Рішення

від 18.03.2019 по справі 910/16589/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.03.2019Справа № 910/16589/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області

до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватне підприємство "Клінан-Україна"

про стягнення 49 400,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Смолінська селищна рада Маловисківського району Кіровоградської області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення 49 400,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 07.06.2018 року позивачем перераховано грошові кошти в сумі 49 400,00 грн. на кредитний рахунок №26005060405560, отримувач - ПП "Клінан-Україна".

Листом №02-37/730 від 14.06.2018 року позивач просив ПП "Клінан-Україна" повернути помилково перераховані кошти.

У відповідь, листом №03 від 04.07.2018 року ПП "Клінан-Україна" підтвердило тримання коштів і не заперечувало проти їх повернення, проте зазначило, що у зв'язку з тим, що рахунки заблоковані у нього немає можливості їх повернути.

20.06.2018 року позивач звернувся до відповідача з листом №02-37/746 від 20.06.2018 року про повернення коштів.

У відповідь листом №23255 від 02.07.2018 року відповідач повідомив про те, що у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває на виконанні вимога ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві №Ю05150-25 У від 03.11.2016 року про стягнення з ПП "Клінан-Україна" загальної суми заборгованості у розмірі 53 144,53 грн., за якою 18.08.2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №54540930 та направлено сторонам до відома, та повідомив, що у державного виконавця немає правових підстав для повернення коштів, оскільки дії виконавця вчинені згідно ЗУ "Про виконавче провадження".

Оскільки, помилково перераховані кошти не повернуті позивачу, останній звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

08.01.2019 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Позовна заява, після усунення позивачем недоліків, встановлених ухвалою від 17.12.2018, відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, та підстави для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, судом на даний час не встановлені.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залучити приватне підприємство "Клінан-Україна" як власника рахунку на який перераховано помилкові кошти, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, оскільки рішення у даній справі може вплинути на її права та обов'язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.01.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ломоносова, буд. 22/15, м. Київ, 03022.

Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103049001103, згідно якого ухвала суду від 14.01.2019 була вручена представнику відповідача за довіреністю 17.01.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

07.06.2018 р. Смолінська селищна рада Маловисківського району Кіровоградської області перерахувала грошові кошти в сумі 49 400,00 грн. на банківський рахунок N26005060405560, отримувач - ПП Клінан-Україна . В графі призначення платежу зазначено - "поточний ремонт асфальтного покриття вул. Прибережна акт виконаних робіт № 123 від 07.06.2018 за договором № 23 від 04.06.2018 без ПДВ", що підтверджується платіжним дорученням № 1.

14.06.2018 р. листом № 02-37/730 Смолінська селищна рада звернулася з вимогою до ПП Клінан-Україна про повернення помилково перерахованих коштів. В матеріалах справи міститься лист № 3 від 04.07.2018 від ПП Клінан-Україна , що адресований Смолінській селищній раді, котрим ПП Клінан-Україна підтверджує безпідставність отриманої суми в розмірі 49 400,00 грн., проте вказує що не може повернути вказані кошти, оскільки рахунки підприємства арештовані.

Окрім того, селищна рада звернулись з листом № 02-37/745 від 20.06.2018 р. про повернення коштів до AT КБ "Приватбанк" з проханням повернути помилково перераховані кошти.

25.06.2018. AT КБ "Приватбанк" у своєму листі N 1.0.0.0/7- 180614/821 повідомив, що повернути помилково перераховані кошти немає можливості, оскільки списання коштів можливе лише на підставі розпорядження власника рахунку, тобто ПП Клінан-Україна , а без його розпорядження лише на підставі рішення суду.

20.06.2018 р. селищна рада з листом № 02-37/746 від 20.06.2018 р. звернулась в Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо повернення коштів у розмірі 49 400,00 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку ПП Клінан-Україна , на що в своєму листі № 23255 від 02.07.2018 останні повідомили, що в Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває на виконанні вимога ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № Ю-5150-25У від 03.11.2016 про стягнення з ПП Клінан-Україна загальної суми заборгованості у розмірі 53144,53 грн., за якою 18.08.2018 державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 54540930 та направлено сторонам до відома, та повідомили, що у державного виконавця немає правових підстав для повернення коштів, оскільки дії виконавця вчинені згідно Закону України Про виконавче провадження .

Спір у справі виник у зв'язку із помилковим перерахуванням Смолінською селищною радою на банківський рахунок ПП Кліан-Україна " 49 400,00 грн.

Матеріалами справи, зокрема, листом ПП Клінан-Україна " та договором між ФОП Алексанян М. Р. № 23 від 04.06.2018 та селищною радою, підтверджується відсутність будь яких договірних відносин між Смолінською селищною радою та ПП Кліан-Україна.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами ст. ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала.

П.п. 1.23., 1.24. ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під помилковим переказом розуміється рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошові кошти є видом майна, проте, у даному випадку таке майно (кошти у сумі 49 400,00 грн.) не набуті безпосередньо Голосіївським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві та не знаходяться у такого відповідача. Так, як вбачається із платіжного доручення №1 від 07.06.2018, кошти у розмірі 49 400,00 грн., Смолінська селищна рада Маловисківського району Кіровоградської області перерахувала на банківський рахунок N26005060405560, отримувач - ПП Клінан-Україна . В графі призначення платежу зазначено - "поточний ремонт асфальтного покриття вул. Прибережна акт виконаних робіт № 123 від 07.06.2018 за договором № 23 від 04.06.2018 без ПДВ. Фактично відповідач у справі - Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві не є отримувачем таких коштів, а лише здійснює виконання постанови про відкриття виконавчого провадження № 54540930.

Отже, судом встановлено, що відповідач не є особою, яка фактично отримала або зберегла відповідні кошти.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

До господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Суд зазначає, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право, а матеріалами справи не підтверджено порушення позивача з боку відповідача, то відсутність порушеного права позивача також є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте матеріали справи не містять жодних належних та допустимих, в розумінні Господарського процесуального Кодексу, доказів на підтвердження доводів позивача, щодо безпідставного отримання відповідачем коштів позивача.

Враховуючи викладене вище, положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, позовна вимога Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення 49 400,00 грн. є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Судовий збір в розмірі 1762,00 грн., у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий