Рішення

від 15.03.2019 по справі 329/210/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 329/210/19

Провадження № 2-о/329/21/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Богослова А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Пологівському та Чернігівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 - матері її чоловіка, яка померла на тимчасово окупованій території України.

Свою заяву мотивує тим, що 24.02.2019 у м. Донецьк Донецької області, яке на теперішній час є тимчасово окупованою територією України, померла мати її чоловіка - ОСОБА_2. Заявник не має можливості зареєструвати факт смерті та отримати свідоцтво про смерть матері її чоловіка українського зразка, оскільки документи, що підтверджують такий факт видані нелегітимними органами, які утворені Донецькою Народною Республікою та фактично діють на території м. Донецьк Донецької народної республіки .

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, разом із заявою надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 померла 24.02.2019, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії ДНР № 133258, виданого 27.02.2019 (на мові оригіналу) «Петровским отделом ЗАГС г. Донецка Государственной ОСОБА_3 Министерства юстиции Донецкой Народной Республики» .

Померла ОСОБА_2 є матір'ю чоловіка заявника, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4, серії ЯЕ № 298795, виданого 30.12.1954 (на мові оригіналу) «г. Сталино Петровский рай ЗАГС» , копією свідоцтва про укладення шлюбу, серії II-НО № 443117, виданого 06.08.1977, у м. Донецьк Петровським р/о РАГС.

Заявник звернувся до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Пологівському та Чернігівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області із заявою про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2, однак заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, що підтверджується копією довідки про відмову у проведенні державної реєстрації смерті від 12.03.2019 № 603/17.26-05.05-73, оскільки для підтвердження факту смерті ОСОБА_2 було пред'явлено документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч.ч.2,3,4 ст.49 Цивільного кодексу України актом цивільного стану є смерть особи. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Згідно п. ґ ч. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні однією із підстав для державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Частиною 1 п. 8 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно ч.1 ст.317 Цивільного процесуального кодексу України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ч.2 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 № 1275-р затверджено «Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» у тому числі й місто Донецьк.

Щодо прийняття до уваги в якості доказів копії свідоцтва про смерть серії ДНР № 133258, виданого 27.02.2019 (на мові оригіналу) «Петровським отделом ЗАГС г. Донецка Государственной ОСОБА_3 Министерства юстиции Донецкой Народной Республики» , суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 3 , 8 , 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих органами і установами, що знаходяться та фактично діють на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

На підставі вищевикладеного, керуючись, статтями 259, 263-265, 293, 316-317, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Пологівському та Чернігівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту смерті, - задовольнити повністю.

Встановити факт смерті ОСОБА_2, яка народилася 03 лютого 1931 року в с. Водяне Куйбишевського району Запорізької області України, і визначити дату і місце її смерті 24 лютого 2019 року у Петровському районф м. Донецька Донецької області України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Пологівському та Чернігівському районах Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 42565876, місцезнаходження: пров. Некрасова,2, м. Пологи, Запорізька область.

Суддя А.В. Богослов