Постанова

від 15.03.2019 по справі 911/3753/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3753/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства Таращанської районної ради "Таращатепломережа"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р.

у складі колегії суддів: Л. П. Зубець - головуючий, А. І. Мартюк, Н. Ф. Калатай

за позовом комунального підприємства Таращанської районної ради "Таращатепломережа"

до комунального закладу Таращанської районної ради "Таращанська центральна районна лікарня"

про стягнення заборгованості у сумі 214 817,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

КП Таращанської районної ради "Таращатепломережа" звернулося до господарського суду з позовом до комунального закладу Таращанської районної ради "Таращанська центральна районна лікарня" про стягнення 153 072, 57 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію, 4 352,00 грн. 3% річних, 19 194,72 грн. інфляційних втрат та 38 198,19 грн. пені.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем порушено обов'язок з оплати спожитої за жовтень 2016 року - листопад 2016 року теплової енергії за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 15.10.2016 р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Київської області від 05.09.2018р. у справі №911/3753/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р., в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів наявності заборгованості у відповідача за спірний період у заявленій сумі, зокрема актів приймання - передачі (надання послуг) теплової енергії за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, оформлених згідно з вимогами законодавства. Надані витяги з оборотної відомості, а також копії меморіального ордеру №6 за грудень 2016 року, суди визнали не належними доказами отримання відповідачем теплової енергії від позивача на загальну суму 352 972,57 грн. за вищевказаний період, оскільки вони свідчать лише про окремі розрахунки позивача з іншими суб'єктами господарювання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

КП Таращанської районної ради "Таращатепломережа", не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду у даній справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, відхиливши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, розглянув справу без участі позивача, чим порушив передбачені законом права, зокрема на участь в судовому засіданні та подавати докази.

Позивач вказує на наявний в матеріалах справи лист відповідача, в якому останній просив надати йому рахунок та акт виконання робіт за спожите теплопостачання на суму 199 900 грн. та гарантував провести остаточний розрахунок. На думку позивача твердження відповідача про погашення заборгованості в повному обсязі не підтверджено письмовими доказами.

У скарзі зазначається, що для проведення призначеної у даній справі експертизи КНДІСЕ направило сторонам клопотання про надання письмових матеріалів, зокрема і актів приймання-передачі теплової енергії за період жовтень-листопад 2016 року. Проте оскільки відповідач не підписав дані акти, позивач фізично не мав можливості надати їх для проведення експертизи. Крім складання актів приймання-передачі теплової енергії інші документи чинним на той час законодавством не передбачалися.

На думку скаржника, доказами, які підтверджують факт надання позивачем послуг, є лист КЗ ТРР "Таращанська районна лікарня" за №2020 від 08.12.2016р. та лист за №1824 від 03.11.2016р.

4. Позиції інших учасників справи

КЗ ТРР "Таращанська центральна районна лікарня" у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що договір №6621 від 15.10.2016р. був оформлений неналежним чином, без встановлення ціни та обсягів споживання, що суперечить ст. 180 ГК України та вимогам бюджетного законодавства.

Також вказує, що позивач протягом жовтня-листопада 2016 року не надавав відповідачу актів приймання-передачі, а надсилав лише рахунки фактури.

Згідно договору №6621 від 12.12.2016р. відповідачем були зареєстровані зобов'язання перед позивачем на суму 199 900 грн. та був проведений розрахунок.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

15 жовтня 2016 року між комунальним підприємством Таращанської районної ради "Таращатепломережа" як теплопостачальною організацією та комунальним закладом Таращанської районної ради "Таращанська центральна районна лікарня" як споживачем був укладений договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №1), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 2.1 даного договору №1 теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію в період опалювального сезону - 0,809 Гкал/год.; гаряче водопостачання протягом року або по графіку; технологічні потреби. Всього: 0,809 Гкал/год.

Згідно з п. 2.4 договору ціна цього договору становить: ____ грн.

Відповідно до п. 4.2 договору №1 відповідач зобов'язується, зокрема, додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, передбачені договором.

Згідно з п. 5.2.1 договору №1 позивач зобов'язувався забезпечувати постачання теплової енергії відповідачу в обсягах згідно договору.

Відповідно до п. 7.1 договору №1 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до установлених тарифів (розрахунків).

Пунктом 7.3 договору №1 встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 7.7 договору №1 відповідач щомісячно, до 5 числа місяця, що настає за звітним, надає позивачу акт про обсяги фактично використаної теплової енергії.

Згідно з п. 9.1 договору №1, розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами) укладанням додаткових угод. Пропозиції відносно зміни договірних величин теплопостачання надаються сторонами не пізніше 30 днів до початку кварталу.

Відповідно до п. 9.2 договору №1 в разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору №1 позивач поставив відповідачу теплову енергію в потрібних відповідачу обсягах на загальну суму 352 972,57 грн.

08 грудня 2016 р. відповідач направив позивачу лист №2020, у якому просив надати йому рахунок та акт виконаних робіт за спожите теплопостачання на суму 199 900,00 грн. та повідомив про те, що остаточний розрахунок за спожите теплопостачання буде проведено відповідачем при надходженні коштів.

12 грудня 2016 р. між сторонами був підписаний договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 (далі - договір №2), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити у власність відповідача теплову енергію, а відповідач зобов'язувався її прийняти і оплатити.

Відповідно до п. 2.1 договору №2 теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору і максимальних теплових навантажень у вигляді гарячої води на такі потреби (максимальне годинне навантаження): опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону - 0,809 Гкал/год.; гаряче водопостачання - протягом року або по графіку; технологічні потреби. Всього: 0,809 Гкал/год.

Пунктом 2.3 договору №2 встановлено кількість послуг - 90,775 Гкал.

Згідно з п. 2.4 договору №2 ціна цього договору становить 199 900 грн.

10 листопада 2017 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №61 та просив оплатити заборгованість.

20 листопада 2017 р. у відповіді на претензію відповідач повідомив про те, що між сторонами підписано договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №6621 від 12.12.2016р. і обов'язок щодо сплати коштів відповідно до умов цього договору відповідачем виконано у повному обсязі, борг перед позивачем відсутній.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За приписами ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Як вбачається із встановлених обставин, спір між сторонами стосується обсягу наданих позивачем відповідачу у жовтні-листопаді 2016 року послуг з теплопостачання за договором №6621 від 15.10.2016р.

В пункті 6.1 даного договору №6621 від 15.10.2016р. сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, або відповідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", КТМ 204, 244-94 України.

За умовами п. п. 6.3, 6.5 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно до 28 числа подає до теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені додатком 1 до договору. При відсутності приладів обліку, або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом відповідно до "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні", КТМ 204, 244-94 України, виходячи з додатку 3.

Верховний Суд констатує, що для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає зокрема, факт поставки/споживання такої теплової енергії, кількість спожитої теплової енергії та обумовлена сторонами вартість.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Проте, як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження кількості поставленої/спожитої теплової енергії на підставі договору №6621 від 15.10.2016р., в тому числі актів приймання - передачі (надання послуг) теплової енергії за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року, оформлених згідно з вимогами законодавства.

Як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, надані позивачем витяги з оборотної відомості за жовтень, листопад та грудень 2016 року, а також копії меморіального ордеру №6 (накопичувальної відомості за розрахунками з іншими кредиторами) за грудень 2016 року, не є доказами факту отримання відповідачем теплової енергії від позивача на загальну суму 352 972,57 грн. за вищевказаний період, а свідчать лише про окремі розрахунки позивача з іншими суб'єктами господарювання.

При цьому, приписи ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" визначають обов'язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації саме за фактично отриману теплову енергію.

Зважаючи на викладене, оскільки належних та допустимих доказів, з яких можливо було б встановити обсяги та факт поставки/споживання теплової енергії за договором №6621 від 15.10.2016р. не подано судам, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на листи відповідача №2020 від 08.12.2016р., в якому останній просив надати йому рахунок та акт виконання робіт за спожите теплопостачання на суму 199 900 грн. та гарантував провести остаточний розрахунок, та №1824 від 03.11.2016р. про відключення від центрального опалення з 03.11.2016р., не містять інформації про обсяг спожитої теплової енергії. При цьому, визнання відповідачем факту споживання теплової енергії на суму 199 900 грн., яка вже сплачена останнім, не звільняє позивача від обов'язку довести обсяги теплової енергії, заборгованість за якою є предметом даного спору.

Доводи скаржника про те, що відповідач не підписав акти приймання-передачі теплової енергії за період жовтень-листопад 2016 року не підтверджені жодними письмовими доказами, зокрема такими як листи про надсилання цих актів, та самі акти.

Щодо посилань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відхиленні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, Верховний Суд зазначає наступне.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 01.11.2018р. апеляційну скаргу КП Таращанської районної ради "Таращатепломережа" призначено до розгляду на 29.11.2018р.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з 31.12.2018р. у зв'язку з неможливістю представника прийняти участь у судовому засіданні 29.11.2018р.

У відповіді на відзив позивач повторно просив відкласти розгляд справи на іншу дату з 26.12.2018р. у зв'язку з необхідністю отримання від управління Державної казначейської служби України в Таращанському районі письмової інформації щодо наявності (відсутності) зареєстрованої кредиторської заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію.

За положеннями ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно з ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до п. п. 11, 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, враховуючи невизнання судом причин неявки поважними та необґрунтованість необхідності долучення нового доказу на стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв з дотриманням норм процесуального законодавства та розглянув справу без участі позивача. Верховний Суд не вбачає в діях апеляційного суду порушення прав позивача.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства Таращанської районної ради "Таращатепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2018р. у справі №911/3753/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді Л. В. Стратієнко

В. І. Студенець