Рішення

від 13.03.2019 по справі 902/708/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" березня 2019 р. Cправа № 902/708/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Транс Компані

(Печерський узвіз, б.5. офіс, 109, м. Київ, 01601)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Бартрансагро

(вул. Моняка, б.26, м. Бар, Вінницька область, 23000)

про стягнення 388 940,90 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін не з'явилися

У С Т А Н О В И В :

02.11.2018 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н та дати (вх.№ 75/18 від 02.11.2018 ) Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Транс Компані" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бартрансагро" про стягнення 388 940,90 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч умовам договору транспортно-експедиційних послуг № 23/10-17 від 23.10.2017 не виконав договірних зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг, в результаті чого у ТОВ "Бартрансагро" виникла заборгованість перед ТОВ "Глобал Транс Компані" у розмірі 388 940,90 грн., з урахуванням пені, індексу інфляції, 3% річних та додаткових витрат.

Відповідно до ч. 1 п. 16.1. Порядку автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Вінницької області, здійсненого автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2018, позовну заяву № б/н та дати (вх.№ 75/18 від 02.11.2018 ) розподілено судді Лабунській Т.І..

Ухвалою суду від 07.11.2018 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху.

За заявою судді Лабунської Т.І. від 19.11.2018 № 902/708/18/1463/18, на підставі ч.2 п. 16.1 Порядку автоматизованого розподілу судових справ в Господарському суді Вінницької області, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/708/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2018р справу № 902/708/18 розподілено судді Матвійчуку В.В.

23.11.2018 до суду надійшла заява б/н від 21.11.2018 на виконання ухвали суду від 07.11.2018.

Ухвалою суду від 26.11.2018 справу № 902/708/18 прийнято до провадження, відкрито провадження у справі № 902/708/18. Ухвалено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 21.12.2018.

Ухвалою суду від 21.12.2018 розгляд справи відкладено на 24.01.2019.

За результатами судового засідання 24.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 20.02.2019.

Ухвалою суду від 20.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 13.03.2019.

13.03.2019 на електрону адресу суду надійшла заява від 13.03.2019 Відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю його представника в іншому судовому процесі.

Ознайомившись з заявою від 13.03.2019 Позивача судом встановлено, що означена заява не містить електронного цифрового підпису.

Відповідно до змісту ч. 8 ст. 42 ГПК України, документи, в тому числі заяви з процесуальних питань, які подаються учасниками справи до суду в електронній формі, скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі ст.ст. 3, 4 Закону України Про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до п. 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСА України № 28 від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Статтею 170 ГПК України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Так, ч. 2, ч. 4 ст. 170 ГПК України передбачено, що письмові заяви, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Оскільки заява Позивача від 13.03.2019, що надійшла електронною поштою, не містить електронного цифрового підпису, враховуючи, що станом на 13.03.2019 оригіналу вказаної заяви в паперовій формі на адресу суду не надійшло, суд залишає її без розгляду.

На визначену судом представник Позивача не з'явився. Відповідач правом участі в судовому засіданні також не скористався, визначених ухвалами суду не подав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, повернуті до суду відділенням поштового звязку з написом наступного змісту: за закінченням встановленого терміну зберігання .

При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною першою ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 13.03.2019 прийнято судове рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

23.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Транс Компані (Позивач, за Договором Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бартрансагро ( Відповідач, за Договором Клієнт) укладено договір транспортно-експедиторських послуг № 23/10-17 (надалі Договір).

За цим Договором Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта організовувати та забезпечувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури та продукти їх переробки) залізничним транспортом (надалі Послуги) (п. 1.1. Договору)

Відповідно до п. 1.2. Договору за письмовою заявою Клієнта на підставі цього Договору Експедитор, за рахунок коштів Клієнта може надавати додаткові послуги: вивантаження вантажу та здавання вантажоодержувачу; перевірка кількості та стану вантажу, зважування вантажів, визначення якості товару (за результатами досліджень спеціалізованих лабораторій), відбір зразків товару; сплата мита, зборів та витрат, покладених на Клієнта, виконання митних формальностей, одержання інших необхідних документів.

Розділом 2 Договору визначено обов'язки Сторін.

