Рішення

від 12.03.2019 по справі 915/217/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Справа № 915/217/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393)

до відповідача Управління освіти Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, 3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02145010)

про стягнення коштів в розмірі 27 885, 76 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Колодяжна Ю. А., довіреність № 01/54-63 від 02.01.2019 року;

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" з позовною заявою про стягнення з Управління освіти Миколаївської міської ради коштів в сумі 27 885, 76 грн., в тому числі: 27 330, 91 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію у грудні 2018 року; 512, 17 грн. - пені; 42, 68 грн. - 3 % річних.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 12.03.2019 року.

В судовому засіданні 12.03.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 38/140 від 27.12.2017 року про постачання електричної енергії, укладеного між сторонами, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за активну електроенергію та нараховано відповідачу штрафні санкції та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 610, 612, 625, 629 ЦК України, ст. 193, 230 ГК України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

04.03.2019 року до господарського суду Миколаївської області від представника відповідача надійшов відзив вх. № 3392/19.

Відзив подано до початку розгляду справи по суті та в межах строків, встановлених ухвалою суду. Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Відповідач визнав позовні вимоги, зазначив, що Управлінням освіти не в повному обсязі сплачено за використану електричну енергію за грудень 2018 року (арк. 53-54).

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 12.03.2019 року не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 52). Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого протоколом річних Загальних зборів акціонерів ПАТ Миколаївобленерго від 19.04.2018 року № 27, Акціонерне товариство Миколаївобленерго є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго у відповідності до Закону України Про акціонерні товариства від 17 вересня 2008 року № 514-VІ (арк. 46-48).

27.12.2017 року між Публічним акціонерним товариством Миколаївобленерго та Управлінням освіти Миколаївської міської ради (споживач) був укладений Договір про постачання електричної енергії № 38/140 (арк. 11-37).

Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 337,3 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача визначається додатком № 8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Приєднана потужність у точках підключення становить 371,5 кВт.

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п. 3.1.1 Договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.3 Договору 2.3.1, 2.3.3 Договору споживач зобов'язується виконувати умови цього договору, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії .

Відповідно до п. 9.4 Договору цей договір набирає чинності з 01 січня 2018 року і укладається на строк до 31 грудня 2018 р. Дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до п. 9.6 Договору тривалість позовної давності по договору становить 5 (п'ять) років.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до договору сторони домовились, що споживач знімає показання розрахункових засобів обліку щомісячно 23 числа і в цей же день повідомляє про них постачальнику по встановленій формі, згідно зразку, підписаного Акту про використану електричну енергію .

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до договору сторони домовились, що наданий споживачем на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії "Акт про використану електричну енергію" та виданий постачальником рахунок на оплату за спожиту електричну енергію вважається "Актом прийняття-передавання товарної продукції".

Відповідно до п. 1 Додатку № 10 до договору розрахунковим вважається період з 23 числа місяця до також ж числі наступного місяця. Закінченням розрахункового періоду вважається місяць, у якому споживач зобов'язаний надати постачальнику дані про спожиту електричну енергію. Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.

Відповідно до п. 2 Додатку № 10 до договору споживач до 10 числа здійснює плановий платіж у сумі вартості 80 % заявленого обсягу споживання електричної енергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Додатку № 10 в день надання "Акту про використану електричну енергію" постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунки за фактично спожиту електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач у грудні 2018 року відпустив відповідачу активну електричну енергію у кількості 33 003 кВТ/год. на загальну суму 85 904, 95 грн., що підтверджується Актом прийняття-передавання товарної продукції № 38/140/12/1 за грудень 2018 року (арк. 38).

Для проведення оплати за надану електричну енергію позивачем було виставлено відповідачу рахунок № 38/140/12/1 від 01.01.2019 року на суму 85 904, 95 грн. (арк. 39).

Судом встановлено, що 28.12.2018 року відповідачем частково проведено оплату за отриману електричну енергію на загальну суму 58 574, 04 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 12885, № 13290 та № 13163 (арк. 40-42).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману активну електричну енергію складає 27 330, 91 грн. (85 904, 95 грн. - 58 574, 04 грн.).

Вказана заборгованість за активну електричну енергію за грудень 2018 року в сумі 27 330, 91 грн. підтверджується також довідкою по дебіторській заборгованості по особовому рахунку № 38/140 Управління освіти Миколаївської міської ради (арк. 45).

Отже, відповідач в порушення зобов'язань за Договорами не в повному обсязі сплатив за отриману активну електричну енергію за грудень 2018 року.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року "Про затвердження Правил користування електричною енергією" втратила чинність на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.1.1 глави 1.1 розділу І. Правил ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до п. 4.8 глави IV Правил форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Як вказано вище, позивачем відпущено, а відповідачем використано електричну енергію за грудень 2018 року на загальну суму 85 904, 95 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі товарної продукції та рахунком (арк. 38-39).

Відповідач частково сплатив за отриману електричну енергію за грудень 2018 року в сумі 58 574, 04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (арк. 40).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 27 330, 91 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості. Судом також враховано, що відповідачем позов визнано в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриману електричну енергію за грудень 2018 року в сумі 27 330, 91 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 42, 68 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 03.01.2019 року по 22.01.2019 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 42,68 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 44).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення та 3 % річних у сумі 42, 68 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 Порядок розрахунків , споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції. Сума пені зазначається в розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до абз. 1 п. 7 Додатку № 10 у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором платежів, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування;

- 3 % річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за грудень 2018 року на суму 512, 17 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 03.01.2019 року по 22.01.2019 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 43). Отже, нарахування пені в сумі 512, 17 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором про постачання електричної енергії. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриману електричну енергію. Проте, відповідачем у встановлені договором строки оплату за отриману електричну енергію (активну електричну енергію) не сплачено у повному обсязі та у встановлені строки, що не заперечується самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. За порушення виконання зобов'язання, а саме строків оплати за отриману електричну енергію, умовами договору передбачено нарахування пені, яку позивачем нараховано обґрунтовано, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем також обґрунтовано нараховано три відсотки річних. Як вказано вище, відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі, що не порушує права сторін та інших осіб, а також відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, яке прийнято судом, позивачу відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір в сумі 960, 50 грн. (50 % судового збору, сплаченого при поданні позову).

Витрати по сплаті судового збору в сумі 960, 50 грн. (50 % судового збору, сплаченого при поданні позову) згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Управління освіти Миколаївської міської ради, вул. Інженерна, 3, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 02145010) на користь позивача Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017 (код ЄДРПОУ 23399393):

- 27 330, 91 грн. (двадцять сім тисяч триста тридцять грн. 91 коп.) - заборгованості за спожиту активну електричну енергію у грудні 2018 року;

- 512, 17 грн. (п'ятсот дванадцять грн. 17 коп.) - пені;

- 42, 68 грн. (сорок дві грн. 68 коп.) - 3 % річних;

- 960, 50 грн. (дев'ятсот шістдесят грн. 50 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути позивачу Акціонерному товариству "Миколаївобленерго" з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 960, 50 грн. (дев'ятсот шістдесят грн. 50 коп.), про що видати ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.03.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш