Рішення

від 13.03.2019 по справі 909/144/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.03.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/144/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак", вул.Череповецька, 26, м.Чернівці, 58005,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис", вул. Галицька, 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ, 76019,

про стягнення заборгованості в сумі 110 456 грн 26 к., з них: 63000 грн 00 к. - основний борг, 10269 грн 00 к. - інфляційні, 3313 грн 97 к. - 3% річних, 33 873 грн 29 к. - пеня

за участю:

від позивача: Коваленко Алла Володимирівна - представник, (довіреність вих. № 29 від 12.03.2019 року)

від відповідача: представники не з'явились

установив: товариство з обмеженою відповідальністю "Лілак" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 110 456 грн 26 к., з них: 63000 грн 00 к. - основний борг, 10269 грн 00 к. - інфляційні, 3313 грн 97 к. - 3% річних, 33 873 грн 29 к. - пеня.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №11/02/16 від 11.02.2016 року, зокрема щодо повернення частини попередньої оплати за невиконання умов договору щодо поставки товару (бурякового цукру-піску).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 25.02.2019 року про призначення справи до розгляду по суті на 13.03.2019 року, яка надіслана на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повернулась до суду із відміткою про "відсутність відповідача за вказаною адресою".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що день проставлення відмітки в поштовому повідомленні про "відсутність адресата за вказаною адресою" є днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем реєстрації,зазначеним в єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, відповідач не надав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

11 лютого 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лілак" (по договору - покупець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фостис" (по договору - постачальник/по справі - відповідач) укладено договір поставки №11/02/16.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до п.1.1. Договору поставки №11/02/16 постачальник зобов'язався поставити (продати) у власність покупцеві цукор-пісок та інші товари різної розфасовки (по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти (придбати) товар та сплатити його на умовах та протягом дії даного договору.

Відповідно до п.2.1 укладеного договору сторони узгодили, що оплата вартості поставленої продукції проводиться шляхом 100% попередньої оплати згідно рахунку-фактури.

Згідно умов договору поставки №11/02/16 від 11 лютого 2016 року та згідно рахунку фактури №242 від 11.02.2016 року позивачем сплачено грошові кошти в сумі 135000 грн як попередню оплату за буряковий цукор-пісок в мішках по 50 кг, що підтверджується платіжними дорученнями №28 від 11.02.2016 року на суму 65000 грн 00к. та № 29 від 11.02.2016 року на суму 70000грн 00к.

Відповідно до п.3.2 договору поставки постачальник зобов'язався здійснити поставку особисто протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання коштів на свій банківський рахунок.

Вказані зобов'язання відповідач не виконав.

Листом №8 від 15 лютого 2016 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення грошових коштів, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору щодо поставки товару.

У відповідь на вказану вимогу відповідач направив на адресу позивача Гарантійний лист №01/2016 року від 17.02.2016 року, в якому зобов'язався повернути всю суму попередньої оплати протягом семи робочих днів з моменту написання даного листа, тобто до 26.02.2016 року.

Однак, відповідач повернув лише частину суми грошових коштів, зокрема в сумі 72000грн 00к. Решта сума грошових коштів, на суму 63000грн 00к., залишилась не повернутою, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В спірному випадку між сторонами виникли зобов'язальні відносини щодо поставки (передання) бурякового цукру-піску та здійснення їх оплати.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України строк виконання продавцем обов'язку передати товар визначається у договорі.

Відповідно до п.3.2 договору поставки постачальник зобов'язався здійснити поставку особисто протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання коштів (100% попередньої оплати ) на свій банківський рахунок. Тобто, як підтверджується матеріалами справи до 14.02.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати в розмірі 100% вартості товару (бурякового цукру), що підтверджується копіями платіжних доручень №28 від 11.02.2016 року на суму 65000 грн 00к. та № 29 від 11.02.2016 року на суму 70000грн 00к.

Приписами 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

На вимогу позивача відповідач повернув частину суми грошових коштів, зокрема в сумі 72000грн 00к. Решта сума попередньої оплати, на суму 63000грн 00к., залишилась не повернутою, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

Згідно з статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В порушення зобов'язальних відносин відповідач не виконав поставку товару (бурякового цукру-піску), внаслідок чого у позивача виникло право, а у відповідача обов'язок на повернення сплаченої позивачем попередньої оплати, зокрема частини неповернутої суми (63000 грн 00к.) попередньої оплати.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Станом на день винесення судом рішення, відповідачем доказів поставки товару на суму (частину суми (63000грн 00к.)) оплачену позивачем або повернення вказаних грошових коштів суду не подано.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо поставки товару та неповернення частини суми передоплати, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 63000 грн 00 коп. попередньої оплати обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 10269 грн 00 к. - інфляційних, 3313 грн 97 к. - 3% річних, 33873 грн 29 к. - пені, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 7.3 Договору поставки №11/02/16 від 11.02.2016 року сторонами узгоджено, що в разі прострочення строку поставки постачальник зобов'язаний сплатити на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленої партії продукції за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені господарський суд дійшов висновку про правельність її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на суму 10 269 грн 00к. та 3% річних в сумі 3 313 грн 97 к., господарський суд дійшов висновку про правельність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, доведеність їх позивачем та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 509, 525, 530, 526, 546, 549, 610, 614, 615, 625, 662, 663, 665, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193, 265 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 129, 178, 202, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" про стягнення заборгованості в сумі 110 456 грн 26 к., з них: 63000 грн 00 к. - основний борг, 10269 грн 00 к. - інфляційні, 3313 грн 97 к. - 3% річних, 33 873 грн 29 к. - пеня - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фостис" (вул. Галицька, 67, каб. 303, м. Івано-Франківськ, код 22193092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак" (вул.Череповецька, 26, м.Чернівці, код 40220106) - 110 456 грн 26 к. (сто десять тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень двадцять шість копійки) - заборгованості , з них: 63000 грн 00 к. (шістдесят три тисячі гривень) - основний борг, 10269 грн 00 к. (десять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень) - інфляційні, 3313 грн 97 к. (три тисячі триста тринадцять гривень дев'яносто сім копійки) - 3% річних, 33873 грн 29 к. (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят три гривні двадцять дев'ять копійки) - пеня та 1921 грн 00к. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.03.2019

Суддя Фанда О. М.