Постанова

від 14.03.2019 по справі 569/15917/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/15917/18

Провадження № 22-ц/4815/285/19

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: ОСОБА_1

Рішення ухвалене в м. Рівне

Дата ухвалення повного тексту рішення 21.12.2018

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий : Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Тхоревський С.О.,

з участю представника позивача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В :

28 серпня 2018 року, ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 міської ради про розірвання договору оренди землі від 24 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 міською радою, зареєстрований за №11729912 від 19.10.2015, кадастровий номер земельної ділянки №5610100000:01:039:0308.

В обґрунтування вказаного позову зазначає про те, що 24 червня 2015 року на підставі рішення ОСОБА_4 міської ради укладено договір між сторонами про оренду земельної ділянки, згідно умов якого, ОСОБА_3 надано земельну ділянку для користування, для обслуговування кафе "Абажур". 29 грудня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали договір дарування будівлі кафе "Абажур" по вул. Кн. Ольги буд.17а в м. Рівне. Внаслідок вказаного використання земельної ділянки за умовами договору оренди землі є неможливим, а тому позивач звернулася до суду з позовом про припинення договору оренди землі на підставі ч.1 ст. 120 та ч.2 ст.121 Земельного кодексу України.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою , в якій зазначає, що не погоджується із висновком суду першої інстанції, що за умовами договору дарування від 29.12.2015 кафе "Абажур" знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 5610100000:01:039:0315, що є відмінним від кадастрового номера земельної ділянки переданої в оренду, таким чином підстав для застосування ст. 120 ЗК України немає.

Вважає, що місцевим судом не взято до уваги той факт, що земельна ділянка за кадастровим номером 5610100000:01:039:0315 була придбана нею шляхом викупу за рішенням ОСОБА_4 міської ради від 26.02.2015 № 4912 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для реконструкції існуючого кафе з подальшим обслуговуванням). Вищевказана земельна ділянка була придбана у власність з метою реконструкції існуючого кафе.

Інша земельна ділянка за кадастровим номером 5610100000:01:039:0308 була отримана в строкове платне користування на 49 років з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для обслуговування існуючого кафе). Вищевказані земельні ділянки, як придбана у власність так і отримана в користування, стосуються обслуговування існуючого кафе, з різницею що земельна ділянка придбана у власність додатково використана для реконструкції кафе.

Зазначає, що відображення в договорі дарування кадастрового номеру земельної ділянки, що перебувала в неї у власності замість кадастрового номера земельної ділянки, що перебуває в користуванні не заперечує факту використання таких земельних ділянок для обслуговування існуючого кафе.

Вказує, що незалежно від факту, який кадастровий номер відображений в договорі дарування до обох земельних ділянок, застосовуються приписи ст. 120 ЗК України.

За наведених підстав, просила рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18.12.2018 скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити та при цьому пояснив, що новий власник кафе та частини земельної ділянки під ним, намагався переоформити на себе спірну орендовану ділянку, однак відповідач йому відмовив пояснивши, що слід припинити оренду ОСОБА_3 В той же час відповідач, за заявою ОСОБА_3 не припинив оренду спірної земельної ділянки, не проголосувавши це питання на сесії, що порушує права його довірительки.

Представник ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням ОСОБА_4 міської ради від 26 лютого 2015 року № 4912 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 257 м.кв. за адресою м.Рівне, вул. Кн. Ольги 17а за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови ОСОБА_4 міської ради у власність шляхом викупу для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для реконструкції існуючого кафе з подальшим обслуговуванням). Земельна ділянка сформована шляхом об'єднання земельних ділянок за адресою м.Рівне вул. Кн. Ольги 17а загальною площею 133 м.кв. (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:039:0030) та загальною площею 124 м.кв. (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:039:0307).

Згідно з п. 4 зазначеного рішення громадянці ОСОБА_3 передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 127 м.кв. за адресою м. Рівне вул. Кн. Ольги 17а (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:039:0308) для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для обслуговування існуючого кафе).

Відповідно до п.1,3,15 Договору оренди землі від 24 червня 2015 року, Орендодавець на підставі рішення ОСОБА_4 міської ради №4912 від 26 лютого 2015 року надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (для обслуговування існуючого кафе), площею 127 кв.м. із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5610100000:01:039:0308, на якій відсутні об'єкти нерухомого майна та яка знаходиться в м. Рівному на вул. Княгині Ольги, 17-А.

Згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5603459462017 від 26.09.2017 року, кадастровий номер 5610100000:01:039:0308, розташована м.Рівне вул. Кн. Ольги 17а, форма власності комунальна, власником є територіальна громада міста Рівного в особі ОСОБА_4 міської ради, орендарем є ОСОБА_3 (а.с.18).

29 грудня 2015 року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв в дар будівлю кафе Абажур , що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Кн. Ольги, 17-А (а.с.23-24).

Як слідує з листа-відповіді Управління земельних відносин Виконкому ОСОБА_4 міськради №01-11/1498 від 24.04.2018 ОСОБА_3 від 10.11.2017, її заява про припинення права оренди спірної земельної ділянки була розглянута на пленарному засіданні сесії ОСОБА_4 міської ради від 19 квітня 2018 року, однак проект не набрав необхідної кількості голосів депутатів для ухвалення рішення. Роз'яснено право на повторне звернення з відповідним проектом в Управління забезпечення надання адміністративних послуг ОСОБА_4 міської ради, з відповідним клопотанням на ім'я міського голови (а.с.25).

В зв'язку не вирішенням її заяви про припинення оренди спірної земельної ділянки на сесії міськради, ОСОБА_3 для захисту свого невизнаного, оспорюваного права та інтересу звернулась до суду та в позовній заяві зазначала, що внаслідок відчуження будівлі кафе Абажур подальше використання земельної ділянки за умовами договору оренди землі від 24.06.2015 є неможливим, а відтак користування такою земельною ділянкою повинно бути припинено та просила розірвати договір оренди.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:039:0308 надана в оренду позивачу для обслуговування існуючого кафе "Абажур", відрізняється від земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0315 на якому розташоване кафе передане у власність іншій особі на підставі договору дарування, а тому підстав для застосування норм ст. 120 та ст. 121 Земельного кодексу України не вбачає.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що підставами позову є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а саме неможливість використання позивачкою земельної ділянки за умовами договору оренди землі внаслідок відчуження нею будівлі кафе на обслуговування, якого вона надавалась, а не саме по собі посилання ОСОБА_3 на норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини або застосувати аналогію закону чи права для вирішення спору.

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.2 ст.5 ЦПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як вбачається з матеріалів справи надана в оренду ОСОБА_3 земельна ділянка площею 127 кв.м. із земель житлової та громадської забудови, кадастровий номер 5610100000:01:039:0308, для обслуговування існуючого кафе знаходиться в м. Рівному на вул. Княгині Ольги, 17-А та прилягає до земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:039:0315, площею 257 м.кв. на якій розташоване кафе Абажур .

Цільове призначення цих обох земельних ділянок для будівництва і обслуговування закладу громадського харчування, одна з яких площею 257 м.кв. (основна) передана у власність позивачки, а інша (додаткова) площею 127 м.кв. в оренду та обидві фактично становили одну цілу земельну ділянку для обслуговування існуючого кафе.

Відповідно до ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст.186 ЦК України, річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в даному випадку, для вирішення спору, виходячи з суті виниклих правовідносин після відчуження будівлі кафе та (основної) земельної ділянки, слід застосувати аналогію закону і до (додаткової) орендованої земельної ділянки, оскільки вони пов'язані між собою, об'єднані одним цільовим призначенням та фактично становлять одне ціле. Тобто, на спірну орендовану земельну ділянку площею 127 м.кв. у нового власника виникло право користування, як приналежністю до головної речі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що заявлений позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.93 Земельного Кодексу України та ст.1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності .

Згідно з п.35-37 Договору оренди спірної земельної ділянки, зазначено, що договір може бути припинено чи розірвано з підстав передбачених договором чи законодавством.

Відповідно до абзацу 8 ч.1, ч.3 ст.31, ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , договір оренди припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст.141 Земельного Кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Як вбачається з суті позовних вимог та матеріалів справи така необхідність у користуванні орендованою земельною ділянкою ОСОБА_3 відпала внаслідок добровільної відмови орендаря земельної ділянки та неможливості її використання за умовами договору оренди,а відповідач ОСОБА_4 міська рада на сесії не спромоглася розглянути її заяву про припинення права оренди земельної ділянки та розірвання договору.

Отже, бездіяльна позиція відповідача та існуючий договір орендиземлі від 24 червня 2015 року порушують права позивачки, а тому його слід розірвати.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 , 390 ЦПК України ,апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 24 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 міською радою, зареєстрований за №11729912 від 19.10.2015, кадастровий номер земельної ділянки №5610100000:01:039:0308.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 15 березня 2019 року

Головуючий : С.В. Боймиструк

Судді : С.О. Гордійчук

ОСОБА_7