Рішення

від 04.03.2019 по справі 240/809/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2019 року м.Житомир справа № 240/809/19

категорія 112030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Феріта Фаріковича до Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області про визннаня незаконним та скасування рішення , зобов"язання прийняти рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області викладене у листі від 11.12.2018 №2031, щодо відмови ОСОБА_1 Феріту Фаріковичу у взятті на облік, як внутрішньо переміщену особу.

Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області прийняти рішення про взяття ОСОБА_1 Феріта Фаріковича на облік як тимчасово переміщену особу, включити до реєстру внутрішньо переміщених осіб та видати довідку про підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи.

В обґрунтування позову зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та отримав відмову, мотивовану тим, що до початку тимчасової окупації території АРК він проживав у місті Чуднів, що не належить до території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Таку відмову вважає протиправною, оскільки до анексії Автономної республіки Крим був там з 2006 постійно зареєстрований.

Ухвалою суду від 11.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження та призначено відкрите судове засідання з викликом сторін на 04.03.2019.

Позивач в судове засідання з"явився, позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з мотивів безпідставності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, у зв'язку з зміною постійного місця проживання на тимчасове в м.Чуднів Чуднівського району Житомирської області.

Листом № 2031 від 11.12.2018 Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області повідомило позивача, що оскільки, початку тимчасової окупації території АРК він проживав у місті Чуднів, що не належить до території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", тому підстави для відачі довідки відсутні.

Вважаючи протиправною відмову відповідача, викладену у листі, щодо надання позивачу статусу внутрішньо переміщеної особи, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається зокрема: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону).

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) регулює Порядок оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 4 Закону).

Відповідно до норми визначеної в ч. 10 ст. 4 Закону, яка кореспондується з нормою п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 509 від 01.10.2014 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з'явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено у взятті на облік внутрішньо переміщеної особи, що оскільки, початку тимчасової окупації території АРК він проживав у місті Чуднів, що не належить до території, де виникли обставини, зазначені в ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Суд критично оцінює такі доводи, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення .

Разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи заявник подає до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (ч. 7 ст. 4 Закону).

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

Матеріалами справи підтверджено та як вбачається з копії паспорта позивача, останнім зареєстрованим місцем проживання зазначено м.Симферополь АР Крим з 12.07.2007. Тобто, до 20.02.2014 позивач проживав та був зареєстрований на території АРК.(а.с.9)

Крім того, у матеріалах справи містяться свідоцтва про народження дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, видані Відділом Реєстрації актів про народження Сімферопольського міського управління юстиції АРК. (а.с.14-15)

Дослідивши вказані документи, суд вважає, що такі підтверджують громадянство внутрішньо переміщеної особи та містять відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до частин 2, 3 статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна повинна вживати всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відсутність відповідного механізму реалізації законних прав громадян не може бути підставою для відмови у забезпеченні соціального захисту особи відповідно до Законів України.

У пп.2,12 Рекомендацій Rec(2006)6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо внутрішньо переміщених осіб (ухвалено Комітетом міністрів Ради Європи на 961-му засіданні заступників міністрів 5 квітня 2006 року) вказано: внутрішньо переміщені особи не повинні зазнавати дискримінації через їхнє переміщення. Держави-члени повинні вжити належних та ефективних заходів для забезпечення рівного ставлення до внутрішньо переміщених осіб. У результаті цього може виникнути зобов'язання розглянути питання щодо особливого поводження з внутрішньо переміщеними особами з огляду на їхні потреби; внутрішньо переміщені особи згідно з ЄКПЛ мають право на добровільне, безпечне та гідне переселення до іншої частини країни.

Отже, враховуючи аналіз вищенаведених правових норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що до 20.02.2014 (офіційна дата початку тимчасової окупації АР Крим) позивач мав зареєстроване місце проживання/перебування на території АР Крим, а тому з урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" відноситься до категорії внутрішньо переміщених осіб, а отже, відповідачем протиправно відмовлено у взятті на облік такої особи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки відповідачем, як суб"єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у взятті позивача на облік як внутрішньо переміщену особу та для вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом таких осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області (вул.Житомирська,15, м.Чуднів, Житомирська область, 13200, код ЄДРПОУ 03192678), викладену у листі від 11.12.2018 №2031, щодо відмови ОСОБА_4 Феріту Фаріковичу ( вул.Героїв Пожежних, 17, Чуднівський район, Житомирська область, 13200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у взятті на облік, як внутрішньо переміщену особу.

Зобов"язати Управління праці та соціального захисту населення Чуднівської районної адміністрації Житомирської області (вул.Житомирська,15, м.Чуднів, Житомирська область, 13200, код ЄДРПОУ 03192678) прийняти рішення про взяття ОСОБА_4 Феріта Фаріковича ( вул.Героїв Пожежних, 17, Чуднівський район, Житомирська область, 13200, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на облік як тимчасово переміщену особу, включити до реєстру внутрішньо переміщених осіб та видати довідку про підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 12 березня 2019 року