Рішення

від 26.02.2019 по справі 910/15187/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2019Справа № 910/15187/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енран-ЗЛК" (90400, Закарпатська обл., місто Хуст, ВУЛИЦЯ МІСЬКА, будинок 4; код ЄДРПОУ 31098968)

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕГРАЛ-БАНК" (03057, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 52/2; код ЄДРПОУ 22932856)

про визнання зобов'язань припиненими

Представники учасників справи:

від позивача: Сімакіна О.В. - довіреність №01-11/16 від 01.11.2016 року.

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енран-ЗЛК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕГРАЛ-БАНК" про визнання зобов'язань припиненими.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Лиськова М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2017 року порушено провадження у справі № 910/15187/17, розгляд справи призначено на 20.09.2017 року.

В судове засідання, призначене на 20.09.2017 року, представник позивача з'явився, надав пояснення по справі.

В судове засідання, призначене на 20.09.2017 року, представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2017 року розгляд справи відкладено на 04.10.2017 року.

В судовому засіданні 04.10.2017 року оголошено перерву до 18.10.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2017 року (суддя Лиськов М.О.) зупинено провадження у справі №910/15187/17 до вирішення пов'язаної з нею справи №826/14803/16; Зобов'язано сторони повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

17.12.2018 року через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі №910/15187/17.

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (розпорядження від 19.12.2018 року №05-23/2195), у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Лиськова М.О., справу №910/15187/17 розподілено для розгляду на суддю Якименко М.М.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, оскільки провадження у справі № 910/15187/17 було порушене до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, колегія судів здійснює розгляд даної справи за правилами, які діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 року (суддя Якименко М.М.) прийнято справу №910/15187/17 до свого провадження; Поновлено провадження у справі №910/15187/17; Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; Підготовче засідання у справі призначено на 23.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 року підготовче провадження у справі 910/15187/17 закрито; Розгляд справи по суті призначено на 26.02.2019 року.

В судове засідання 26.02.2019 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 26.02.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 26.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством "ІНТЕГРАЛ-БАНК" (далі по тексту - ПАТ Інтеграл-банк , Банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енран-ЗЛК (далі по тексту - позивач, ТОВ Енран-ЗЛК , позичальник) укладено кредитний договір №898 (далі по тексту - Кредитний договір), згідно з пунктом 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відкличну кредитну лінію заборгованістю по позичковому рахунку не більше 840 000 (вісімсот сорок тисяч) доларів США, з остаточним строком повернення по 28.02.2013 зі сплатою процентів з розрахунку 15 (п'ятнадцять) процентів річних, а Позичальник зобов'язується використати отримані в рамках кредитної лінії кошти відповідно до умов цього Договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти й інші платежі, які передбачені договором.

Протягом дії Кредитного договору змінювались умови кредитування, строки погашення кредиту та процентів, графік повернення кредиту, про що сторонами укладались зміни та доповнення до нього.

Відповідно до змін та доповнень №47 від 30.04.2015 року до Кредитного договору встановлено кінцевий строк повернення кредиту - 04 травня 2015 року.

На забезпечення виконання Позивачем зобов'язань за Кредитним договором Відповідач прийняв:

- в іпотеку нерухоме майно, належне Позивачеві на праві власності, а саме: комплекс, загальною площею 19625,7 кв.м, розташований за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Міська, 4, та комплекс, загальною площею 4198,4 кв.м, розташований за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Заводська, 1, про що між Позивачем і Відповідачем укладено Договір іпотеки, посвідчений 01.03.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. за реєстровим № 4615;

- у заставу майнові права на грошові депозити фізичних осіб (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6), про що між вказаними фізичним особами та Відповідачем укладено Договір №898/7 застави майнових прав на грошові депозити від 30.04.2015 p.;

- поруку фізичної особи ОСОБА_7, про що укладено Договір поруки №898/8 від 30.04.2015 р.;

- поруку фізичної особи ОСОБА_8, про що укладено Договір поруки №898/9 від 30.04.2015 року.

04.05.2015 року позивачем не виконано зобов'язання з повернення кредитних коштів.

Станом на 05.05.2015 року заборгованість Позивача перед Відповідачем за кредитним договором становила:

- 589 726,22 доларів США - сума кредиту;

-17 445,99 доларів США - сума процентів за користування кредитом,

а всього: 607 172,21 доларів США, що підтверджується виписками по рахункам для обліку кредиту №№ 2063 6 126103, 2062 6 126102, 2067 2 1 26101 та виписками по рахункам для обліку нарахованих процентів за користування кредитом №№ 2068 0 126104, 2069 4 126101, відкритих в ПАТ Інтеграл-банк .

05.05.2015 року у зв'язку з порушенням ТОВ Енран-ЗЛК зобов'язань за кредитним договором, ПАТ Інтеграл-банк реалізував свої права заставодержателя за Договором застави та списав на свою користь в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з депозитних рахунків Позивачів грошові кошти в загальній сумі 521 497,00 дол. США., а саме:

- з депозитного рахунку ОСОБА_3 НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 56 431,00 дол. США;

- з депозитного рахунку ОСОБА_4 НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 49 610,10 дол. США;

- з депозитного рахунку ОСОБА_5 НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 213 276,00 дол. США;

- з депозитного рахунку ОСОБА_6 НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 202 170,00 дол. США.

Також, 05.05.2015 року Відповідач повідомив поручителів Позивача ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про порушення умов кредитного договору та необхідність сплати поручителями коштів відповідно до умов договорів поруки.

05.05.2015 року Відповідач списав на свою користь в рахунок погашення заборгованості Позивача за кредитним договором з поточних рахунків поручителів грошові кошти в загальній сумі 85 595,00 доларів США, саме:

- з рахунку ОСОБА_7 НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 43 065,00 доларів США;

- з рахунку ОСОБА_8 НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 42 530,00 доларів США.

Відповідно до даних з транзитного рахунку № 3739 7 8400006 (витяг з виписки міститься в матеріалах справи) отримані від фізичних осіб грошові кошти в загальній сумі 607 172,21 доларів США були розподілені Відповідачем наступним чином:

- 17 445,99 доларів США направлено на погашення прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.03.2015р. по 04.05.2015 p.;

- 589 726,22 доларів США направлено на погашення простроченої частини кредиту.

Національним банком України 13.08.2015 прийнято постанову №527/БТ Про віднесення публічного акціонерного товариства Інтеграл-банк до категорії проблемних , якою ПАТ Інтеграл-банк визнано проблемним та запроваджено обмеження у його діяльності.

Національним банком України 15.09.2015 прийнято постанову №606 Про віднесення публічного акціонерного товариства Інтеграл-банк до категорії неплатоспроможних . Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2015 прийнято рішення № 170 про запровадження строком на три місяці з 16.09.2015 по 15.12.2015 тимчасової адміністрації та призначення на той самий строк уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Інтеграл-банк з делегуванням останній всіх повноважень, визначених статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Інтеграл-банк було призначено Андронова Олега Борисовича.

У подальшому постановою Правління Національного банку України від 25.11.2015 №816 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ Інтеграл-банк та на підставі цієї Постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.11.2015 № 210 Про початок процедури ліквідації ПАТ Інтеграл-банк та делегування повноважень ліквідатора банку , згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ Інтеграл-банк та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього Банку Андронова О.Б. строком на період з 27.11.2015 по 26.11.217 включно.

Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, делегування повноважень ліквідатора банку та відшкодування коштів вкладникам ПАТ Інтеграл-банк опубліковано в газеті Голос України від 02.12.2015 № 224 (6228).

На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 16.11.2017 № 5073 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ ІНТЕГРАЛ-БАНК строком на один рік до 26.11.2018 включно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 05.05.2015 року заборгованість Позивача перед Відповідачем за кредитним договором (кредит та проценти за користування кредитними коштами) в сумі 607 172,21 доларів США в повному обсязі погашена шляхом списання Відповідачем на свою користь грошових коштів з рахунків фізичних осіб - Заставодавців і поручителів, а тому (на думку позивача) зобов'язання за кредитним договором є припиненими 05.05.2015 року з дня сплати грошових коштів в рахунок повного повернення кредиту та сплати процентів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За приписами ч. 1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За змістом ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, юридичним наслідком належного виконання зобов'язання відповідно до статей 598, 599 Цивільного кодексу України є припинення зобов'язання.

Таким чином, з моменту виконання зобов'язань, у тому числі іншою особою, й їх кредитором, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Грошові кошти для погашення кредиту самостійно списані Відповідачем з рахунків фізичних осіб відповідно до укладених договорів застави та поруки, прийняті ним в повному обсязі, жодних заперечень стосовно обсягу та/або порядку такої сплати Відповідачем не висловлено. Після 05.05.2015 року Позивач не мав з Відповідачем жодних кредитних відносин.

Відповідно до п. 8.8. Кредитного договору строк його дії встановлюється: початок дії договору - з дня отримання Позивачем грошових коштів (кредиту), кінець дії - момент зарахування всієї суми заборгованості, включаючи проценти, неустойку і збитки, на рахунок Відповідача.

Відповідно до ст. 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

На виконання зазначеної норми Відповідачем було видано лист № 04-04/753 від 07.05.2015 року про повне виконання зобов'язань за кредитним договором № 898 від 01.03.2011 року, та у зв'язку з цим, припинення обтяження належного Позивачеві нерухомого майна та виключення запису про іпотеку (копія листа міститься в матеріалах справи).

Отже, з дня сплати грошових коштів в рахунок повного повернення кредиту та сплати процентів - 05.05.2015 року зобов'язання Позивача за кредитним договором є повністю виконаними, а тому відповідно до ст. 599 ЦК України є припиненими.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документарно доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором №898 від 01.03.2011 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Енран-ЗЛК (90400, Закарпатська обл., місто Хуст, ВУЛИЦЯ МІСЬКА, будинок 4; код ЄДРПОУ 31098968) та Публічним акціонерним товариством ІНТЕГРАЛ-БАНК (03057, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 52/2; код ЄДРПОУ 22932856).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ІНТЕГРАЛ-БАНК (03057, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 52/2; код ЄДРПОУ 22932856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енран-ЗЛК (90400, Закарпатська обл., місто Хуст, ВУЛИЦЯ МІСЬКА, будинок 4; код ЄДРПОУ 31098968) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 15.03.2019 року.