Рішення

від 14.03.2019 по справі 915/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Справа № 915/28/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства АГРОТОРГОВИЙ ДІМ ФОРТУНА (57300, АДРЕСА_1) (адреса для листування: 54038, вул. Морехідна, 1В/3, оф. 208)

до відповідача: Державного підприємства ВОЛОДИМИРСЬКЕ (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Марії Павлової, 36);

про стягнення грошових коштів у сумі 18251,24 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

10.01.2019 приватне підприємство АГРОТОРГОВИЙ ДІМ ФОРТУНА звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Державного підприємства ВОЛОДИМИРСЬКЕ грошових коштів за договором купівлі-продажу від 10.05.2018 №104 у сумі 18251,24 грн - основний борг, а також грошових коштів на відшкодування судових витрат у справі: 1921,00 грн - судового збору; 1825,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору купівлі-продажу №104 від 10.05.2018; рахунку-фактури № СФ-0000116 від 10.05.2018 на суму 88251,24 грн; видаткових накладних №РН-0000133 від 14.05.2018 на суму 80001,12 грн та №РН-0000139 від 16.05.2018 на суму 8250,12 грн; довіреності на отримання товару № 16 від 14.05.2018; банківських виписок; листа № 306 від 28.12.2018; застосування норм статей 253, 509, 530, 626, 629, 655, 662-664, 610, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 175, 222 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині повної і своєчасної оплати переданого товару за договором купівлі-продажу.

Ухвалою суду від 15.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/28/19, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 12.02.2019 о 14 год. 30 хв.

25.01.2019 до суду від позивача надійшла письмова заява б/н від 23.01.2019 (вх. № 1270/19) про усунення недоліків позовної заяви.

08.02.2019 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 07.02.2019 (вх. № 965/19) про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

За результатами проведеного 12.02.2019 судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.03.2019 об 11 год. 30 хв.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив, в судове засідання двічі не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

14.03.2019 представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання сторонами копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 у справі № 915/28/19 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400135748338, 540013578346, 5400135748320.

Згідно ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи незалежно від причин неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 12.02.2019 за результатами розгляду даної справи підписав вступну та резолютивну частину рішення.

Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача у попередньому судовому засіданні, суд -

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2018 року між приватним підприємством АГРОТОРГОВИЙ ДІМ ФОРТУНА та державним підприємством ВОЛОДИМИРСЬКЕ був укладений договір купівлі-продажу № 104 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач, як Продавець, зобов'язується продати, а відповідач, як Покупець, прийняти до оплати засоби захисту рослин, насіння (надалі - Товар) на умовах даного Договору.

За умовами наведеного договору:

- загальна сума даного Договору: 88251,24 грн (п. 3.2 Договору);

- покупець здійснює оплату на умовах передоплати за товар в розмірі 100% на підставі рахунків на розрахунковий рахунок продавця (п. 4.1 Договору);

- перехід власності на товар відбувається в момент передачі його Покупцю (п. 5.2 Договору);

- договір набуває чинності з цим підписанням і діє до остаточного виконання сторонами розрахунків (п. 5.5 Договору).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищенаведеним договором купівлі-продажу від 10.05.2018 №104 в частині оплати оплати поставленого товару.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про купівлю-продаж.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Умовами ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000116 від 10.05.2018 на суму 88251,24 грн.

Крім того, позивач, без здійснення відповідачем попередньої оплати, передав останньому товар на загальну суму 88251,24 грн, що підтверджується:

1. Копіями видаткових накладних, підписаних обома сторонами без заперечень, зокрема:

- видатковою накладною № РН-0000133 від 14.05.2018 на суму 80001,12 грн;

- видатковою накладною №РН-0000139 від 16.05.2018 на суму 8250,12 грн.

2. Копією довіреності на отримання товару № 16 від 14.05.2018.

Відповідач, у свою чергу, провів оплату за вищенаведеними накладними на загальну суму 70000,00 грн , що вбачається з:

1. Банківських виписок по рахунку 26008054207673 UAH клієнта ПП АГРОТОРГОВИЙ ДІМ ФОРТУНА :

- за період з 30.05.2018 по 30.05.2018 (платіж на суму 30000,00 грн);

- за період з 26.11.2018 по 26.11.2018 (платіж на суму 10000,00 грн);

- за період з 28.12.2018 по 28.12.2018 (платіж на суму 30000,00 грн).

2. Листа державного підприємства Володимирівське № 306 від 28.12.2018.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем до позову, в обґрунтування заявлених вимог надано суду 2 видаткові накладні, за якими всього поставлено товару на загальну суму 88251,24 грн . З наданих суду доказів (виписки по рахунку, лист) вбачається, що на виконання взятих на себе зобов'язань відповідач здійснив оплату за отриманий товар лише на загальну суму 70000,00 грн .

Відповідно до наданих суду позивачем доказів та вищезазначених обставин, що не спростовані відповідачем, відповідач свого обов'язку по оплаті товару в сумі 18251,24 грн, поставленого за договором купівлі-продажу від 10.05.2018 №104, не виконав, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлений товар за договором купівлі-продажу від 10.05.2018 №104, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 18251,24 грн зазначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі: 1825,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу; 1921,00 грн - судовий збір.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого судовий збір в сумі 1921,00 грн у справі № 915/28/19 покладається на відповідача.

Щодо стягнення на користь позивача 1825,00 грн, господарський суд зазначає таке.

Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/28/19, у даній справі позивачем подано до суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

- до позовної заяви від 10.01.2019 б/н (вх. № 457/19 від 10.01.2019) додано: оригінал договору про надання правової допомоги № 2 від 03.01.2019, укладеного між приватним підприємством АГРОТОРГОВИЙ ДІМ ФОРТУНА та адвокатом ОСОБА_1, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія МК № 001334 від 30.03.2018; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;

- до клопотання б/н від 07.02.2019 (вх. № 965/19) про долучення до матеріалів справи доказів додано: оригінал Додатку № 1 від 11.01.2019 до договору про надання правової допомоги № 2 від 03.01.2019 Детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) наданих адвокатом та які будуть надані (їх вартість) ; акт здачі-прийняття наданих послуг № 1 від 11.01.2019; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 5 від 06.02.2019 на суму 1825,00 грн (підстава платежу - договір про надання правової допомоги № 2 від 03.01.19 р. г/с № 915/28/19 ).

Суд зазначає, що згідно ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст.126 ГПК України).

Разом з цим клопотання про зменшення розміру витрат приватного підприємства АГРОТОРГОВИЙ ДІМ ФОРТУНА на професійну правничу допомогу державним підприємством ВОЛОДИМИРСЬКЕ до суду не подавалось.

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми грошових коштів, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1825,00 грн документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг.

За такого, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу в сумі1825,00 грн у справі № 915/28/19 покладаються на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства ВОЛОДИМИРСЬКЕ (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Марії Павлової, 36; ідентифікаційний код 32778065) на користь Приватного підприємства АГРОТОРГОВИЙ ДІМ ФОРТУНА (57300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35424436) заборгованість за договором купівлі-продажу № 104 від 10.05.2018 в сумі 18251,24 грн та судові витрати в загальній сумі 3746,00 грн, у тому числі: 1921,00 грн - судовий збір; 1825 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне підприємство АГРОТОРГОВИЙ ДІМ ФОРТУНА (57300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35424436);

Відповідач: Державне підприємство ВОЛОДИМИРСЬКЕ (56065, Миколаївська область, Казанківський район, с. Володимирівка, вул. Марії Павлової, 36; ідентифікаційний код 32778065).

Повне рішення складено та підписано 15.03.2019.

Суддя О.Г. Смородінова