Рішення

від 14.03.2019 по справі 904/294/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2019м. ДніпроСправа № 904/294/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпробудкомплект" (49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя ПеремогиАДРЕСА_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Пауер" (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 40, приміщення 2)

про стягнення 21 300,00 грн. попередньої оплати, 170,40 грн. інфляційних втрат, 108,54 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Секретар судового засідання Найдьонов Є.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, договір №19 від 03.12.2018, адвокат

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпробудкомплект" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №24/01-19-1 від 24.01.2019 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Пауер" заборгованості на загальну суму 21 578,94 грн., з яких:

- 21 300,00 грн. попередня оплата;

- 170,40 грн. інфляційні втрати за грудень 2018 року;

- 108,54 грн. 3% річних за період з 22.11.2018 по 22.01.2019.

Також позивач просить суд судові витрати у справі, а саме втрати по сплату судового збору у сумі 1 921,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн. покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної поставки акумуляторів, які були попередньої оплачені позивачем у сумі 21 300,00 грн. за платіжним дорученням №9528 від 03.10.2018 на підставі рахунку відповідача №67 від 01.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2019 відкрито провадження у справі №904/294/19, ухвалено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.02.2019.

Після чого розгляд справи відкладався на 14.03.2019.

Позивач з'явився у судове засідання, підтримав позовні вимоги, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив та витребувані судом документи не надав. На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 30.02.2019 про відкриття провадження у справі, що направлявся за адресою місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, зокрема п.п. 4 та 5 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

ОСОБА_2 зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 14.03.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпробудкомплект" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Пауер" (далі - продавець, відповідач), відповідач зобов'язався продати позивачу шість акумуляторів 6СТ-190 Аз (3) UNO на суму 21 300,00 грн.

01.10.2018 відповідачем на оплату вартості шести акумуляторів 6СТ-190 Аз (3) UNO, вартістю 21 300,00 грн. було виставлено рахунок №67, відповідно до якого позивачем було сплачено суму 21 300,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9528 від 03.10.2018 (а.с. 17).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_2 частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець не передав товар у встановлений строк.

ОСОБА_2 з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання, не поставлено в розумні строки продукцію.

16.11.2018 позивач надіслав поштою на адресу відповідача ОСОБА_3 №14/11-18-2 від 14.11.2018 щодо якого просив відповідача поставити акумулятори СИ-190 А3 (3) UNO у кількості 6 штук протягом 7 календарних днів або здійснити повернення отриманих коштів від дня отримання цієї вимоги протягом 7 днів.

Відповідно до приписів п. 1.7. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавством про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Однак, поштове відправлення згідно до якого надсилалася вимога не було отримано відповідачем про, що 26.12.2018 було складено повідомлення відділенням поштового зв'язку Укрпошта про невдалу спробу вручення адресату.

Таким чином, строк повернення передоплати є таким що настав.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 21 300,00 грн. або доказів поставлення товару.

Отже, факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Пауер" зобов'язання та не повернення останнім суми попередньої оплати у розмірі 21 300,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 21 300,00 грн. попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути інфляційні втрати у сумі 170,40 грн. (за період 22.11.2018 по 22.01.2019) та 3% річних у сумі 108,54 грн. (за період 22.11.2018 по 22.01.2019).

ОСОБА_2 із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України), а тому законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, за визначений позивачем період суд вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог, а саме: з урахуванням дати неможливості отримання вимоги 26.12.2018, період прострочення є з 27.12.2018 по 22.01.2019 у розмірі 47,27 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення сум 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

ОСОБА_2 із ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

03.12.2018 між адвокатом ОСОБА_1 (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпробудкомплект" (далі - клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №19 відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання, за завданням клієнта, здійснювати захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання роботи.

ОСОБА_2 до п. приписів 4.1. договору за надання правової допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату щомісячно гонорар у фіксованій сумі в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень.

ОСОБА_2 приймання-передачі виконаних послуг за договором №19 від 03.12.2018 вартість послуг наданих адвокатом складає 5 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано квитанцію прибуткового касового ордеру №1 від 25.01.2019 про сплату 5 000,00 грн.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так приймаючи до уваги заявлений до стягнення розмір позовних вимог, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, суд вважає за доцільне встановити співрозмірним розмір витрат на правову допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в сумі 4 000,00 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 108, 109, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Пауер" (49000, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 40, приміщення 2, код ЄДРПОУ 41310911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Дніпробудкомплект" (49127, м. Дніпро, вул. 20-річчя ПеремогиАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32185218) 21 300,00 грн. суму попередньої оплати, 47,27 грн. 3% річних, 170,40 грн. втрат від інфляції, 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 915,55 грн., про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.03.2019

Суддя Е.М. Бондарєв