Рішення

від 14.03.2019 по справі 903/116/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 березня 2019 р. cправа № 903/116/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма "Технопласт", м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства "БОШ-ТЕПЛО", м. Луцьк

про стягнення 768 971,88 грн.

Встановив:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма "Технопласт" звернулось до господарського суду з позовом (вх.№01-50/120/19 від 07.02.2019р.) про стягнення з Приватного підприємства "БОШ-ТЕПЛО" 768 971,88 грн., в тому числі 610 653,93 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №В-22/А від 02.01.2017р., 104 712,12 грн. пені, а також 39 131,14 грн. суми збитків від інфляції та 14474,69 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №В-22/А від 02.01.2017р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей та нарахування у зв'язку з цим пені, сум збитків від інфляції та відсотків річних.

Ухвалою суду від 12.02.2019р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 14.03.2019р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.

14.03.2019р. відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Волинської області було зареєстровано клопотання адвоката ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма "Технопласт" ОСОБА_2 (довіреність від 05.02.2019р. №1, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1391 від 24.09.2008р.), в якому він пред'явлені до відповідача позовні вимоги підтримав у повному об'ємі, просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача та на виконання вимог суду, вказаних в ухвалі від 12.02.2019р., просить долучити до матеріалів справи визначені у видаткових накладних рахунки-фактури.

Відповідач своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.02.2019р. направлялась відповідачу за адресою, яка зазначена у позовній заяві: 43000, м. Луцьк, вул. Говорова, 2В, рекомендованою кореспонденцією та була повернута до суду без вручення адресату з підстав: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Адреса відповідача, вказана в позовній заяві, підтверджується також безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованим за запитом суду - 43000, м. Луцьк, вул. Говорова, 2В.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання кореспонденції суду (ухвали від 12.02.2019р.) відповідачем та повернення її до суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання, тобто його власною волею. Відтак, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість, проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи, що явку повноважних представників сторін в судове засідання було визначено на їх розсуд, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані позивачем докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

02 січня 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма "Технопласт", м. Львів (Продавець) та Приватним підприємством "БОШ-ТЕПЛО", м. Луцьк (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № В-22/А (а.с. 16), згідно з умовами котрого товариством "Технопласт" було взято на себе зобов'язання щодо продажу відповідачу товарно-матеріальних цінностей у визначених між сторонами асортименті та кількості, а Приватне підприємство "БОШ-ТЕПЛО", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товарно-матеріальних цінностей та здійснення оплати останніх у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткових накладних № ТЕХ-002346 від 30.11.2017р. на суму 53610,80 грн., № ТЕХ-000173 від 31.01.2018р. на суму 279058,48 грн., № ТЕХ-000172 від 31.01.2018р. на суму 35768,57 грн., № ТЕХ-000353 від 26.02.2018р. на суму 9230,23 грн., № ТЕХ-000375 від 27.02.2018р. на суму 3619,50 грн., № ТЕХ-000378 від 27.02.2018р. на суму 18326,23 грн., № ТЕХ-000487 від 16.03.2018р. на суму 2360,27 грн., № ТЕХ-000710 від 12.04.2018р. на суму 20301,05 грн., № ТЕХ-000715 від 16.04.2018р. на суму 3660,91 грн., № ТЕХ-000733 від 16.04.2018р. на суму 7493,64 грн., № ТЕХ-000768 від 20.04.2018р. на суму 12312,30 грн., № ТЕХ-000771 від 20.04.2018р. на суму 4236,76 грн., № ТЕХ-000772 від 20.04.2018р. на суму 3613,50 грн., № ТЕХ-000773 від 20.04.2018р. на суму 22357,16 грн., № ТЕХ-000888 від 16.05.2018р. на суму 3251,64 грн., № ТЕХ-000914 від 16.05.2018р. на суму 7510,51 грн., № ТЕХ-000987 від 29.05.2018р. на суму 11382,14 грн., № ТЕХ-000992 від 29.05.2018р. на суму 6341,39 грн., № ТЕХ-001050 від 30.05.2018р. на суму 286567,69 грн., № ТЕХ-001580 від 26.07.2018р. на суму 1861,62 грн. (а.с. 18-39), було відпущено ПП "БОШ-ТЕПЛО", а останнім прийнято визначених угодою товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 792 864,39 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткові накладні № ТЕХ-002346 від 30.11.2017р. на суму 53610,80 грн., № ТЕХ-000173 від 31.01.2018р. на суму 279058,48 грн., № ТЕХ-000172 від 31.01.2018р. на суму 35768,57 грн., № ТЕХ-000353 від 26.02.2018р. на суму 9230,23 грн., № ТЕХ-000375 від 27.02.2018р. на суму 3619,50 грн., № ТЕХ-000378 від 27.02.2018р. на суму 18326,23 грн., № ТЕХ-000487 від 16.03.2018р. на суму 2360,27 грн., № ТЕХ-000710 від 12.04.2018р. на суму 20301,05 грн., № ТЕХ-000715 від 16.04.2018р. на суму 3660,91 грн., № ТЕХ-000733 від 16.04.2018р. на суму 7493,64 грн., № ТЕХ-000768 від 20.04.2018р. на суму 12312,30 грн., № ТЕХ-000771 від 20.04.2018р. на суму 4236,76 грн., № ТЕХ-000772 від 20.04.2018р. на суму 3613,50 грн., № ТЕХ-000773 від 20.04.2018р. на суму 22357,16 грн., № ТЕХ-000888 від 16.05.2018р. на суму 3251,64 грн., № ТЕХ-000914 від 16.05.2018р. на суму 7510,51 грн., № ТЕХ-000987 від 29.05.2018р. на суму 11382,14 грн., № ТЕХ-000992 від 29.05.2018р. на суму 6341,39 грн., № ТЕХ-001050 від 30.05.2018р. на суму 286567,69 грн., № ТЕХ-001580 від 26.07.2018р. на суму 1861,62 грн. на відпуск ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Технопласт" відповідачу товарів містять всі визначені чинним законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх, згідно умов підписаного договору купівлі-продажу № В-22/А від 02.01.2017р. господарських операцій.

Отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується також виписаною ПП "БОШ-ТЕПЛО" на ім'я ОСОБА_3 довіреністю від 03.01.2018р. №4 (а.с. 17).

Пунктами 2.2.-2.5. договору купівлі-продажу № В-22/А від 02.01.2017р. сторонами було визначено, що поставка товару здійснюється силами продавця або покупця по погодженню сторін. Поставка кожної партії даного товару вважається поставленою в день підписання накладної (дата на накладній) та інших можливих існуючих документів при передачі матеріальних цінностей. Перехід права власності та усіх можливих ризиків, пов'язаних із загибеллю та ушкодженням партії товару, від продавця до покупця, відбувається в момент фактичної передачі товару покупцю. Покупець зобов'язується протягом 14 календарних днів від дня кожної поставки товару здійснити повну оплату по ціні, вказаній в накладній.

Проте ПП "БОШ-ТЕПЛО" взяті на себе згідно договору купівлі-продажу № В-22/А від 02.01.2017р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущених товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконало, вартість останніх у повному обсязі не оплатило у зв'язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгувало товариству "Технопласт" 610 653,93 грн.

Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість відпущених у період листопада місяця 2017 року, січня-липня місяців 2018 року товарно-матеріальних цінностей 792 864,39 грн. за мінусом проведених у цей же період часткових оплат в сумі 182 210,46 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір купівлі-продажу № В-22/А від 02.01.2017р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору купівлі-продажу, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх ПП "БОШ-ТЕПЛО" та непроведення при цьому належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 610 653,93 грн.

Сума заборгованості 610 653,93 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем, визнається директором ПП "БОШ-ТЕПЛО" у відповіді на претензію від 14.11.2018р. (а.с. 40).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 3.1. договору купівлі-продажу № В-22/А від 02.01.2017р. сторонами було визначено, що у випадку несвоєчасного перерахування коштів, що передбачено в п.п. 2.6 даного договору, покупець сплачує суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції (офіційно оприлюдненим Держкомстатом України) за весь час прострочення, а також пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день, починаючи з часу виникнення заборгованості. У випадку, коли законодавством України встановлено максимальний розмір пені, пеня обчислюється, виходячи з максимального розміру, встановленого законодавством.

Отже, сторони у п. 3.1. договору купівлі-продажу № В-22/А від 02.01.2017р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання покупцем умов договору щодо строків оплати вартості товару. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 3.1 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 610 653,93 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПП "БОШ-ТЕПЛО" пені в розмірі 104 712,12 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п.3.1 договору купівлі-продажу № В-22/А від 02.01.2017р. за період прострочки платежів з 05.02.2018р. по 05.02.2019р. (по кожній поставці окремо).

Судом встановлено, що нарахування відповідних сум пені було здійснено:

- по видатковій накладній № ТЕХ-002346 від 30.11.2017р. на суму 5721,47 грн. за період прострочки платежів з 05.02.2018р. по 15.06.2018р. із наявної на той час суми боргу 47 419,10 грн.

- по видаткових накладних № ТЕХ-000173 від 31.01.2018р., № ТЕХ-000172 від 31.01.2018р. на суму 23 547,97 грн. за період прострочки платежів з 15.02.2018р. по 15.08.2018р. із наявної на той час суми боргу 138808,29 грн.

- по видатковій накладній № ТЕХ-000353 від 26.02.2018р. на суму 1608,34 грн. за період прострочки платежів з 13.03.2018р. по 13.09.2018р. із суми боргу 9230,23 грн.

- по видаткових накладних № ТЕХ-000375 від 27.02.2018р., № ТЕХ-000378 від 27.02.2018р. на суму 3825,17 грн. за період прострочки платежів з 14.03.2018р. по 14.09.2018р. із загальної суми боргу 21945,73 грн.

- по видатковій накладній ТЕХ-000487 від 16.03.2018р. на суму 413,60 грн. за період прострочки платежів з 31.03.2018р. по 01.10.2018р. із суми боргу 2360,27 грн.

- по видатковій накладній № ТЕХ-000710 від 12.04.2018р. на суму 3567,42 грн. за період прострочки платежів з 27.04.2018р. по 27.10.2018р. із суми боргу 20301,05 грн.

- по видаткових накладних № ТЕХ-000715 від 16.04.2018р., № ТЕХ-000733 від 16.04.2018р. на суму 1973,59 грн. за період прострочки платежів з 01.05.2018р. по 01.11.2018р. із загальної суми боргу 11154,55 грн.

- по видаткових накладних № ТЕХ-000768 від 20.04.2018р., № ТЕХ-000771 від 20.04.2018р., № ТЕХ-000772 від 20.04.2018р., № ТЕХ-000773 від 20.04.2018р. на суму 7532,40 грн. за період прострочки платежів з 05.05.2018р. по 05.11.2018р. із загальної суми боргу 42519,72 грн.

- по видаткових накладних № ТЕХ-000888 від 16.05.2018р., № ТЕХ-000914 від 16.05.2018р. на суму 1921,85 грн. за період прострочки платежів з 31.05.2018р. по 01.12.2018р. із загальної суми боргу 10762,15 грн.

- по видаткових накладних № ТЕХ-000987 від 29.05.2018р., № ТЕХ-000992 від 29.05.2018р. на суму 3160,13 грн. за період прострочки платежів з 13.06.2018р. по 13.12.2018р. із загальної суми боргу 17723,53 грн.

- по видатковій накладній № ТЕХ-001050 від 30.05.2018р. на суму 51111,11 грн. за період прострочки платежів з 14.06.2018р. по 14.12.2018р. із суми боргу 286567,69 грн.

- по видатковій накладній № ТЕХ-001580 від 26.07.2018р. на суму 329,07 грн. за період прострочки платежів з 10.08.2018р. по 05.02.2019р. із суми боргу 1861,61 грн.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 104 712,12 грн., перевіривши методику та періоди нарахування позивачем цієї суми, суд вважає, що ці вимоги підставні, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.

Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу за договором купівлі-продажу № В-22/А від 02.01.2017р., 39 131,14 грн. збитків, завданих інфляційними процесами (за період з грудня місяця 2017 року по грудень місяць 2018 року включно), а також 14 474,69 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 15.12.2017р. по 05.02.2019р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об'ємі за рахунок Приватного підприємства "БОШ-ТЕПЛО".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "БОШ-ТЕПЛО" (м. Луцьк, вул. Говорова, 2 В, код ЄДРПОУ 36892661) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірма "Технопласт" (м. Львів, вул. Патона, 22, код ЄДРПОУ 25547113) 610 653,93 грн. заборгованості, 104 712,12 грн. пені, 39 131,14 грн. суми інфляційних нарахувань, 14 474,69 грн. трьох процентів річних, а всього 768 971,88 грн. та 11534,58 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 15.03.2019р.

Суддя В. А. Войціховський