Рішення

від 15.03.2019 по справі 911/2725/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2019 р.           м. Київ           Справа № 911/2725/18

За позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський інженерно-технічний центр "Контакт", 49006, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Чечелівський район, вул. Кабардинська, буд. 2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак", 09109, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Сухоярська, будинок 17

про стягнення 9286,56 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №К18-02333 від 02.04.2018

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський інженерно-технічний центр "Контакт" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" про стягнення 9286,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов'язку з оплати товару, отриманого згідно видаткової накладної №К18-02333 від 02.04.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач відзиву на позов не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський інженерно-технічний центр "Контакт" здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" продаж товару згідно підписаної та скріпленої печатками сторін видаткової накладної №К18-02333 від 02.04.2018 на суму 9286,56 грн. та товарно-транспортної накладної №К18-02333 від 02.04.2018.

Позивач стверджує, що відповідач не здійснив оплату за отриманий товар згідно рахунку №Р18-02372 від 27.02.2018, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 9286,56грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №847 від 11.09.2018.

Оскільки вказана претензія залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з цим, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині першій цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який укладено сторонами, є договором купівлі-продажу.

Згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»

Враховуючи, що заборгованість за товар отриманий відповідачем згідно видаткової накладної №К18-02333 від 02.04.2018 на час прийняття рішення відповідачем не погашена, докази оплати отриманого відповідачем товару відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 9286,56 грн. боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод пакувального обладнання "Термо-Пак" (09109, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Сухоярська, будинок 17, ідентифікаційний номер 24219588) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський інженерно-технічний центр "Контакт" (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Чечелівський район, вулиця Кабардинська, будинок 2, ідентифікаційний номер 13428292) 9286 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн 56 коп. основного боргу та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 15.03.2019.