Відповідно до п. 2.1. розділу 2 Договору Експедитор зобов'язаний зокрема: забезпечувати своєчасне замовлення та організацію подачі рухомого складу (залізничних вагонів) для здійснення завантаження (вивантаження) належного Клієнту вантажу з метою його перевезення в строки та маршрутом, обраним Клієнтом згідно з попередньо погодженою з ним заявкою та інструкцією по заповненню залізничної накладної, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1.5.); здійснювати за рахунок коштів Клієнта сплату станційних зборів, залізничних тарифів, митних платежів, лабораторних досліджень вантажу, оплату за надання ветеринарних, санітарних, карантинних, екологічних, радіологічних сертифікатів, сертифікатів якості, відомостей та документів, необхідних для здійснення митного контролю, сплачувати рахунки, наданих спеціалізованими підприємствами (державна хлібна інспекція та ін.), послуги митного брокера, ПРВК, ТПП (п.2.1.8.); своєчасно надавати Клієнту рахунки для здійснення оплати (п. 2.1.13); після закінчення завантаження Експедитор надає Клієнту наступні документи: оригінали рахунків-фактур, податкові накладні, акти виконаних робіт, дублікати або копії сертифікатів, копії залізничних накладних. Зазначені документи Експедитор зобов'язується надавати не пізніше кожного 5-го числа місяця, що слідує за місяцем, в якому здійснювалися перевезення (п. 2.1.14)

Відповідно до п. 2.2. розділу 2 Договору Клієнт зобов'язаний зокрема: видавати Експедиторові заявки на перевезення, у випадку необхідності - доручення. Заявки на відправлення вантажів повинні бути видані Експедиторові не менш ніж за 1 робочий день до запланованої дати завантаження (вивантаження). Заявки на перевезення, які не мають усіх необхідних реквізитів, що забезпечують підготовку приймання вантажу, оформлення перевізних документів, вважаються не отриманими Експедитором, про що останній протягом одного робочого дня інформує Клієнта (п. 2.2.1.); відшкодовувати Експедиторові витрати, пов'язані з наданням послуг, що є предметом цього Договору, та оплатити йому винагороду. До початку завантаження забезпечити оплату вартості послуг елеваторів, ХПП та КХП по завантаженню та зберіганню вантажу згідно наданих рахунків (п. 2.2.5.); протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунку-фактури відшкодувати погоджені з Клієнтом та здійснені в його інтересах додаткові витрати Експедитора, що виникли у останнього при виконанні цього Договору (п. 2.2.6); відшкодувати Експедиторові витрати, пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, нарахованих перевізниками у разі простою транспортних засобів, або невиконання планів перевезень Укрзалізниці з провини Клієнта (п. 2.2.7.); підписувати акт наданих послуг, або у разі незгоди Клієнта з актом, він зобов'язаний надіслати/надати Експедиторові протягом одного робочого дня з моменту отримання акту, лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У випадку, якщо протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту відправлення Експедитором акту від Клієнта не надійде підписаного акту або письмових мотивованих причин відмови від його підписання, акт вважається підписаним мовчазною згодою і Клієнт зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок з Експедитором. Проте, підписання такого акту не позбавляє Клієнта права на пред'явлення до Експедитора претензій з приводу неналежного виконання його обов'язків за Договором в межах строків, передбачених чинним законодавством та цим Договором. (п. 2.2.8.)

Відповідно до п. 3.1. Договору за надання послуг експедитор виставляє Клієнтові рахунок згідно погоджених ставок.

Оплата проводиться Клієнтом наступним чином: 100% передплати договірної ціни згідно виставленого Експедитором рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів, починаючи з дня отримання Клієнтом рахунку. Сторони узгодили, що за взаємною письмовою згодою Сторін, Клієнт може розраховуватись в іншому порядку. (п. 3.2. Договору)

Розрахунки між Експедитором та Клієнтом здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових котів на поточний рахунок Експедитора по кожному Додатку окремо. (п. 3.3. Договору)

Загальна договірна сума за Договором не є фіксованою, ї розмір визначається видом та обсягом наданих транспортно-експедиторських послуг і встановлюється у відповідних Додатках до цього Договору. (п. 3.4. Договору)

Розмір договірної ціни включає в себе: винагороду Експедиторові, залізничний тариф, вартість виготовлення ЗПП, станційні збори, СЕС, оформлення карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів якості, відповідних сертифікатів ДХІ, ТПП, ВТД, митних платежів, лабораторних досліджень продукції, послуги митного брокера, ПГВК. Розмір вартості зазначених робіт та послуг визначається на підставі попереднього розрахунку. (п. 3.5. Договору)

По закінченню надання послуг з відправлення заявленого вантажу здійснюється звірка виконаних Сторонами обов'язків, після чого Експедитор надсилає Клієнтові акт звірки розрахунків і у відповідності до цього акту здійснюються кінцеві взаєморозрахунки Сторін. (п. 3.6. Договору)

Відповідно до п. 3.9. Договору Клієнт зобов'язаний відшкодувати узгоджені з ним та здійснені на його користь додаткові витрати Експедитора, які виникли у останнього при виконанні Договору. Підтвердженням додаткових витрат Експедитора є документи (рахунки, накладні та ін.), надані третіми особами (суб'єктами господарювання), що були залучені до виконання Договору або органами влади. Відшкодування Клієнтом документально підтверджених додаткових витрат Експедитора здійснюється на підставі наданого останнім рахунку протягом 3-х (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку.

Пунктом 4.2. Договору Сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного здійснення Клієнтом платежів, останній виплачує Експедиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Нарахування та сплата штрафних санкцій, відповідно до п. 4.9. Договору, здійснюється за весь час порушення зобов'язань.

Відповідно до п. 7.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2018.

Договір підписаний та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Транс Компані та Товариства з обмеженою відповідальністю Бартрансагро .

Позивач вказує, що на виконання умов Договору № 23/10-17 від 23.10.2017, Позивачем за в листопаді та грудні 2017 року були надані Відповідачу експедиторські послуги на загальну суму 551 953,32 грн, що підтверджується актами надання послуг № 660 від 23.11.2017 на суму 85 190,76 грн, та № 720 від 26.12.2017 на суму 466 762,56 грн. (а.с. 32,51).

За надані послуги Позивачем було виставлено рахунки на оплату № 644 від 23.11.2017 на суму 85 190,76 грн, № 659 від 05.12.2017 на суму 188 928,00 грн. (а.с.33, 41)

При цьому суд зважає, що Відповідачем погоджено об'єм, строки та якість надання послуг без претензій, застережень та зауважень, про що свідчить підпис Замовника в актах надання послуг.

Разом з тим, як вказує Позивач, та стверджується матеріалами справи, Відповідач свій обов'язок щодо оплати наданих послуг виконав частково, сплативши лише 274 990,76 грн. (а.с. 36-38, 42, 43, 46, 47, 50) Заборгованість останнього, на час ухвалення рішення складає 276 962,56грн.

Порушення Відповідачем умов Договору в частині проведення розрахунків за надані послуги стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України Про транспортно-експедиторську діяльність , згідно ст. 1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 ЗУ Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

В силу приписів ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору: для юридичних осіб-резидентів України - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб-громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункт його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі ст. 10 ЗУ Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

З урахуванням наданих доказів та обставин справи судом встановлено факт надання Позивачем визначених Відповідачем послуг щодо транспортно-експедиційного супроводження вантажу, отже Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд прийшов до висновку, що Позивачем правомірно заявлено до стягнення 276 962,56 грн. основного боргу.

Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивачем заявлено до стягнення суму пені за весь час прострочення грошового зобов'язання з 28.11.2017 по 24.10.2018 в розмірі 11409,29грн., суму інфляційних втрат за період з грудня 2017 року серпень 2018 року в розмірі 13 009,60 грн, та суму трьох відсотків річних за період з 28.11.2017 по 24.10.2018 в розмірі 7 307,35 грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору Сторони узгодили, що у випадку несвоєчасного здійснення Клієнтом платежів, останній виплачує Експедиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 4.9 Договору визначено, що нарахування та сплата штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення зобов'язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені інфляційних та трьох відсотків річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

При перевірці розрахунку пені судом виявлено помилки в періодах нарахування.

Так, відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відтак, невірним є обрахування пені за весь час прострочення платежу, виходячи за межі шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України.

При цьому, у даному випадку Позивачу слід врахувати передбачений ч.6 ст.232 ГК України шестимісячний строк та припинити нарахування пені 29.06.2018.

Окрім того Позивачем було допущено помилки при розрахунку пені, зокрема, щодо визначення періодів нарахування з урахування часткових оплат.

Зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з Відповідача пені в розмірі 11 409,29 грн.

При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що Позивачем при визначенні суми 3% річних, яка підлягає стягненню з Відповідача було допущено аналогічні помилки, що і при розрахунку пені, зокрема, щодо визначення періодів нарахування з урахування часткових оплат.

Після проведення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 7 162,69 грн. (розрахунок додається)

Одночасно, у застосуванні індексації Позивачем не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві .

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 11 420,40 грн.

Також Позивачем заявлено до стягнення 80 252,10 додаткових витрат.

Обґрунтовуючи зазначену вимогу Позивач вказує, що з вини відповідача відбувся простій вагонів, у зв'язку з цим Укрзалізницею була нарахована плата, і тому Позивач був змушений оплатити додаткові витрати в суму 80 252,10 грн. В підтвердження своїх доводів Позивач надає відомості № 05120004, № 07120006, № 12120013 та накопичувальні картки № 22120574, № 23110507 (а.с.63-67)

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами; сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За приписами статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата; порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами; зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами; у разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями; час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Пунктом 5 ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (пункт 6 розділу ІІІ Правил).

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника; в акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ; наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці; облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією; усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у Повідомленні про затримку вагонів до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів; станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644.

Відповідно до наведеного пункту Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Про зазначене також йдеться у пункті 14 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 року № 01-8/917 "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" та у пункті 5.3. Роз'яснення президії Вищого господарського суду України в редакції від 29.09.2008 року №04-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею". При цьому згідно вказаного Роз'яснення підставою для нарахування та стягнення збору за зберігання, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами, відповідно до Правил складання актів, Правил користування вагонами і контейнерами.

Пунктом 2.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України термін безоплатного зберігання обчислюється згідно з відповідними Правилами. Після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується збір за кожну добу в poзміpi: 4.0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі контейнерах ); 2,5 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у критих складах; 1,6 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів на відкритих складах (у тому числі у контейнерах). За зберігання небезпечних вантажів нараховується збip за кожну добу в poзмipi: 3,4 грн. за одну тонну - при зберіганні в критих складах; 2.1грн. за одну тонну - при зберіганні на відкритих складах (у тому числі у контейнерах. 3бip за зберігання рухомого складу на своїх осях (з одиниці), а також за зберігання тварин (з голови) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У вcix випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до абзацу третього пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 864/5085) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Пунктом 2.2.7. Договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний відшкодувати Експедиторові витрати, пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, нарахованих перевізниками у разі простою транспортних засобів, або невиконання планів перевезень Укрзалізниці з провини Клієнта.

Таким чином, з причин несвоєчасного вивантаження Відповідачем вагонів, які надішли за призначенням, та зберігання Укрзалізницею вантажу більше терміну безоплатного зберігання Позивачем понесено додаткові витрати за зберігання в розмірі 80 252,10 грн..

З огляду на те, що сторонами визначено вказані витрати в Договорі, і Позивачем підтверджено понесення таких витрат належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про позовна вимога про стягнення з відповідача 80 252,10 грн додаткових витрат підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 72 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог Позивача. Заперечення останнього щодо невиконання Позивачем зобов'язань за Договором спростовуються наявними матеріалами справи та діями самого Відповідача про проведенню часткової оплати наданих Позивачем послуг.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню з мотивів наведених вище.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу за правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БАРТРАНСАГРО (вул. Моняка, буд. 26, м. Бар, Вінницька область, 23000, код ЄДРПОУ 39770020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ТРАНС КЛМПАНІ (Печерський узвіз, буд. 5, офіс, 109, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 39324045) 276 962 (двісті сімдесят шість тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 56 коп. - основного боргу; 11 409 (одинадцять тисяч чотириста дев'ять) грн 56 коп. - пені; 7 162 (сім тисяч сто шістдесят дві) грн 69 коп. - 3% річних; 11 420 (одинадцять тисяч чотириста двадцять) грн 40 кп. - інфляційних втрат; 80 252 (вісімдесят тисяч двісті п'ятдесят дві) грн 10 коп. - додаткових витрат та 5 808 (п'ять тисяч вісімсот вісім) грн 11 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 18 березня 2019 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук.прим.:

1 - до справи;

2 - ТОВ "Глобал Транс Компані" ( Печерський узвіз, б.5. офіс, 109, м. Київ, 01601);

3, 4 - ТОВ "Бартрансагро" (вул. Моняка, б.26, м. Бар, Вінницька область, 23000; 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77)