Рішення

від 18.03.2019 по справі 910/400/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2019Справа № 910/400/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БМСервіс Плюс (просп. Червонозоряний, буд.119, прим.7, каб.52, м. Київ, 02039)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр Буланжер (вул. Лаврська, буд.16, м. Київ, 01015)

про стягнення 37 283,25 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БМСервіс Плюс звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр Буланжер про стягнення 37 283,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов'язання за договором № 1218/07/18 від 01.07.2018 та договором № 1220/08/18 від 01.07.2018 в частині оплати виконаних робіт. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 30 769,54 грн основного боргу, 4 628,44 грн нарахованої пені, 387,00 грн 3 % річних та 1 498,27 грн інфляційних збитків.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.01.2019 відповідачу було запропоновано у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

31.01.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача, в якому вказаний учасник судового процесу проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі посилаючись на те, що акти, які додані до позовної заяви в якості доказів надання послуг, підписані неуповноваженими на те представниками відповідача. Він наполягає на тому, що в актах підписантами вказані різні особи, які не мали жодного відношення до відповідача, у зв'язку з чим він вважає, що роботи ним неприйняті.

04.02.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказаний учасник судового процесу зазначив, що акт підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Наразі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Прем'єр Буланжер (надалі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БМСервіс Плюс (позивач, виконавець) було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт обладнання № 1218/07/18 (далі - договір-1), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконувати роботи з регламентного технічного обслуговування обладнання, що зазначене у додатках до цього договору (надалі - технічне обслуговування) та встановленого відповідно до експлуатаційної документації, а замовник зобов'язується в строки, передбачені цим договором, приймати і оплачувати такі послуги.

Також 01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Прем'єр Буланжер (надалі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БМСервіс Плюс (позивач, виконавець) було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт обладнання № 1220/08/18 (далі - договір-2), відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується виконувати роботи з регламентного технічного обслуговування обладнання, що зазначене у додатках до цього договору (надалі - технічне обслуговування) та встановленого відповідно до експлуатаційної документації, а замовник зобов'язується в строки, передбачені цим договором, приймати і оплачувати такі послуги.

Умови вищезазначених договорів є тотожними.

Адреса експлуатації обладнання замовником (надалі - місце експлуатації або об'єкт замовника) та перелік обладнання на відповідному об'єкті зазначаються сторонами у додатках до цього договору. У разі зміни місця експлуатації або кількості обладнання, замовник протягом 3 (трьох) календарних днів повідомляє про це виконавця, про що вносяться зміни у відповідний додаток до цього договору (п. 1.2 договорів).

Під технічним обслуговуванням (ТО) слід розуміти - комплекс робіт з підтримання працездатності/справності обладнання (контроль технічного стану, контроль температурних режимів, перевірка магістралей на герметичність (виняток витоки холодоагенту, перевірка холодильного контуру на присутність вологи, перевірка магістралей і вузлів на присутність повітря та інших некондиційних домішок, перевірка повноти повернення масла, перевірка і налагодження режиму роботи обладнання; технічний огляд, очищення, змащування, регулювання та інші операції для підтримання працездатності та технічної справності обладнання)) щодо задоволення вимог, установлених експлуатаційною чи сервісною документацією з метою забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів. Перелік робіт та періодичність їх надання визначено в Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (п. 1.3 договорів).

Виконавець зобов'язується окрім технічного обслуговування обладнання, виконувати на підставі заявки замовника (надалі - заявка) роботи з монтажу, демонтажу, ремонту, заміни та (або) поставки запчастин та комплектуючих, усунення несправностей обладнання (надалі - додаткові роботи), а замовник зобов'язується прийняти та оплачувати надані додаткові роботи за окремо виставленими рахунками. Вартість додаткових робіт, за винятком робіт з монтажу, демонтажу, заміни та (або) поставки запчастин та комплектуючих, визначається на основі діючих розцінок виконавця, зазначені у додатку № 3 до цього договору (п. 1.4 договорів).

Виконавець надає послуги, визначені у цьому договорі та додатках до нього з 01.07.2018-31.12.2018 (договір № 1) та з 01.08.2018-31.12.2018 (договір № 2) (п. 1.5).

По завершенні надання послуг з технічного обслуговування холодильного обладнання, передбачених п. 1.1. цього договору, виконавець надає замовнику технічний акт виконаних робіт, в якому вказується перелік здійснених виконавцем робіт (п. 2.11).

Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання технічного акту виконаних робіт щодо наданих послуг зобов'язаний підписати технічний акт виконаних робіт і передати його виконавцю, або протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання технічного акту виконаних робіт, письмово направити на адресу виконавця претензію, за наявності зауважень до якості наданих послуг відповідно до цього договору. У разі, якщо виконавець не отримав від замовника підписаний технічний акт виконаних робіт або аргументовану письмову відмову від підписання технічного акту виконаних робіт в термін, зазначений у цьому пункті договору, надані послуги вважаються прийнятими замовником без зауважень та технічний акт виконаних робіт підписаним і буде мати повну юридичну силу, а надані послуги відповідно до п. 1.1. цього договору підлягають оплаті в повному обсязі (п. 2.12).

Працівникам замовника категорично забороняється самостійно виконувати технічне обслуговування обладнання, що обслуговується виконавцем, міняти режими роботи обладнання і виконувати останні роботи, покладені на виконавця згідно з цим договором (п. 2.13).

Не допускаються до технічного обслуговування холодильного обладнання представники сторонніх організацій без попереднього письмового погодження замовника із виконавцем, за виключенням випадків, коли виконавець не може надати послуги у строки, зазначені в цьому договорі та додатках до нього. В такому разі, замовник має право залучити до надання послуг іншу організацію на свій вибір, без попереднього погодження із виконавцем і вартість наданих послуг виконавцем за поточний місяць розраховується виходячи з фактичного об'єму наданих виконавцем послуг.

Замовник щомісячно здійснює оплату послуг виконавця за технічне обслуговування обладнання в розмірі, визначеному у додатках до цього договору (п. 4.1).

Оплата, передбачена п. 4.1. цього договору, здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання технічного акту виконаних робіт та (або) видаткової накладної на відповідну виконану роботу та виставленого рахунку - фактури (п. 4.2).

У вартість послуг з технічного обслуговування холодильного обладнання не входять та підлягають окремій оплаті додаткові роботи, передбачені п. 1.4. цього договору, з урахуванням всіх умов щодо надання та погодження вартості додаткових робіт згідно умов цього договору. Вартість додаткових робіт, за винятком робіт з монтажу, демонтажу, заміни та (або) поставки запчастин та комплектуючих, визначається на основі діючих розцінок виконавця, зазначених у додатку № 4 до цього договору (п. 4.3).

Оплата, передбачена п. 4.3. цього договору, здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання технічного акту виконаних робіт та (або) видаткової накладної на відповідну виконану додаткову роботу та виставленого рахунку-фактури (п. 4.4).

Загальна ціна договору складається з вартості послуг згідно з п. 4.1. та вартості додаткових робіт згідно з п. 4.3. за весь строк дії договору (п. 4.5).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року. Сторони домовилися, що продовження строку дії договору можливе тільки шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (п. 8.1 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним були виконані роботи по технічному обслуговуванню та ремонту обладнання за договором-1 на загальну суму 21 739,54 грн, що підтверджується наступними доказами:

- технічним актом виконаних робіт № 18214 від 04 червня 2018 року, на підставі якого був виставлений рахунок на оплату № 2003 від 11 червня 2018 року на суму 830,00 грн з урахуванням ПДВ;

- технічними актами виконаних робіт № 19413 від 23 липня 2018 року, № 19940 від 23 липня 2018 року, № 19941 від 23 липня 2018 року, № 19942 від 23 липня 2018 року, № 19943 від 23 липня 2018 року, на підставі яких був виставлений рахунок на оплату № 2582 від 23 липня 2018 року на суму 11 750,00 грн з урахуванням ПДВ;

- технічним актом виконаних робіт № 19459 від 27 червня 2018 року, на підставі якого був виставлений рахунок на оплату № 2774 від 02 серпня 2018 року на суму 4 009,50 грн з урахуванням ПДВ;

- технічними актами виконаних робіт № 19927 від 03 липня 2018 року, № 19928 від 03 липня 2018 року, на підставі яких був виставлений рахунок на оплату № 3615 від 25 вересня 2018 року на суму 4 100,04 грн з урахуванням ПДВ;

- технічним актом виконаних робіт № 22017 від 04 вересня 2018 року, на підставі якого був виставлений рахунок на оплату № 3637 від 26 вересня 2018 року на суму 1 050,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Також позивачем зазначено, що ним були виконані роботи по технічному обслуговуванню та ремонту обладнання за договором-2 на загальну суму 9 030,00 грн, що підтверджується:

- технічним актом виконаних робіт № 18597 від 23 серпня 2018 року, на підставі якого був виставлений рахунок на оплату № 3181 від 28 серпня 2018 року на суму 880,00 грн з урахуванням ПДВ;

- технічним актом виконаних робіт № 18760 від 29 серпня 2018 року, № 18761 від 29 серпня 2018 року, № 18762 від 29 серпня 2018 року, на підставі яких був виставлений рахунок на оплату № 3208 від 30 серпня 2018 року на суму 8 150,00 грн з урахуванням ПДВ.

Проте, відповідач в супереч умов вищезазначених договорів свої обов'язки по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим заборгованість останнього по вищезазначених договорах становить суму у розмірі 30 764,54 грн.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр буланжер 30 769,54 грн суми основного боргу, 4 628,44 грн пені, 387,00 грн три відсотки річних та 1 498,27 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст договорів № 1218/07/18 від 01.07.2018 та № 1220/08/18 від 01.08.2018, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Прем'єр Буланжер (надалі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БМСервіс Плюс (позивач, виконавець), суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами про надання послуг.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.12. договору, замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання технічного акту виконаних робіт щодо наданих послуг зобов'язаний підписати технічний акт виконаних робіт і передати його виконавцю, або протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання технічного акту виконаних робіт, письмово направити на адресу виконавця претензію, за наявності зауважень до якості наданих послуг відповідно до цього договору. У разі, якщо виконавець не отримав від замовника підписаний технічний акт виконаних робіт або аргументовану письмову відмову від підписання технічного акту виконаних робіт в термін, зазначений у цьому пункті договору, надані послуги вважаються прийнятими замовником без зауважень та технічний акт виконаних робіт підписаним і буде мати повну юридичну силу, а надані послуги відповідно до п. 1.1. цього договору підлягають оплаті в повному обсязі.

Розділом 7 передбачено порядок здавання-приймання наданих послуг та додаткових робіт по договору, зокрема, за умовами п. 1.1 договору виконавець направляє замовнику два примірники технічного акту виконаних робіт та (або) видаткову накладну із зазначенням обсягу виконаних робіт.

Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання від виконавця технічного акту виконаних робіт та (або) видаткову накладну, за умов відсутності заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, приймає роботу у виконавця та підписує надані останнім технічного акту виконаних робіт та (або) видаткову накладну і направляє виконавцю один підписаний примірник технічного акту виконаних робіт та (або) видаткової накладної (п. 7.1.2).

3а умов наявності у замовника заперечень щодо обсягу або якості виконаних робіт, останній зобов'язаний у строк, визначений п.7.1.2 цього договору для підписання технічного акту виконаних робіт та (або) видаткової накладної, надати виконавцю свої обґрунтовані зауваження з письмовій формі. Якщо Замовник безаргументовано не приймає у виконавця виконану роботу і не повертає виконавцю підписані зі своєї сторони технічний акт виконаних робіт та (або) видаткову накладну або не надає своїх аргументованих зауважень щодо виконаної роботи в строк, визначений п.7.1.2 цього договору, вважається, що робота по технічному обслуговуванню та (або) додаткових роботах обладнання виконана в повному обсязі, якісно і прийнята замовником без зауважень (п. 7.1.3).

З наявних в матеріалах справи технічних актів виконаних робіт вбачається, що останні зі сторони відповідача підписані різними особами, зокрема, адміністратором та касиром.

Відповідач наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження факту надання позивачем послуг за договорами, оскільки додані до позову технічні акти виконаних робіт зі сторони відповідача підписані неуповноваженими особами.

Проте, суд вважає, що вищезазначені твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами направлення на адресу відповідача документів передбачених умовами п. 7.1 договорів (два примірники технічного акту виконаних робіт та актів наданих послуг із зазначенням обсягу виконаних робіт).

Зокрема, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач, відповідно до вимог п. 2.12 договорів, 24.10.2018 направив на юридичну адресу відповідача технічні акти виконаних робіт по договорах. Проте зазначений лист відповідачем в поштовій установі отримано не було.

Разом з тим, неотримання відповідачем технічних актів виконаних робіт не свідчить про ненадання позивачем послуг вказаних в зазначених актах з огляду на те, що з наявного в матеріалах справи витягу з сайту ПАТ Укрпошти вбачається, що невручення поштової кореспонденції відповідачу сталося внаслідок бездіяльності останнього.

Також з наявного в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист від 17.12.2018 вбачається, що позивачем на виконання вимог розділу 7 договорів на адресу відповідача повторно були направлені технічні акти виконаних робіт, а також рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Проте зазначений лист відповідачу під час доставки вручений не був з зазначенням підстав інші причини .

В свою чергу, суд приходить до висновку, що відповідальність по неотриманню відповідачем вищезазначених документів покладається на останнього, оскільки невручення поштової кореспонденції відповідачу сталося внаслідок його бездіяльності.

З металів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів висловлення ним (надання позивачу) письмового оскарження (претензії) щодо наданих послуг за технічними актами виконаних робіт, надісланими на адресу відповідача 24.10.2018.

Таким чином, за результатами дослідження представлених позивачем доказів судом встановлено, що акти наданих послуг та рахунки на плату є належними та допустимими доказами в розумінні присів ст. ст. 76, 77 ГПК України, які підтверджують обставини надання позивачем відповідачу послуг згідно умов договорів № 1218/07/18 від 01.07.2018 та № 1220/08/18 від 01.08.2018, які визначено позивачем як підстави позову та порушення їх умов.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання відповідачу послуг на суму 30 769,54 грн.

Умовами п.п. 4.2 договорів встановлено, що оплата, передбачена п. 4.1. цього договору, здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання технічного акту виконаних робіт та (або) видаткової накладної на відповідну виконану роботу та виставленого рахунку - фактури .

Як встановлено судом, 17.12.2018 позивачем на виконання вимог розділу 7 договорів на адресу відповідача повторно були направлені технічні акти виконаних робіт, а також направлено рахунки на оплату та акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Проте зазначений лист відповідачу під час доставки вручений не був з зазначенням підстав інші причини .

З витягу Укрпошти вбачається, що вищезазначений лист відповідачу не було вручено 21.12.2018, а з урахуванням умов п. 4.2. договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок у строк до 02.01.2019 включно.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем по договорах № 1218/07/18 від 01.07.2018 та № 1220/08/18 від 01.08.2018 становить суму у розмірі 30 769,54 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного підлягають задоволенню повністю в сумі 30 769,54 грн.

Крім того, позивач за прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 628,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6.5 договорів, за недотримання строків оплати згідно п. 4.2, п. 4.4 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день та за весь строк прострочення.

Судом встановлено, що відповідачем у визначений договором строк свого обов'язку з повної оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на те, що позивачем невірно визначено початок прострочення виконання зобов'язань, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок пені за період з 03.01.2019-09.01.2019.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 212,44 грн. При цьому, судом при власному розрахунку пені було застосовано вірний початок прострочення виконання зобов'язання в межах періоду, визначеного позивачем.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 проценти річні у розмірі 387,00 грн та 1 498,27 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, вірного початку прострочення сплати грошового зобов'язання та враховуючи порядок розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 17,70 грн, а вимоги про стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають, оскільки період прострочення виконання зобов'язання становить менше 15 днів.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних Товариства з обмеженою відповідальністю БМСервіс Плюс .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр Буланжер (01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16, код ЄДРПОУ 38237816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БМСервіс Плюс (01015, м. Київ, проспект Червонозоряний, 119, приміщення 7, каб. 52, код ЄДРПОУ 39781472) суму основного боргу у розмірі 30 769,54 грн, 17,70 грн три відсотки річних, 212,44 грн пені та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 597,24 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.