Постанова

від 12.03.2019 по справі 0740/866/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 рокуЛьвів№ 857/1084/19

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.

за участі секретаря судового засідання Пильо І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сієста-ШОП на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року (суддя - Микуляк П.П., м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Сієста-ШОП про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

Головне управління ДФС у Закарпатській області 14.08.2018 звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сієста-ШОП про стягнення з відповідача за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках, податкового боргу у розмірі 39820,99 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю непогашеного податкового боргу, що виник внаслідок несплати в добровільному порядку податкових зобов'язань з акцизного податку на пальне, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 29.11.2016 №0006391200 та від 24.07.2017 №0000684000. Вжиті позивачем заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості в судовому порядку.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі №0740/866/18 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що грошове зобов'язання з акцизного податку на пальне, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0000684000 є неузгодженим, оскільки таке податкове повідомлення-рішення надіслано не невірну адресу платника податків та, як наслідок, не було одержане останнім. Крім цього наголошує на відсутності підстав для стягнення суми податкового боргу з грошового зобов'язання з акцизного податку на пальне, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 29.11.2016 №0006391200, оскільки таке, на думку відповідача, є протиправним, так як, перевірку, на підставі якої воно прийнято, проведено позивачем без наявності на те правових підстав.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим з врахуванням всіх обставини справи та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначені податковим органом зобов'язання є узгодженими та в установлені законодавством строки не сплачені відповідачем, а тому сума податкового органу підлягає стягненню в судовому порядку.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Товариство з обмеженою відповідальністю Сієста-ШОП з 10.08.2017 зареєстроване як юридична особа за адресою: 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Центральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 39548913, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що до 29.12.2016 ТОВ Сієста-ШОП було зареєстроване за адресою 89420, Закарпатська область, Ужгородський район, село Тарнівці, вул. Горького, будинок 158А. З 29.12.2016 змінилась місцезнаходження товариства на 49101, Дніпропетровська область, місто Дніпро, райони міста Дніпра, вул. Михайла Грушевського, будинок 15. З 10.08.2017 знову мала місце зміна місцезнаходження товариства на 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вул. Центральна, будинок 10.

Працівниками податного органу проведено камеральну перевірку відповідача з питань дотримання вимог граничних термінів реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних, за результатами якої складено ОСОБА_1 перевірки від 14.11.2016 №769/12-00/39548913 та винесено податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 №0006391200, яким нараховано суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 36923,85 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 №0006391200 надіслане відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою м. Дніпро, вул. М. Грушевського, 15, однак 13.07.2017 такий лист був повернутий на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Податковим органом на адресу ТОВ Сієста-ШОП надсилалась податкова вимога форми Ю від 30.05.2017 №1210-17/62 про наявність податкового боргу в сумі 36923,85 грн. за узгодженим податковими зобов'язаннями, яку відповідачеві було направлено листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак такий лист був повернутий на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання . Вказана вимога залишена без виконання, податковий борг відповідачем не погашено. Податковий борг відповідача з цього часу не переривався.

Також, працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації акцизного податку щодо порушення порядку реєстрації акцизних накладних та розрахунків коригування до таких акцизних накладних в єдиному реєстрі акцизних накладних, за результатами якої складено ОСОБА_1 перевірки від 12.05.2017 №4879/04-36-40-62/39548913 та винесено податкове повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0000684000, яким нараховано суму штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 2897,14 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0000684000 25.07.2017 надіслане відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою м. Дніпро, вул. М. Грушевського, 15, однак 14.09.2017 такий лист був повернутий на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Визначена сума грошового зобов'язання у добровільному порядку не була сплачена платником податків, що стало підставою для звернення податкового органу до суду.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Таким чином, враховуючи наведену норму права та те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність податкового боргу, а також підстави, з якими законодавство пов'язує можливість його стягнення, натомість, правомірність податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду в цій справі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

За приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов'язання або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпунктів 54.3.2, 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Пунктом 54.5 статті 54 ПК України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із пунктом 55.1 статті 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Як визначено у пункті 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Також, відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Положеннями статті 58 ПК України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (пункт 45.2 статті 45 ПК України).

