Постанова

від 13.03.2019 по справі 818/330/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2019 року

Київ

справа №818/330/17

касаційне провадження №К/9901/41424/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 (суддя - Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 (головуючий суддя - Чалий І.С., судді Зеленський В.В., П'янова Я.В.) у справі за позовом Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі Філії Путивльський райавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (далі - Підприємство) до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Підприємство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому з урахуванням зменшення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0023541704 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 123468,17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство послалося на те, що Інспекція неправомірно та безпідставно застосувала до Підприємства штрафні (фінансові) санкції, передбачені статтею 127 Податкового кодексу України, та зазначило, що воно перераховувало податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, у день її виплати. Вказало на те, що несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем податок на доходи фізичних осіб виникла внаслідок затримки виплати заробітної плати. Податок на доходи фізичних осіб перераховувався в той же день, коли і виплачувалась заробітна плата, а тому має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачена статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки санкція, передбачена статтею 127 Податкового кодексу України, застосовується за ненарахування, неутримання та/або несплату податків платником, у тому числі податковим агентом.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 26.02.2018, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018, позов задовольнив: визнав протиправними і скасував податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0023541704 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у сумі 123468,17 грн.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що у даному спірному випадку Підприємством було допущене порушення податкового законодавства в частині несплати суми узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду, що відповідає складу правопорушення, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України, тоді як Інспекція при прийняттю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення застосувала до Підприємства штраф, передбачений статтею 127 цього Кодексу, тобто за не нарахування, неутримання та/або несплату податку з доходів фізичних осіб взагалі.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.09.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд, встановивши, що Підприємством дійсно було допущене несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, фактично звільнив його від відповідальності, пославшись на те, що контролюючим органом застосовано штрафну санкцію за статтею 127 Податкового кодексу України замість статті 126 цього Кодексу. Проте зазначений факт не повинен звільняти Підприємство від відповідальності за порушення норм Податкового кодексу України.

У запереченні на касаційну скаргу Підприємство просить залишити судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2019 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 22.01.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, обґрунтування заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела документальну планову виїзну перевірку філії Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 05.12.2014 №1185/18-04-22-014/24022963, за висновками якого філією Підприємства були порушені вимоги підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за період, який перевірявся, у загальній сумі 189784,87 грн.

Зокрема, у акту перевірки було вказано, що податок з виплачених доходів за відповідні періоди, наведені на 16-17 аркушах акту перевірки, утримувався, але до бюджету перераховувався несвоєчасно та не в повному обсязі.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0023541704, яким на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України збільшила Підприємству суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у сумі 136571,85 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

При цьому, згідно з підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

За правилами пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, положеннями цієї статті встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулись до чи на момент виплати доходу.

В свою чергу, відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положення статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо застосування штрафної санкції використовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 10.11.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а також від 22.03.2016 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області в особі Перемишлянського відділення про скасування податкового повідомлення-рішення, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, суди встановили, що несвоєчасна виплата задекларованих та узгоджених грошових зобов'язань за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, з доходів платника податку у вигляді заробітної плати, виникла внаслідок затримки виплати оподатковуваного доходу, про що також зазначає Інспекція у касаційній скарзі.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у даному випадку має місце лише несвоєчасне перерахування сум податку, відповідальність за яке передбачено статтею 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а не статтею 127 цього Кодексу, як помилково вважає скаржник.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна