Постанова

від 14.03.2019 по справі 826/15484/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2019 року

Київ

справа №826/15484/15

адміністративне провадження №К/9901/27875/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 (суддя: Кузьменко В.А.) та постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 (колегія у складі суддів: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі №826/15484/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ремспецбуд-КС доДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ремспецбуд-КС звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 лютого 2015 року №358 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Ремспецбуд-КС при взаємовідносинах з ПП Кратос-Гранд за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ремспецбуд-КС , за результатами якої складено акт від 03 березня 2015 року №217/26-54-22-02-37074261 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ Ремспецбуд-КС при взаємовідносинах з ПП Кратос-Гранд за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року ;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2015 року №0001792202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в розмірі 979209,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2015 року №0001802202, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 195842,00 грн. за основним платежем і 97921,00 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані порушенням порядку призначення та проведення перевірки, а також правомірністю врахування у податковому обліку витрат, понесених по операціям з ПП Кратос-Гранд , оскільки реальність виконання спірних господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 лютого 2015 року №358 Про проведення документальної позапланової перевірки ; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 03 березня 2015 року №217/26-54-22-02-370074261 Про проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Ремспецбуд-КС ; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 березня 2015 року №0001792202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Також, суд дійшов висновку, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ПП Кратос-Гранд у зв'язку з отриманням відповідних послуг, не прийнявши до уваги посилання відповідача на відомості з Єдиного реєстру досудових розслідувань, внесені слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Черкаській області, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України за №32014250000000145, за фактом фіктивного підприємництва відносно невстановлених осіб, які з метою прикриття незаконної та забороненої діяльності створили суб'єкт підприємницької діяльності ПП Кратос-Гранд , з огляду на відсутність відповідного вироку суду щодо фіктивності ПП Кратос-Гранд . Водночас, з огляду на відсутність в матеріалах справи податкових накладних, як необхідних доказів правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманих від ПП Кратос-Гранд , дійшов висновку, що доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки про заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, тому збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним, а відтак, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2015 року №0001802202 документально не підтверджуються.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 у даній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2016 та прийнято нову постанову, якою також позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 березня 2015 року №0001792202 та №0001802202. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. При цьому, дослідивши подані позивачем податкові накладні (які суд першої інстанції, допустивши неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, не зібрав докази з власної ініціативи, як це передбачено ст. 71 КАС України), дійшов висновку скасувати також податкове повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість. Також додатково відзначив про те, що згідно акта перевірки від 03 березня 2015 року №217/26-54-22-02-37074261, позивачем були надані до перевірки податкові накладні.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в цій частині, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19 лютого 2015 року №358 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки , на підставі статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України наказано організувати роботу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ремспецбуд-КС (код ЄДРПОУ 37074261) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП Кратос-Гранд (код ЄДРПОУ 39015627) за серпень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 03 березня 2015 року №217/26-54-22-02-37074261 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ремспецбуд-КС (код за ЄДРПОУ 37074261) при взаємовідносинах з ПП Кратос-Гранд (код ЄДРПОУ 39015627) за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 195 842,00 грн. за серпень 2014 року;підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищені збитки за 2014 рік на суму 979 209,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2015 року: №0001792202, згідно якого зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 979209,00 грн.; №0001802202, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на 293763,00 грн., у тому числі за основним платежем - 195 842,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 97 921,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ Ремспецбуд-КС здійснює діяльність, пов'язану із проведення електромонтажних робіт (код КВЕД 43.21); позивач має ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури серії АЕ №640841, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, та ліцензію на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів серії АЕ №641560, виданої Державною службою України з надзвичайних ситуацій.

Між ТОВ Ремспецбуд-КС (замовник) та ПП Кратос-Гранд (виконавець) укладено договори від 07 серпня 2014 року №73/08/14 МР, від 08 серпня 2014 року№74/08/14 та від 25 серпня 2014 року№77/08/14, предметом яких є виконання монтажних робіт на будовах замовника: згідно затвердженої проектно-кошторисної документації та договірної ціни.

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента послуг та робіт дійшов обґрунтованого висновку, що реальність господарських операцій позивача за наведеними договорами підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, актом надання послуг, платіжними дорученнями, договорами підряду, договірними цінами, локальними кошторисами.

Надані ПП Кратос-Гранд послуги по здійсненню монтажних робіт позивач використав у господарській діяльності, а саме на виконання вимог договорів підряду, укладених між позивачем, як підрядником, та замовниками - ТОВ Алекса-Груп , ТОВ Альянс Транссервіс та ТОВ ВБК Промжитлобуд .

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат на підставі податкових накладних виданих контрагентом.

Поруч з цим, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на акті перевірки спірного контрагента, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, також не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних господарських операцій.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції, а також місцевим судом в частині висновків, з якими погодився апеляційний суд, норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду