Рішення

від 11.03.2019 по справі 910/17600/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/17600/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дваждидва"

про стягнення 61 425,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МТІ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дваждидва" про стягнення 61 425,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №229/16 від 16.03.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/17600/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 10.01.2019, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 10.01.2019 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 10.01.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МТІ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дваждидва" (покупець, відповідач) укладений договір №229/16 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти продукцію (далі - товар) на умовах, визначених в цьому договорі.

Найменування, асортимент та кількість товару відповідає сумі, яка зазначена у видаткових накладних, за якими ця партія поставляється. Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній Специфікації. В разі зміни асортименту товару або ціни на нього, складається нова Специфікація (п. 1.2., п. 1.3. договору).

Згідно із п. 3.3. договору, датою поставки партії товару є дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 3.4. договору, строк поставки відповідної партії товару складає 5 робочих днів з моменту підтвердження постачальником заявки покупця.

В пункті 4.3. договору сторони погодили, що вартість товару вказується в накладній на дату відвантаження товару покупцеві. При зміні курсу національної валюти України постачальник має право в односторонньому порядку змінити вартість переданого на реалізацію, але не сплаченого покупцем товару, попередньо попередивши за 10 календарних днів покупця. Після отримання покупцем повідомлення від постачальника про зміну вартості товару, покупець має право здійснити оплату раніше відвантаженого товару за раніше узгодженою ціною, або повернути товар постачальнику протягом 5-ти робочих днів. У разі повернення раніше відвантажених партій товару покупець надає постачальнику накладну на повернення товарів, постачальник надає покупцеві коригуючу податкову накладну на повернення товарів.

Загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії цього договору, згідно з накладними (п. 4.4. договору).

Оплата за реалізований товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець надає постачальнику звіт про реалізацію товару за попередній тиждень, кожний понеділок, та протягом 5 (п'яти) банківських днів після надання звіту про реалізацію сплачує суму за товар згідно наданого звіту (п. 4.5. договору).

За умовами пункту 4.6. договору, у випадку, якщо частина товару залишається нереалізованою через торговельну мережу покупця більше 90 днів з моменту її поставки постачальником або порушення строків оплати згідно п.4.5., то будь-яка зі сторін має право здійснити його повернення в період дії договору. Покупець зобов'язується підготувати товар до повернення постачальнику протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту пред'явлення письмової вимоги про повернення продукції, або повністю розрахуватись за нього перед постачальником протягом цього сроку. Постачальник зобов'язується протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту пред'явлення письмової вимоги покупцю про повернення продукції забрати підготовлену до повернення продукцію зі складу покупця, що знаходиться за адресою: Лютеранська, 11а. Повернення продукції постачальнику відбувається з оформленням відповідних супровідних документів за умови, що товар повертається з непошкодженим товарним виглядом: в оригінальному пакуванні, не був використаний, зі збереженням комплектності виробу та упаковки, на товарі та упаковці відсутні наліпки цінників та іншої інформації від роздрібного продавця. Товар, що втратив товарний вигляд не може бути повернено постачальнику. За товар, що не може бути повернено, покупець сплачує постачальнику відповідну суму протягом 3 банківських днів з моменту підписання відповідної накладної на повернення постачальником з моменту фактичного повернення продукції, згідно з умовами договору, і підписання відповідної накладної на повернення зобов'язання покупця перед постачальником по поверненню партії продукції вважаються виконаними.

Згідно із п. 6.2. договору, оформлення приймання-передачі товару здійснюється шляхом підписання представниками Сторін видаткових накладних та інших товаросупроводжувальних документів.

На виконання умов договору, позивач згідно із видатковими накладними №29418588 (22035915) від 28.03.2016 та №29428949 (22065656) поставив відповідачу товар на загальну суму 81 900,00 грн.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого позивачем товару на суму 20475,00 грн., у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 61425,00 грн.

06.06.2018 позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 350/02-210 від 04.06.2018 про сплату заборгованості за договором у сумі 61425,00 грн.

Оскільки відповідач вимог позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дваждидва" 61 425,00 грн. заборгованості за поставлений товар за договором №229/16 від 16.03.2016.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №29418588 (22035915) від 28.03.2016 та №29428949 (22065656) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 81 900,00 грн.

В порушення умов договору, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений позивачем товар на суму 20475,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 61425,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами пункту 4.5 договору покупець надає постачальнику звіт про реалізацію товару за попередній тиждень, кожний понеділок та протягом 5 (п'яти) банківських днів після надання звіту про реалізацію сплачує суму за товар згідно наданого звіту. Відповідно до п. 4.6 договору, товар, не реалізований протягом 90 днів, може бути повернений постачальнику або має бути оплачений покупцем протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту пред'явлення письмової вимоги.

При цьому, суд враховує, що матеріали справи не містять звітів про реалізацію товару. Однак, реалізація товару, вартість якого сплачується відповідачем протягом п'яти банківських днів після надання звіту про реалізацію не може вважатись подією, яка має неминуче настати в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України.

Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням положень пункту 4.6. договору, позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 350/02-210 від 04.06.2018 сплатити заборгованість у сумі 61425,00 грн. за поставлений товар.

Враховуючи наведене, строк оплати товару у сумі 61425,00 грн. є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 61425,00 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 61425,00 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дваждидва" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 11а, ідентифікаційний код 39909065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" (01023, м. Київ, бульвар Л. Українки, 4; адреса для листування 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, ідентифікаційний код 13669756) заборгованість у розмірі 61 425,00 грн. грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.03.2019 .

Суддя О.В. Гулевець