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абзац 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України).

Згідно пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За змістом пункту 59.1. статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ПК України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу. Апеляційний суд зазначає, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною в розумінні підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №818/1117/16, яка в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

З матеріалів справи видно, що податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 №0006391200 надіслане відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою м. Дніпро, вул. М. Грушевського, 15, однак 13.07.2017 такий лист був повернутий на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання , з огляду на що таке податкове повідомлення - рішення вважається належним чином врученим у відповідності до вимог ПК України.

У поданій апеляційній скарзі відповідач наголошує на відсутності підстав для стягнення суми податкового боргу з грошового зобов'язання з акцизного податку на пальне, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 29.11.2016 №0006391200, оскільки таке, на думку відповідача, є протиправним, так як, перевірку, на підставі якої воно прийнято, проведено позивачем без наявності на те правових підстав. З приводу вказаних доводів скаржника апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доказів процедури адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, а також звернення до суду з позовом щодо визнання такого протиправним або його скасування відповідачем подано не було, не здобуто таких і в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції. Відтак, таке є чинним, а дослідження правомірності його прийняття не є предметом розгляду даної справи.

Податкове повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0000684000 25.07.2017 надіслане відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою м. Дніпро, вул. М. Грушевського, 15, однак такий лист був повернутий на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання , з огляду на що таке податкове повідомлення -рішення вважається належним чином врученим у відповідності до вимог ПК України.

У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що грошове зобов'язання з акцизного податку на пальне, яке виникло на підставі податкового повідомлення-рішення від 24.07.2017 №0000684000 є неузгодженим, оскільки таке податкове повідомлення-рішення надіслано не невірну адресу платника податків, та, як наслідок, не було одержане останнім. Також наголошує, що з 27.12.2016 ТОВ Сієста-ШОП зареєстроване за адресою: 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Центральна, буд. 10, однак податкове повідомлення-рішення надіслано платнику податків за адресою 49101, Дніпропетровська область, місто Дніпро, Бабушкінський район, вул. Михайла Грушевського, будинок 15.

Такі твердження апелянта є небунтованими та спростовуються наступними обставинами. До 29.12.2016 ТОВ Сієста-ШОП було зареєстроване за адресою 89420, Закарпатська область, Ужгородський район, село Тарнівці, вул. Горького, будинок 158А. З 29.12.2016 змінилась місцезнаходження товариства на 49101, Дніпропетровська область, місто Дніпро, райони міста Дніпра, вул. Михайла Грушевського, будинок 15.З 10.08.2017 знову мала місце зміна місцезнаходження товариства на 89412, Закарпатська область, Ужгородський район, село Оноківці, вул. Центральна, будинок 10. Відтак, остання реєстраційна дія щодо зміни місця знаходження відповідача відбулась 10.08.2017, тобто після направлення позивачем 25.07.2018 вказаного податкового повідомлення-рішення, а відтак позивачем надіслано податкове повідомлення-рішення за належною адресою платника податків. Доказів процедури адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, а також звернення до суду з позовом щодо визнання такого протиправним або його скасування відповідачем подано не було, не здобуто таких і в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції. Відтак, таке є чинним, а дослідження правомірності його прийняття не є предметом розгляду даної справи.

Крім цього з матеріалів справи встановлено, що податковим органом на адресу ТОВ Сієста-ШОП надсилалась податкова вимога форми Ю від 30.05.2017 №1210-17/62 про наявність податкового боргу в сумі 36923,85 грн. за узгодженим податковими зобов'язаннями, яку відповідачеві було направлено листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак такий лист був повернутий на адресу позивача з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку заборгованість не погашена, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України). Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 ПК України).

За змістом пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З урахуванням встановлення в судовому процесі складу та факту несплати платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову податкового органу.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст.243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сієста-ШОП залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_1 Повне судове рішення складено 15 березня 2019 року.