Постанова

від 14.03.2019 по справі 652/695/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 652/695/17 Головуючий в І інстанції Дригваль В.М.

Номер провадження №22ц-819/2 / 19 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарПісоцька Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Асоціації фермерських господарств Ольвія на рішення Високопільського районного суду Херсонської області у складі судді Дригваля В.М. від 30 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Асоціації Фермерських Господарств Ольвія Високопільського району Херсонської області про визнання договору оренди землі недійсним,

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до Асоціації фермерських господарств Ольвія Високопільського району Херсонської області (далі - АФГ Ольвія ) із вказаним вище позовом.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка посилалася на те, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 29.10.2002 року вона є власником земельної ділянки, площею 4, 73 га, яка знаходиться на території Зарічненської сільської ради Високопільського району Херсонської області.

01.03.2017 року між АФГ Ольвія та ОСОБА_5 був укладений договір оренди зазначеної вище земельної ділянки терміном на 10 років, а також додаток до договору та акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі.

Посилаючись на те, що вказані документи вона не підписувала, вважає, що правочин укладений без її на те згоди, просила визнати недійсним вище зазначений договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Високопільського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, без номера, загальною площею 4,73 га, укладений між Асоціацією фермерських господарств Ольвія та ОСОБА_5, від 01 березня 2017 року.

Стягнуто з Асоціації фермерських господарств Ольвія на користь ОСОБА_5 судові витрати у розмірі сумі 640 грн. та судові витрати пов'язані із залученням експерта для проведення судової експертизи в сумі 7865,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, АФГ Ольвія подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що для укладання договору оренди земельної ділянки між сторонами позивачем було надано доручення ОСОБА_6 на розробку технічної документації на земельну ділянку, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності, а також на укладання спірного договору оренди, що позивач не заперечувала. Зазначена обставина, на думку апелянта, свідчить про те, що договір оренди земельної ділянки від 01.03.2017 року був укладений в інтересах позивачки та за її волею.

Крім того, АФГ Ольвія вказує, що отримання ОСОБА_5 орендної плати за 2017 рік свідчить про наявність волевиявлення позивачки та дійсність правочину.

Також зазначає, що позов не містить посилань на те, які саме права позивача порушені відповідачем, у зв'язку із укладенням спірного договору, а звернення до суду першої інстанції з вказаним позовом є єдиним способом розірвання договору оренди, у зв'язку із зміною волевиявлення позивачки, оскільки в первинних документах щодо орендної плати за 2017 рік міститься підпис ОСОБА_5, яка на той час фактично передала земельну ділянку в користування відповідачу і сумнівів щодо законності укладеного між нею та АФГ Ольвія договору у неї не виникало.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 посилається на те, що апелянтом не зазначено того, що між нею та АФГ Ольвія існував договір оренди земельної ділянки від 27 березня 2008 року, строком до 31 січня 2018 року і орендну плату, яку вона отримувала за 2017 рік, вважала як виплату за раніше укладеним договором оренди земельної ділянки, оскільки повідомлення про дострокове припинення договору вона не отримувала. У зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Справу було призначено до апеляційного розгляду на 14.03.2019 року о 13-40 годині, однак учасники справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить розглянути справу за її відсутності. При цьому від представника відповідача ОСОБА_7 електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 14.03.2019 року о 13-40 годині, оскільки він перебуває у відпустці до 15.03.2019 року включно. Розгляд справи за клопотаннями представника відповідача ОСОБА_7 відкладався неодноразово, тому апеляційний суд приходить до висновку, що представник позивача зловживає своїми процесуальними правами та причини неявки вказаної особи визнає неповажними. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України апеляційний суд вважає, що неявка всіх вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 29.10.2002 року ОСОБА_5 на праві приватної власності належить земельна ділянка, загальною площею 4,73 га., цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Зарічненської сільської ради Високопільського району Херсонської області (а.с.6).

Відповідно до договору оренди землі від 27.03.2008 року ОСОБА_5 надала, а АФГ Ольвія прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,73 га., строком на десять років до 31.01.2018 року, із зазначенням виду орендної плати.

Державна реєстрація договору здійснена у встановленому законом порядку 31.03.2008 року. В цей же день земельна ділянка була передана орендарю за актом № 7/25. Строк дії договору сторони погодили до 31.01.2018 року (а.с.75-77).

В матеріалах справи є також договір оренди земельної ділянки від 01.03.2017 року між АФГ Ольвія та ОСОБА_5, укладений строком на десять років, з додатком до нього, в якому конкретизовано види орендної плати та строки її виплати (а.с.7-8, 9), який оспорюється позивачем.

