Ухвала

від 15.03.2019 по справі 911/667/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"15" березня 2019 р. м. Київ           Справа № 911/667/19

Суддя Грабець С.Ю., розглянувши

заяву приватного підприємства "Велідіт"

до житлово-комунального підприємства "Немішаєве"

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 28 915,78 грн.,

без повідомлення заявника і боржника

ВСТАНОВИЛА:

11 березня 2019 року приватне підприємство "Велідіт" (далі – стягувач) звернулось до Господарського суду Київської області із заявою до житлово-комунального підприємства "Немішаєве" (далі – боржник) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 28 915,78 грн.

В обґрунтування заяви, стягувач послався на порушення боржником умов договору про надання юридичних послуг №01/02/13-03 від 01.02.2013 року.

Із заяви про видачу судового наказу вбачається, що заявник просить видати судовий наказ за вимогою про стягнення з боржника основного боргу в сумі 10 500,00 грн., трьох процентів річних у сумі 1 786,44 грн., суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 15 923,11 грн. та пені у сумі 706,23 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, пеня – це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги про стягнення пені, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відтак, заява приватного підприємства "Велідіт" про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 28 915,78 грн. в частині стягнення з житлово-комунального підприємства "Немішаєве" трьох процентів річних у сумі 1 786,44 грн., суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 15 923,11 грн., та пені у сумі 706,23 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 147, ч. 1 ст. 148, ч. 1, п. 3 ч. 1 ст. 152, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 230, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. відмовити заявнику у видачі судового наказу;

2. направити копію ухвали заявнику.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та підлягає оскарженню в порядку, встановленому ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 15.03.2019 року.

Суддя                               С. Грабець