Рішення

від 04.03.2019 по справі 911/2442/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2019 р. Справа № 911/2442/18

За позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", 01001, місто Київ, Печерський район, вулиця Грушевського, будинок 1Д

до 1. Приватного підприємства "Будкомершн", 76002, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Хриплинська, будинок 11

2. ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про солідарне стягнення 1 523 645, 23 грн. за договором банківського обслуговування Б/Н від 08.07.2013, виконання зобов'язань за яким забезпечено договором поруки №POR1412668983281 від 07.10.2014

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання Н.С. Матраєва

за участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко А.О. (ордер серія КВ №266848 від 08.01.2019);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Мочинський А.Р. (ордер серія КС №382794 від 07.06.2018).

суть спору:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "РУСТ-62" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення за договором банківського обслуговування б/н від 08.07.2013 суми у розмірі 1 523 645, 23 грн, що відповідно до заяви про уточнення позовних вимог б/н від 18.12.2018 складається з:

- 500 000,00 грн - заборгованість за кредитом;

- 699 860,98 грн - заборгованість за відсотками;

- 92 356,20 грн - заборгованість з комісії;

- 231 428,05 грн - заборгованість по пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що Приватним підприємством "РУСТ-62" порушено зобов'язання в частині повного та своєчасного повернення кредитного ліміту за договором банківського обслуговування б/н від 08.07.2013, в забезпечення виконань за яким між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) укладено договір поруки №POR1412668983281 від 07.10.2014.

В ході розгляду справи відповідачем Приватним підприємством "РУСТ-62" на Приватне підприємство "Будкомершн" (далі - ПП "Будкомершн"), а також змінено його місцезнаходження.

Відповідач ПП "Будкомершн" у судові засідання не зявився, письмового відзиву на позов не подав.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позов проти заявлених до нього вимог заперечує, вважає поруку припиненою з посиланням на частину четверту статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки АТ КБ "Приватбанк" направив позичальнику письмову вимогу про дострокове погашення кредитної заборгованості в повному обсязі в строк до 29.04.2016 включно, а оскільки в період з цієї дати протягом шести місяців зі сторони позивача до ОСОБА_2 не пред'явлено відповідного позову, то після 29.10.2016 (після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання) договір поруки №POR1412668983281 від 07.10.2014 є припиненим (арк.с. 51-55).

Ухвалою суду від 28.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 04.03.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

встановив:

08 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариством Комерційний банк "Приватбанк", (далі - Банк) та Приватним підприємством "РУСТ-62" в особі директора ОСОБА_2 (далі - Клієнт) підписано заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку, згідно якої відповідач погодився з "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифами банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до вказаної заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг Клієнт приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в "Умовах та правилах надання банківських послуг", тарифах відповідача - договорі банківського обслуговування у цілому.

За умовами договору Клієнту встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

З тексту позовної заяви вбачається, що згідно з пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки).

Відповідно статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, підписавши заяву приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, відповідач ПП"Будкомершн" приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в "Умовах та правилах надання банківських послуг", тарифах, що фактично складають договір банківського обслуговування в цілому.

Таким чином, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статтей 173, 174, частини першої статті 175 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт); про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Згідно заяви від 08.07.2013 відповідачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та картковий рахунок № НОМЕР_2.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Згідно пункту 3.2.1.1.6 Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку; підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Пунктом 3.2.1.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Розділом 3.2.1.4. Умов передбачено порядок розрахунків, відповідно до пунктів та підпунктів якого Клієнт за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка); при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.1.1.1, 3.2.1.1.6, 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.2.4, 3.2.1.2.2.5, 3.18.2.3.4, 3.2.1.2.2.17 сплачує відсотки в розмірі зазначеному в пункті 3.2.1.1.13; сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з пунктами 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2. проводиться в порядку визначеному в пунктах 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8; Клієнт сплачує комісію за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 та інше.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором банківського обслуговування б/н від 08.07.2013 було укладено договір поруки №POR1412668983281 від 07.10.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (Кредитор) та ОСОБА_2 (Поручитель), відповідно до умов якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання ПП "РУСТ-62" зобов'язань за угодами-приєднання до:

1.1.1 розділу 3.2.1 "Кредитний Ліміт" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті, зокрема:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.1 згідно "Угоди 1" -0% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 згідно "Угоди 1" - 36% річних;

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди 1" - 56% річних.

б) комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.1.17 "Угоди 1" в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 "Угоди 1" 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

1.1.2 до розділу 3.2.2 "Кредит за послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 2, по сплаті, зокрема:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно п. 3.2.2.2 згідно "Угоди 2" - 36% річних;

- за період користування кредитом у разі прострочки згідно п. 3.2.2.2 "Угоди 2" - 56% річних.

б) винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, у відповідності, порядку та строки, зазначені у "Угоді 2 " ;

в) кредиту в розмірі 10 000,00 грн.

Згідно пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою 1" та "Угодою 2" в тому ж розмірі що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредито, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У пункті 1.5 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Кредитор має право у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов'язання, передбаченого пунктом 1.1 цього договору, направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання (зобов'язань). Направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку не виконання боржником зобов'язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п.2.1.2 договору поруки).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно з приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1056 1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України України).

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553 Цивільного кодексу України).

Згідно з частин першої та другої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни) щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Згідно з частиною другою статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обов'язковим елементом, який входить до предмета доказування та підлягає доведенню позивачем в суді, є наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права відповідачем.

Комплексне тлумачення зазначених норм дає підстави дійти висновку, що для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів позивач має довести, що діями відповідача таке право, законний інтерес порушено, не визнано або піддано оспорюванню.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи, ускладнення реалізації її права, обмеження такого права у протиправний спосіб.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи - є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення, ускладнення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 08.07.2013 виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу ПП "Будкомершн" кредитний ліміт на поточний рахунок; що відповідач ПП "Будкомершн" свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за кредитом у сумі 500 000,00грн, 699 860,98грн заборгованість за відсотками; 92 356,20грн заборгованість з комісії та 231 428,05грн заборгованість по пені.

Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 1 523 645, 23грн (500 000,00грн - заборгованість за кредитом; 699 860,98грн - заборгованість за відсотками; 92 356,20грн - заборгованість з комісії; 231 428,05грн - заборгованість по пені), мотивуючи таку вимогу порушенням позичальником зобов'язань в частині повного та своєчасного повернення кредитного ліміту за договором банківського обслуговування б/н від 08.07.2013, в забезпечення виконань за яким між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки №POR1412668983281 від 07.10.2014.

Однак, ні у позовній заяві, ні у заяві про уточнення позовних вимог позивачем не вказано строк повернення ПП "Будкомершн" кредиту та сплати відсотків за його користування, з настанням якого позичальник вважається таким, що порушив свої зобов'язання перед Банком в частині своєчасного повернення кредиту і сплати відсотків за його користування.

Тобто, позивачем не обґрунтовано наявність порушеного, невизнаного або оспорюваного права відповідачем, за захистом якого поданий цей позов.

За таких обставин підстав для задоволення позову не вбачається.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 14.03.2019