На підставі зазначеного договору ОСОБА_5 передала по акту від 01.03.2017 року АФГ Ольвія у користування земельну ділянку площею 4,73 га (а.с.10).

З доручення від 06.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 отримати витяги з державного земельного кадастру про земельну ділянку у відділі Держгеокадастру у Високопільському районі Херсонської області для здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку на її ім'я та договору оренди земельної ділянки, а також здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на її ім'я та договору оренди земельної ділянки і отримати відповідні документи у відповідній реєстраційній службі (а.с.28).

Копії витягів з журналів щодо орендної плати (а.с.29-30, 31-37) свідчать про те , що у 2017 році ОСОБА_5 отримала від АФГ Ольвія плату за оренду земельної ділянки.

У висновку судового експерта №3007 від 06.09.2018 року зазначено, що підписи від імені ОСОБА_5, розташовані у рядку Орендодавець на останньому аркуші Договору оренди землі без номеру від 01 березня 2017р., укладеного від імені ОСОБА_5 із Асоціацією фермерських господарств в особі ОСОБА_8, у рядку Земельну ділянку передав після основного тексту додатку до вказаного Договору - акту без номера про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 01.03.2017р., а також в рядку Орендодавець після основного тексту додатку до вказаного Договору від 01.03.2017р. про розмір орендної плати у розмірі 3% від вартості з урахуванням індексації виконані не ОСОБА_5, а іншою особою (а.с.111-129).

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договору оренди у зв'язку із не підписанням договору позивачем та порушенням вимог частини третьої статті 203 ЦК України щодо волевиявлення учасника правочину.

Відповідно до ст.93 ЗК України та ст.1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької і іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Цивільним кодексом, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України Про оренду землі ).

Згідно із ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються ст.792 ЦК України, Законом України Про оренду землі .

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.13, ч.1 ст.14 ЗУ Про оренду землі ).

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Оскільки, відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановивши на підставі наданих сторонами доказів, що підпис від імені ОСОБА_5 в договорі оренди земельної ділянки в графі Орендодавець та акті прийому-передачі цієї ділянки виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою (а.с.111-112), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недійсність договору оренди землі на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки відсутність на договорі підпису орендодавця свідчить про відсутність його волевиявлення, як сторони правочину.

Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

Твердженнями апелянта про те, що ОСОБА_5 надала доручення, яким уповноважила ОСОБА_6 на підписання спірного договору оренди землі та те, що позивач отримувала орендну плату за 2017 рік, у зв'язку з чим фактично погодилася з умовами спірного договору, суд правильно не прийняв до уваги, оскільки зі змісту вказаного доручення (а.с.28), вбачається, що ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 провести необхідні платежі за оформлення кадастрового номера і витягу з державного реєстру її земельної ділянки, вести переговори з цих питань, що стосуватимуться її по всіх юридичних діях, пов'язаних з оплатою і виготовленням кадастрового номера земельної ділянки, а також витягу на право приватної власності. Таким чином, як вбачається із зазначеного доручення, позивач не уповноважувала ОСОБА_6 на укладення та підписання договорів, що стосуються питання передачі належної їй земельної ділянки в оренду, тощо. Доказів того, що ОСОБА_5 надала повноваження іншій особі на підписання від її імені оспорюваного договору оренди землі, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, апелянт до суду не надав. Отримання позивачем орендної плати в 2017 року не підтверджує факт отримання плати за новим договором за наявності первісного договору оренди землі зі строком його дії до 31.01.2018 року (а.с.75-76).

Доводам апеляційної скарги АФГ Ольвія про те, що наявність волевиявлення ОСОБА_5 та укладення спірного договору підтверджується фактичною передачею земельної ділянки відповідачу та отримання нею орендної плати дано оцінку в рішенні суду першої інстанції, з якою суд апеляційної інстанції повністю погоджується.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що позивач не навела у позові, які саме її права порушуються, оскільки позивач зазначила про відсутність її волевиявлення на укладення договору.

У ч.1 ст.627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладенням договору за відсутності волевиявлення позивачки такий принцип відповідачем порушено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Асоціації фермерських господарств "Ольвія" залишити без задоволення.

Рішення Високопільського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 березня 2019 року.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова

Судді підпис Л.П. Воронцова

підпис П.Я. Ігнатенко

З оригіналом згідно:

Постанова набрала законної сили 14 березня 2019 року

Копія постанови оформлена 15 березня 2019 року

Суддя О.М. Полікарпова