення вантажів автомобільним транспортом підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в т.р. договорами-заявками та обопільно підписаними актами, зокрема:

- за Договором-заявкою № 23 від 02.08.2018 р. Відповідач надав Позивачу послуги з перевезення на суму 5000,00 грн.

03.08.2018 р. Позивач і Відповідач підписали Акт №ОУ-0000016 здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- за Договором-заявкою № 28 від 07.08.2018 р. Відповідач надав Позивачу послуги з перевезення на суму 5800,00 грн.

07.08.2018 р. Позивач і Відповідач підписали Акт №ОУ-0000038 здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- за Договором-заявкою № 26 від 07.08.2018 р. Відповідач надав Позивачу послуги з перевезення на суму 4200,00 грн.

07.08.2018 р. Позивач і Відповідач підписали Акт №ОУ-0000039 здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- за Договором-заявкою № 27 від 07.08.2018 р. Відповідач надав Позивачу послуги з перевезення на суму 6000,00 грн.

08.08.2018 р. Позивач і Відповідач підписали Акт №ОУ-0000043 здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- за Договором-заявкою № 30 від 15.08.2018 р. Відповідач надав Позивачу послуги з перевезення на суму 6000,00 грн.

16.08.2018 р. Позивач і Відповідач підписали Акт №ОУ-00000106 здачі-прийняття робіт (надання послуг);

- за Договором-заявкою № 31 від 15.08.2018 р. Відповідач надав Позивачу послуги з перевезення на суму 5800,00 грн.

16.08.2018 р. Позивач і Відповідач підписали Акт №ОУ-00000107 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

- за Договором-заявкою № 32 від 16.08.2018 р. Відповідач надав Позивачу послуги з перевезення на суму 4800,00 грн.

17.08.2018 р. Позивач і Відповідач підписали Акт №ОУ-00000122 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

На оплату наданих послуг згідно вказаних заявок та актів, Позивачем виставлено Відповідачу до оплати: рахунок-фактуру № СФ-0000016 від 03.08.2018 р., рахунок-фактуру №СФ-0000038 від 07.08.2018 р.; рахунок-фактуру № СФ-0000039 від 07.08.2018 р., рахунок-фактуру № СФ-0000043 від 08.08.2018 р., рахунок-фактуру №СФ-00000106 від 16.08.2018 р., рахунок-фактуру № СФ-00000107 від 16.08.2018 р. і рахунок-фактуру №СФ-00000122 від 17.08.2018 р., які Відповідач не оплатив, що стало підставою звернення Позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступні приписи законодавства.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до положень ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Також правовідносини сторін регулюються і затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363 Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 04.10.2018 р. Позивач направив Відповідачу вимогу про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в сумі 40100,00 грн., яку Відповідач не задовольнив.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

При цьому Відповідач не заперечив суду того факту, що вказані послуги були йому надані Позивачем на заявлену до стягнення суму, однак відповідач вважає, що строк виконання його зобов'язання з оплати не настав.

Дані твердження судом оцінюються критично, з огляду на таке.

Як пояснив Позивач, всі документи, якими супроводжувалось оформлення вантажу, зокрема договір-заявка, акт здачі-прийняття робіт та рахунок-фактура, передавались Відповідачу одночасно з підписанням акту.

Так, пунктом 4.1. Договору визначено, що плата за перевезення вантажів здійснюється в безготівковій формі, або готівкою через касу ТОВ "АВІС-АКВА" на підставі рахунку та акта виконаних робіт, підписаного сторонами.

Суд зазначає, що обопільне підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт, за відсутності зауважень, по настанню обумовленого Договором строку оплати, підтверджує виникнення у Відповідача обов'язку їх оплатити.

За висновком суду, строк виконання зобов'язання по оплаті послуг з перевезення вантажів автомобільними транспортом настав, доказів сплати боргу за позовними вимогами у справі немає.

Інші доводи Відповідача, зокрема щодо недоліків документів, не знайшли свого підтвердження та не скасовують обов'язку здійснити оплату отриманих послуг Позивачу.

Так, згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, станом на день ухвалення рішення, за Відповідачем рахується заборгованість за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в розмірі 40100,00 грн.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, а тому позов підлягає до повного задоволення.

Заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовної заяви спростовуються наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача повністю і з нього на користь позивача слід стягнути 1762,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Окрім того, враховуючи що вирішення даного спору відбулось на користь Позивача, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника Відповідача про покладення на Позивача обов'язку відшкодування витрат на послуги адвоката, які понесених Відповідачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, .226 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС-АКВА" (код за ЄДРПОУ 35996819; адреса: 21037, м. Вінниця, вул. Пирогова, 150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Логістік Телеком" (код за ЄДРПОУ 40627118; адреса: 49000, м. Дніпро, просп. Б. Хмельницького, 169) 40,100 грн. (сорок тисяч сто грн. 00 коп.) основного боргу за надані послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом, 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України).

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15 березня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (ОСОБА_1, 169, м. Дніпро, 49000);

3 - представнику позивача адвокату ОСОБА_2 (вул. Оводова, 17, м. Вінниця, 21050);

4 - відповідачу (вул.Пирогова, 150, м. Вінниця, 21037).