Рішення

від 14.03.2019 по справі 448/1740/17

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1740/17

Провадження № 2/448/52/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14.03.2019 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Білоус Ю.Б.,

секретар судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, треті особи - Мостиська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 та Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивачі 29.12.2017року звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що їхньому батькові - ОСОБА_5, який помер 07.05.2016року, на час смерті належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №103 по вул. Б.Хмельницького в с.Радохінці Мостиського району Львівської області.

Вказують, що за життя батько склав заповіт, яким усе своє мано заповів їм в рівних частках. У встановлений законом строк вони звернулися до нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини. Однак, в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок не мають можливості, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на такий, тому змушені звертатися до суду із даним позовом.

З огляду на наведене, просять суд визнати за ними право власності по 1/3 частині за кожним на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №103 по вул. Б.Хмельницького в с.Радохінці Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька.

В судове засідання позивачі не з'явилися, проте подали до суду заяву, в якій просять суд справу розглядати у їх відсутності та зазначають, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача - Шегинівської сільської ради Львівської області у судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи - Мостиської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву в якій просить суд справу розглянути у його відсутності.

Третя особа - приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву в якій просить суд справу розглянути у його відсутності.

Представник третьої особи - Мостиської РДА Львівської області в судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. За нормами ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору. У зв'язку з введенням у дію Закону України Про власність 15.04.1991 року така організаційно-правова форма як колгоспи, а відповідно, і колгоспний двір - були припинені.

Як роз'яснено у п. 6 постанови Пленум Верховного Суду "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.95 N 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 Закону України "Про власність", застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності усіх його членів, включаючи неповнолітніх.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №103 по вул.Б.Хмельницького в с.Радохінці Мостиського району Львівської області, належав колгоспному двору, членами якого, які станом на 15.04.1991року не втратили та зберегли право на частку в майні такого, були: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (голова двору) та його дружина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Отже, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963року, які діяли станом на 15.04.1991 року і регулювали власність колгоспного двору, зазначені особи, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали в рівних частках право власності на майно колгоспного двору, тобто кожен на 1/2 частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Проте право власності на даний будинок належним чином за власниками не оформлено, правовстановлюючі документи на зазначене майно відсутні.

19.09.2004 року померла ОСОБА_6. Як вбачається із матеріалів спадкової справи №22/08, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв її чоловік ОСОБА_5 як спадкоємець за законом першої черги спадкування, який у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого законодавством строку не заявив про відмову від спадщини.

Таким чином, належна ОСОБА_6 1/2 частка у майні вищевказаного колгоспного двору (житлового будинку), перейшла за загальними правилами спадкування до її чоловіка ОСОБА_5, в результаті чого останній з урахуванням своєї 1/2 частки належної йому як члену даного колгоспного двору, став власником майна зазначеного колгоспного двору в цілому.

07.05.2016року відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_7 (батька позивачів).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №856/2016, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4, за життя спадкодавець ОСОБА_5 склав заповіт від 19.02.2007року, яким усе своє майно заповів дітям: синам ОСОБА_1, ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_3 (позивачам у справі), які у відповідності до ст.1269 ЦК України спадщину після смерті батька прийняли, подавши у встановлений законом строк і порядок до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5, які б мали право на обов'язкову частку у спадщині чи претендували б на таку, крім позивачів, немає.

Однак, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок позивачі не можуть в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв'язку із чим звернулися до суду із зазначеним позовом.

Вищевказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копіями свідоцтв про смерть спадкодавців ОСОБА_5 та ОСОБА_6; копією заповіту ОСОБА_5 від 19.02.2007року; копіями заяв позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5; повідомленням приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 вих.№1528/02-14 від 15.12.2016року; листом Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області №02-18 від 13.08.2018року; копією спадкової справи №22/08, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_6; копією спадкової справи №856/2016, заведеної у приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, через відсутність правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачами у порядку спадкування.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону та не порушує права свободи чи інтереси інших осіб, а тому є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №103 по вул.Б.Хмельницького в с.Радохінці Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 07.05.2016року.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №103 по вул.Б.Хмельницького в с.Радохінці Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 07.05.2016року.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №103 по вул.Б.Хмельницького в с.Радохінці Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, який помер 07.05.2016року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили: ___

Суддя Ю.Б. Білоус

Відомості щодо учасників справи:

Позивач-1: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1;

Позивач-2: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_7; ідентифікаційний номер - НОМЕР_2;

Позивач-3: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5; місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8; ідентифікаційний номер - НОМЕР_3;

Відповідач: Шегинівська сільська рада Мостиського району Львівської області; місце знаходження: с.Шегині, вул.Дружби, 184, Мостиського району Львівської області; код ЄДРПОУ 04371667.