Рішення

від 14.03.2019 по справі 912/438/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 рокуСправа № 912/438/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 912/438/19

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп", 2660, Кіровоградська область, Вільшанський район, смт. Вільшанка, вул. Косовського, 3

до відповідача Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, 26600, Кіровоградська область, Вільшанський район, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15

про стягнення 22 775,04 грн

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області про стягнення основного боргу за договором підряду від 30.05.2018 в сумі 14 618,04 грн, пені в сумі 3 157,00 грн та моральної шкоди за договором підряду від 23.04.2018 в сумі 5000,00 грн, з покладанням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору підряду від 30.05.2018 в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою від 21.02.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначив на 14.03.2019 о 11 год. 00 хв., встановив відповідачу та позивачу строк для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

14.03.2019 господарський суд відкрив судове засідання та розпочав розгляд справи по суті.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання участь повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили.

11.03.2019 від позивача надійшла до суду заява від 28.02.2019, за змістом якої останній позивні вимоги підтримав в повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності.

11.03.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 28.02.2019, відповідно до якої відповідач позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 14618,04 грн. визнав в повному обсязі, в частині стягнення пені просить зменшити, у зв'язку з важким фінансовим становищем, в частині стягнення моральної шкоди просить відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами пунктів 2, 3 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З підстав викладеного господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 14.03.2019 за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2018 між Вільшанською селищною радою (далі-Замовник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Райсількомунгосп" (надалі - Підрядник) укладено договір підряду (далі - Договір) (а.с. 10).

Відповідно до умов Договору, Підрядник зобов'язується виконати доручення Замовника та у відповідності з умовами даного Договору роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору характер робіт - Будівництво біотермічно-утилізаційної ями для медицинських відходів.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що здача приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом з моменту повідомлення про готовність до приймання.

Розрахунки за виконані роботи проводяться згідно підписаних Замовником актів здачі-приймання робіт (п. 5.1. Договору). Акти не повернені Підрядником після закінчення терміну є прийнятими Замовником (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.3. Договору сторони визначили строк оплати:

- протягом 3-х днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт - остаточний розрахунок.

Договірна ціна вартості усіх робіт, що доручається Підряднику за даним Договором становить 14 618,04 грн. Договірна ціна визначається на підставі кошторисної документації на будівництво біотермічно-утилізаційної ями для медицинських відходів (п. 5.6. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, але в будь-якому випадку до 31.12.2018 (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Підрядника та Замовника та скріплений печатками сторін.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, вартості робіт та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором підряду відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

На виконання умов п. 4.3. Договору між сторонами підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2018, які підтверджують факт прийняття робіт за договором на суму 14 618,04 грн (а.с. 11, 12-13).

Вищенаведений акт та довідку підписано посадовими особами Замовника та Підрядника за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Дата підписання документів - 30.08.2018.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень акту приймання виконаних будівельних робіт за договором та довідки про вартість виконаних будівельних робіт у порядку п. 4.3. Договору суд вважає роботи прийнятими належним чином.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як передбачено розділом 5 Договору, розрахунки за виконані роботи проводяться згідно підписаних Замовником актів здачі-приймання робіт.

Згідно пункту 5.3 Договору сторони погодились, що оплата виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту підписання акту є остаточною.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте відповідач обов'язок щодо проведення своєчасного та повного розрахунку не виконав, що стало підставою для застосування позивачем заходів досудового врегулювання спору. Так, 09.11.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості в сумі 14 618,04 грн за Договором (а.с. 21).

У відповідні на претензію від 09.11.2018 Вільшанська селищна рада підтвердила наявність заборгованості в сумі 14 618,04 грн, однак повідомила, що відмова оплатити виконані роботи полягає у безпричинному заблокуванні даних виплат членами бюджетної комісії Вільшанської селищної ради (а.с. 22).

Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе Договором зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт не виконав.

Станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 14 618,04 грн.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт наявності заборгованості відповідач визнав, доказів її погашення суду не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з Вільшанської селищної ради Кіровоградської області заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за Договором підряду від 09.05.2018 у розмірі 14 618,04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 157 грн за період з 03.09.2018 по 10.12.2018.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором підряду від 30.05.2018 виконував неналежним чином, чим порушив умови Договору, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 3 157 грн.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони в п. 8.1. Договору передбачили, що у випадку несвоєчасного розрахунку за Договором підряду, Замовник сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості підрядних робіт, визначених в п. 5.6. цього Договору, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що він є помилковим, так як позивачем невірно визначено період нарахування пені та кількість днів прострочення.

Так, відповідно до п.5.3. Договору строк оплати: протягом 3-х днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт - остаточний розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи Акт приймання виконаних будівельних робіт підписано сторонами 30.08.2018. Останній день оплати припадає на 02.09.2018, що є вихідним днем.

Відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи вищезазначену правову норми останнім днем виконання відповідачем зобов'язання буде 03.09.2018.

Отже, правильним періодом для нарахування пені буде з 04.09.2018 по 10.12.2018.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим, згідно ст. 3 наведеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем (а.с. 5) позивачем неправомірно розраховано пеню, оскільки визначений Договором розмір пені - 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день, перевищує установлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничний розмір пені.

Так, судом самостійно здійснено відповідний розрахунок, в результаті чого пеня за період з 04.09.2018 по 10.12.2018 із урахуванням наявної суми боргу загалом становить 1411,74 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 1411,74 грн. У задоволенні позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

Оскільки правильний розмір розрахованої судом пені менший від заявленої до стягнення суми та не перевищує суми боргу за основним зобов'язанням, враховуючи, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження підстав для зменшення розміру пені, зокрема, не підтверджено майновий стан, та приймаючи до уваги, що основне зобов'язання відповідачем на час розгляду справи взагалі не виконано, господарський суд не встановив правових підстав для зменшення розміру пені.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача компенсацію заподіяної моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною 2 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, моральні страждання, про які повідомляє позивач, можуть мати місце лише щодо фізичної особи. Тоді як під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності юридичної особи.

З підстав викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено понесення немайнової шкоди саме юридичною особою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" про стягнення заборгованості з Вільшанської селищної ради Кіровоградської області підлягають частковому задоволенню на суму 16 029,78 грн, з яких: 14 618,04 грн основного боргу та 1411,74 грн пені. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Вільшанської селищної ради Кіровоградської області (26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15, ідентифікаційний код 04365595) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" (26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Косовського, 3, ідентифікаційний код 05390856) 14 618,04 грн основного боргу, 1 411,74 грн пені, а також 1921,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Приватному сільськогосподарському підприємству "Райсількомунгосп" за адресою: 26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Косовського, 3 та Вільшанській селищній раді Кіровоградської області за адресою: 26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15.

Повне рішення складено 18.03.2019.

Суддя В.Г. Кабакова