Рішення

від 11.03.2019 по справі 904/267/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2019м. ДніпроСправа № 904/267/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю.

за позовом Приватного підприємства "Арнон", м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води

про стягнення 81 719,99 грн.

Представники:

від позивача: Чулой І.С., дов.б/н від 12.12.18 р., представник;

від відповідача: Левченко І.А., дов. № 18/1691 від 01.03.19 р., юрисконсульт юридичної служби.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Арнон" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 33 477,33 грн., що складають суму пені, нарахованої за порушення строків оплати товару, поставленого на підставі договору № 472/13/155Е від 07.06.2018 р. за видатковою накладною № 003/08-18 від 01.08.2018 р.; 2 696,00 грн. річних, 45 546,66 грн. інфляції грошових коштів.

Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, вказуючи на те, що вони є безпідставним, необґрунтованим, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зокрема, останній посилається на те, що умовами спірного договору не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання, а отже, безпосередньо договір, який є підставою для застосування договірної неустойки, містить не її розмір, а лише відсилання до норми законодавства, якою передбачені різні підстави стягнення та обчислення штрафних санкцій.

Щодо стягнення річних та інфляційних втрат ДП "Східний ГЗК" зазначає, що їх розрахунок суперечить вимогам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р., якою визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення нарахування річних та пені, в той час, як позивачем таке нарахування здійснюється і враховуючи день сплати.

Розрахунок інфляційних втрат, на думку відповідача, також здійснено без врахування вимог, викладених в зазначеній вище Постанові Пленуму Вищого господарського суду України.

До того ж, вказуючи на відсутність підписаних сторонами актів прийому-передачі товару, відповідач вважає таким, що не настав період прострочення в його оплаті.

У відповіді на відзив позивач вказує про те, що відзив на позов підписано особою, яка в силу вимог частини 3 статті 56 та частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не має права бути представником в суді, а відтак і підписувати процесуальні документи, з огляду на відсутність у неї статусу адвоката та просить суд відмовити відповідачу в залученні вказаної заяви по суті до матеріалів справи.

Також, ПП "Арнон" зазначає, що умови спірного договору поставки не передбачають складення будь-якого документа у вигляді акта приймання-передачі, в той час, як підписання видаткової накладної, яка є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Крім того, останній зазначає про те, що проведення часткових платежів не може змінювати та не змінює нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу, яка залишається при цьому не погашеною.

У наданих запереченнях відповідач зазначає, що відповідно до Закону України від 02.06.2016 р. № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення, проте, Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді, зокрема, у малозначних спорах.

У зв'язку з тим, що справа № 904/267/19 є малозначною, відповідач вказує на безпідставність твердження позивача стосовно порушень ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат вимог частини 3 статті 56 та частини 1 статті 58 ГПК України щодо підписання процесуальних документів та здійснення представництва в суді.

До того ж, відповідач вказує на те, що позивачем не надіслано на його адресу для підписання акт приймання-передачі продукції, що, на його думку, виключає застосування до спірних правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 25.01.2019 р. господарським судом відкрито провадження у справі № 904/267/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено її для розгляду спору по суті на 19.02.2019 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2019р. відкладено розгляд справи в порядку спрощеного провадження до 11.03.2019 р.

11.03.2019 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2018 р. Приватним підприємством "Арнон" та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про закупівлю товарів № 472/13/155Е.

Відповідно до умов пункту 1.1. вказаного договору Постачальник (позивач у даній справі) взяв на себе зобов'язання поставити товари, а Покупець (відповідач) зобов'язався їх прийняти та оплатити.

У пункті 2.1. договору сторони узгодили , що до поставки належать такі товари: Трансформатори, код 3117 (Комплектна трансформаторна підстанція та конденсаторна установка) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною Договору.

У пункті 3.1. Договору встановлено, що його сума (ціна), відповідно до Специфікації № 1, складає 1 124 900,00 грн. (один мільйон сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот гривень 00 коп.), у тому числі податок на додану вартість 20% - 187 483,33 грн.

Згідно з пунктом 4.1. Товари, які поставляються відповідно до цього Договору, сплачуються Покупцем за погодженими цінами в національній валюті України.

Покупець здійснює оплату отриманих Товарів після підписання актів прийому-передачі протягом 60-ти календарних днів (пункт 4.2. Договору).

Згідно з пунктом 11.1. Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2018 р., в частині оплати - до повного розрахунку, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного строку на Товар.

01.08.2018 р. позивач, на підставі отриманої від відповідача заявки, здійснив поставку товару на загальну суму 1 124 900,00 грн., що підтверджується видатковою накладною, копія якої залучена до матеріалів справи (а.с. 21).

Відповідач, здійснив оплату отриманого товару у повному обсязі, проте з порушенням строків встановлених договором, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії платіжних доручень, які залучено до матеріалів справи (а.с. 22-26).

З метою мирного врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив сплатити нараховані штрафні санкції за несвоєчасну оплату поставленого товару, річні та інфляційні витрати (а.с. 27-30).

Відповідач відповіді на претензію не надав, нараховані штрафні санкції річні та інфляційні витрати не сплатив, що і стало причиною даного спору.

Вимоги, заявлені позивачем, підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли при виконанні договору поставки.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог частини 3 статті 264 ГК України основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, товар на суму 1 123 900 грн. за видатковою накладною № 003/08-18 поставлено на адресу відповідача 01.08.2018 р.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати поставленого товару, здійснивши розрахунки з порушенням строків, встановлених договором, про що свідчать копії платіжних доручень, які залучено до матеріалів справи (а.с. 22-26).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого розрахунку позивачем нараховані річні за загальний період з 01.10.2018 р. по 06.12.2018 р. в сумі 2 696,00 грн.

З огляду на те, що позивачем при визначенні періоду, за який здійснено нарахування річних, не враховано приписи пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення нарахувань, до стягнення підлягають річні в сумі 2 695,27 грн.

Щодо нарахування інфляції, яка за розрахунком позивача становить 45 546,66 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17 , 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Після перерахунку, враховуючи приписи вказаної вище Постанови та здійснення відповідачем часткової оплати, до стягнення підлягає інфляція за період прострочення з жовтня 2018 р. по листопад 2018 р. включно на загальну суму 7 000,00 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 7.4. договору за порушення строків оплати поставленого товару сторони встановили відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій у розмірі, передбаченому статтею 231 Господарського кодексу України.

В частинах 4, 6 статті 231 ГК України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, у законі йдеться про чітко визначений розмір пені, який мають сторони визначити в договорі, в той час, як із пункту 7.4. вбачається, що сторони не визначили конкретного розміру пені за порушення строків оплати поставленого товару.

Відсилання у вказаному пункті договору до статті 231 ГК України не може бути прийнято судом як досягнення згоди щодо визначення певного розміру пені.

До того ж слід зазначити про те, що штрафні санкції, передбачені зазначеною вище статтею, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені.

Не вбачає підстав суд і для відмови в прийнятті до розгляду відзиву на позовну заяву.

Заперечення відповідача, які зводяться до того, що не настало прострочення в оплаті з огляду на відсутність актів приймання-передачі товару, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Господарський суд погоджується з позицією позивача, який вказує на те, що підписання видаткової накладної, яка є первинним документом, та підтверджує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вже вказувалось вище, статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця сплатити вартість товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Більш того, слід зазначити, що сторонами в договорі не врегульовано питання, на кого покладається обов'язок щодо складання акту примання-передачі товару, а отже, відстрочення в його оплаті позивачем правомірно відлічувалася від фактичного прийняття товару, яке підтверджено видатковою накладною.

Керуючись статтями 526, 625, 610, 611, 712 статтями 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, р/р 26002159381 в АБ Укргазбанк м. Київ, МФО 320478, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Приватного підприємства "Арнон" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 11, р/р 26003055736192 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 313399, код ЄДРПОУ 22160589) 2 695,27 грн. (дві тисячі шістсот дев'яносто п'ять гривень 27 коп.) річних, 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.) інфляції, 227,91 грн. (двісті двадцять сім гривень 91 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 18.03.2019 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко