Ухвала

від 11.03.2019 по справі 303/7584/16-к

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/7584/16-к

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11.03.2019 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №11кп/4806/45/19 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2017.

Цим вироком ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець і мешканець АДРЕСА_1 , не працюючий, не одружений, судимий вироком Мукачівського міськрайонного суду від 20.06.2006 за ч. 2 ст. 121, ч.2 ст. 263, з застосуванням ст. 70 КК України, на сім років позбавлення волі та вироком цього ж суду від 19.05.2016 за ч.1 ст. 185 КК України на 100 годин громадських робіт, визнаний невинуватим та виправданий за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України (щодо вбивства ОСОБА_9 ) та засуджений за ч.1 ст.115 КК України (щодо вбивства ОСОБА_10 ) на п`ятнадцять років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбуття ОСОБА_6 призначено п`ятнадцять років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України до строку покарання зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 з 02.07.2016 по 20.06.2017 включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжним заходом щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.

Цивільний позов ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» задоволено, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПТ «Ломбард «Заставно-Кредитний Дім» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, ЄДРПОУ 34478742) 1346,14 грн. у відшкодування матеріальної шкоди.

На користь держави з ОСОБА_6 стягнуто 5732,20 грн. витрат на проведення експертиз.

ОСОБА_6 , визнаний винним у тому, що 28.06.2016 приблизно о 12 годині, в саду в урочищі «Кучава», неподалік села Руська Кучава Мукачівського району, у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті неприязні, під час сварки з ОСОБА_10 , коли вона намагалася втекти, наздогнав її, за волосся затягнув у безлюдне місце, умисно, бажаючи настання її смерті, наніс їй декілька ударів кулаками по голові, від яких ОСОБА_10 впала на землю, і далі з великою силою завдав ОСОБА_10 множинні удари у грудну клітку, черевну порожнину, по інших частинах тіла, спричинив ними тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою смерть потерпілої.

Того ж дня у період з 16 по 17 годину ОСОБА_6 на місці вбивства ОСОБА_10 з корисливих мотивів, таємно, повторно викрав з трупа належні ОСОБА_10 золоту каблучку вартістю 972 гривні та пару золотих сережок вартістю 896 грн. 70 коп.

З метою приховання злочину ОСОБА_6 накрив труп ОСОБА_10 гілками, викрадені речі здав до ПТ «Ломбард «Заставно-кредитний Дім» по вул. Космонавта Беляєва, 1/2 у м. Мукачево, а отримані 1346 грн. 14 коп. витратив на власні потреби.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 обвинувачувався ще у тому, що 30.08.2014 ввечері за місцем проживання: на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння на ґрунті неприязні посварився з співмешканкою ОСОБА_9 , вдарив її ногою в живіт, а потім, всередині будинку, з метою вбивства, - кулаком в лице, повалив на підлогу та наніс ще не менше двох ударів кулаком по голові, та множинні удари ногами в область грудної клітки, якими спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою, через нетривалий час, смерть потерпілої.

З метою приховання злочину ОСОБА_6 переніс труп до сараю на території цього дворогосподарства, присипав ґрунтом, прикрив плівкою і матрацом.

Ці дії орган досудового розслідування кваліфікував, як умисне вбивство, за ч.1 ст. 115 КК України, а дії ОСОБА_6 щодо ОСОБА_10 28.06.2016, як умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за п.13 ч.2 ст. 115 КК України.

Суд першої інстанції за обвинуваченням в умисному вбивстві ОСОБА_9 . ОСОБА_6 виправдав за недоведеністю умисного протиправного заподіяння ним смерті потерпілої, виходячи з того, що згідно з висновком судово-медичної експертизи №238/2016 від 03.07.2016 року та показаннями експерта, встановити причину смерті ОСОБА_9 неможливо, як і довести прижиттєве спричинення їй тілесних ушкоджень, кваліфікованих за середнім ступенем тяжкості, як такі, що не були небезпечні для життя в момент заподіяння і такі, що не могли призвести до смерті.

Внаслідок цього рішення суд змінив правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 в решті обвинувачення, яке визнав доведеним: виключив кваліфікуючу ознаку умисного вбивства ОСОБА_10 як вчиненого особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, і перекваліфікував його дії в цій частині з п.13 ч.2 ст.115 на ч.1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство.

В апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень до неї, прокурор вказує, що, на його думку, вину ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_9 доведено, оскільки ОСОБА_6 визнав факт спричинення їй тілесних ушкоджень, поширював чутки про припинення їх спільного проживання, про те, що зустрічав її в інших населених пунктах, а ніяка інша причина до смерті потерпілої призвести не могла. На переконання прокурора дослідженими судом доказами доведено, що 30.08.2014 ввечері ОСОБА_6 на подвір`ї за місцем проживання, у стані алкогольного сп`яніння посварився з ОСОБА_9 та наніс їй тілесні ушкодження від яких вона померла. Причинний зв`язок між нанесенням тілесних ушкоджень і смертю потерпілої прокурор вважає доведеним виходячи з того, що вона не мала хронічних захворювань, а обвинувачений є фізично розвинутим, з його слів, займався карате, «у зв`язку з чим знає життєво важливі органи людини при потраплянні ударами в які може настати смерть». Виправдання ОСОБА_6 вважає передчасним, невмотивованим, перекваліфікацію його дій такою, що призвела до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого. Міра покарання, на його думку, визначена неправильно ще й тому, що суд не врахував думку з цього приводу потерпілих і прокурора. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким за ч.2 ст. 185 КК України призначити три роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 115 КК України десять років позбавлення волі, за п.13 ч.2 ст. 115 КК України довічне позбавлення волі, а за сукупністю злочинів довічне позбавлення волі.

ОСОБА_6 подав на апеляційну скаргу прокурора заперечення. Зазначив, що не мав умислу вбивати ні ОСОБА_9 ні ОСОБА_10 , проте з вироком згідний і просить залишити його без змін. Вказує, що дійсно 30.08.2014 сварився з ОСОБА_9 , не заперечує, що побив її, але під вечір їх примирили сусіди, після чого він ліг спати, а потерпіла ще розмовляла з сусідкою, яка в судовому засіданні це підтвердила. Стверджує, що після примирення у нього не було причин бити потерпілу, що коли він прокинувся і виявив, що ОСОБА_9 померла, злякався, заховав її труп, а в подальшому з власної ініціативи показав місце схову поліцейським.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст вироку, доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі і запереченні, промову прокурора на підтримання апеляційної скарги, заперечення проти неї обвинуваченого та захисника, дослідив матеріали кримінального провадження, провів судові дебати, заслухав останнє слово обвинуваченого, обговорив доводи сторін і приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п.10. ч.1 ст. 7 КПК України зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Засада презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, зміст якої викладено у ст. 17 КПК України, означає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення; форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно з ч.1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення покладається на слідчого, прокурора.

Вирок, як передбачено ст. 370 КПК України, повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто: а) ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; б) ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; в) містити належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення; а також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу, тобто, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Згідно ст. 374 КПК України в мотивувальній частині виправдувального вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Суд першої інстанції виклав у вироку формулювання обвинувачення ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_9 , які, згідно з обвинувальним актом, вважає встановленими прокурор, визначену прокурором правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність, аналіз усіх, досліджених у судовому засіданні доказів обвинувачення, зокрема тих, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, навів мотиви, з яких їх відкинув або визнав непереконливими, а також підстави для виправдання ОСОБА_6 .

Доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі і доповненні до неї, викладених у вироку суджень і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зі змісту вироку і апеляційної скарги вбачається, що у своїх висновках щодо доведеності вини ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_9 суд першої інстанції і прокурор спираються на одні й ті самі докази, досліджені в судовому засіданні: показання ОСОБА_6 , протоколи огляду місця події від 02.07.2016, слідчого експерименту за участі ОСОБА_6 , показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , судово-медичного експерта ОСОБА_17 і висновки судової молекулярно-генетичної та с удово-медичної експертиз № 10-470 від 08.11.2016 та № 238/2016 від 03.07.2016 відповідно.

У тійчастині,що цідокази доводятьфакти спільногопроживання ОСОБА_6 і ОСОБА_9 вбудинку АДРЕСА_1 ,їх сварки ввечері 30.08.2014 на подвір`ї і в будинку, яка супроводжувалась побиттям ОСОБА_6 ОСОБА_9 , смерті потерпілої, приховання ОСОБА_6 її трупу шляхом закопування в сараї на території цього дворогосподарства, накриття ним місця схову плівкою і матрацом, їх оцінка як судом у вироку так і прокурором в апеляційній скарзі розбіжностей не містить.

Ті обставини, що висновок судово-медичної експертизи № 238/2016 від 03.07.2016 і показання експерта ОСОБА_17 доводять тільки наявність на трупі ОСОБА_9 в області голови і тулуба тілесних ушкоджень, які у живих осіб кваліфікуються за середнім ступенем тяжкості і виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, але не могли призвести до смерті, і що прижиттєвість цих тілесних ушкоджень та причину смерті ОСОБА_9 встановити неможливо, які вказав у вироку суд, прокурор також не оспорює.

Як убачається з апеляційної скарги, вимога прокурора полягає у визнанні, на підставі цих доказів та медичної картки ОСОБА_9 , встановленим фактом того, що смерть ОСОБА_9 могла настати тільки від тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_6 , а якщо ні, то лише внаслідок асфіксії після того, як ОСОБА_6 , помилково вважаючи її померлою, закопав.

Між тим, для встановлення вини ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_9 , за обставин вказаних в обвинувальному акті, необхідно довести, що настання смерті потерпілої стало необхідним, неминучим, закономірним наслідком саме тих тілесних ушкоджень, які умисно заподіяв їй обвинувачений. Докази, наведені прокурором в обґрунтування його вимоги цього не доводять. Доведеності того факту, що перед настанням смерті потерпілої обвинувачений умисно спричинив їй тілесні ушкодження, нехай і середнього ступеня тяжкості, для висновку про його винуватість в умисному вбивстві недостатньо.

Тому апеляційний суд з вимогою прокурора не погоджується.

Доведеність вини ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_10 та викраденні чужого майна за обставин, встановлених і викладених у вироку судом, в апеляційній скарзі не заперечується. Оскільки за іншим епізодом обвинувачення в умисному вбивстві ОСОБА_6 виправдано, зміна правової кваліфікації його дій в цій частині з п. 13.ч. 2 ст. 115 КК України, як умисного вбивства, вчиненого особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, на ч. 1 ст. 115 КК України, як умисного вбивства без кваліфікуючих ознак, є правильною.

Відповідно до порядку застосування припису ч.5 ст. 72 КК України, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 29.08.2018 (справа № 663/537/17), якщо особа вчинила злочин в період з 24.12.2015 до 20.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу прямої його дії; якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу зворотної його дії, як такого, що іншим чином поліпшує становище особи у розумінні ч.1 ст. 5 КК України; якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Оскарженим вироком строк відбуття покарання, призначеного ОСОБА_6 , ухвалено обчислювати з 02.07.2016 і строк попереднього ув`язнення з 02.07.2016 по 20.06.2017 зараховано до строку відбуття покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В цій частині вирок не оскаржено.

Відповідно ж до порядку, викладеного у постанові Великоїпалати ВерховногоСуду від29.08.2018(справа№ 663/537/17), напідставі ч.5ст.72КК Українив редакціїЗакону №838-VIII зрозрахункуодин день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі слід обчислювати весь строк попереднього ув`язнення ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили.

Згідно з ч.2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.

Керуючись ст.ст. 404,405,407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.08.2017 щодо ОСОБА_6 в частині рішення про зарахування строку попереднього ув`язнення до строку покарання змінити.

Зарахувати достроку покарання ОСОБА_6 строк йогопопереднього ув`язненняз 02.07.2016по 11.03.2019 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок залишити без змін.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді: