Ухвала

від 07.03.2019 по справі 494/1583/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/272/19

Номер справи місцевого суду: 494/1583/18 1-кс/494/550/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

власників майна ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160260000215 від 11 липня2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року було задоволено клопотання слідчого СВ Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області та накладено арешт на земельну ділянку, площею 10,3325 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0010, та земельну ділянку, площею 10,3328 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0011, які знаходяться на території Ряснопільської сільської ради Березівського району Одеської області та належать ОСОБА_7 на праві власності та перебувають у користуванні ОСОБА_9 , з метою проведення судової пожежно-технічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160260000215 від 11 липня2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим суддею не доведена наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження. Також ОСОБА_7 ставить під сумнів доцільність проведення судової пожежно-технічної експертизи, для забезпечення якої був накладений арешт на земельні ділянки, оскільки після пожежі минуло вже 5 місяців, що могло призвести до зміни місця події пожежі та, як наслідок, призвело до відсутності на об`єктах арешту слідів кримінального правопорушення на теперішній час. На думку скаржника, арештовані земельні ділянки не відповідають критеріям речових доказів, передбаченим у статті 98 КПК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпіла ОСОБА_10 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_7 , а ухвалу слідчого залишити без змін. Зазначає, що земельні ділянки являються речовими доказами, оскільки вважає їх знаряддям та предметом вчинення кримінального правопорушення та наполягає на тому, що слідчий суддя обґрунтовано з метою збереження даних речових доказів наклав арешт на земельні ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, власника майна ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, думку потерпілої ОСОБА_10 , яку вона виклала у своїх запереченнях, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об`єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Так, статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до клопотання слідчого на теперішній час слідчим відділом Березівського ВП Лиманського відділу ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160260000215 від 11 липня2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 10.07.2018 року після 19-30 години невстановлена особа перебуваючи на земельних ділянках ОСОБА_7 , площею 10,3325 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0010, та площею 10,3328 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0011, які знаходяться на території Ряснопільської сільської ради Березівського району Одеської області, здійснила самовільний підпал стерні на даних земельних ділянках, в результаті випалювання якої відбулося загорання врожаю та стерні на земельних ділянках, що належить ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Потерпіла ОСОБА_10 звернулася дооргану досудовогорозслідування зклопотанням пронакладення арештуна земельніділянки,що належать ОСОБА_7 , з метою збереження слідів кримінального правопорушення на земельних ділянках.

НачальникСВ Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області звернувся з відповідним клопотанням про накладення арешту до слідчого судді, зазначивши в прохальній частині клопотання мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою проведення судової пожежно-технічної експертизи.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 05 грудня 2018 року накладений арешт на вищезазначеніземельні ділянки,щоналежать ОСОБА_7 з метою проведення судової пожежно-технічної експертизи у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд не може погодитись з висновком слідчого судді про наявність підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для накладення арешту на майно ОСОБА_7 .

Частиною 2 ст.170 передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

-збереження речових доказів,

-спеціальної конфіскації,

-конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи,

-відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Даний перелік являється вичерпним і не містить такої мети накладення арешту на майно, як проведення експертизи.

Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційний суд не погоджується з доводами потерпілої ОСОБА_10 , викладеними в її запереченнях про те, що арештовані земельні ділянки є предметом та засобом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.

Так, предметом знищення чи пошкодження у злочині, передбаченому ст. 194, може бути тільки чуже майно. Знищення чи пошкодження власного майна, у тому числі майна, яке є спільною власністю винного та інших осіб, не утворює складу цього злочину.

Відповідно до фабули злочину, викладеній у клопотання слідчого, в результаті пожежі був знищений врожай та стерні на земельних ділянках, що належить ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Таким чином арештовані земельні ділянки, які належать ОСОБА_7 не можуть бути предметом цього злочину.

Щодо тверджень ОСОБА_10 про те,що арештованіземельні ділянкиє знаряддямвчинення злочину,передбаченого ч.2ст.194КК України,апеляційний судзазначає,що знаряддявчинення злочину - це матеріальний предмет, який використаний винною особою безпосередньо для впливу на об`єкт кримінально-правової охорони.

За таких обставин, арештовані земельні ділянки не можуть бути знаряддям вчинення цього злочину.

Таким чином, арештовані земельні ділянки можуть бути визнані лише у якості матеріальних об`єктів, які могли зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

В своючергу апеляційнийсуд враховуєте,що відповіднодоматеріалів провадження за клопотанням слідчого відомості про кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, внесені до ЄРДР 11 липня2018 року.

В той же день 11 липня 2018 року був складений протокол огляду місця події за результатами огляду земельних ділянок, що належать ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та виявлені сліди пожежі на земельних ділянках.

Однак, з початку досудового розслідування (11 липня 2018 року) до постановлення слідчим суддею ухвали (05 грудня 2018 року) про накладення арешту на земельні ділянки, що належать ОСОБА_7 за майже 5 місяців органами досудового розслідування не було вчинено процесуальних дій для отримання результатів відповідної судової пожежно-технічної експертизи, проведення якої як мета арешту зазначено, як в клопотанні слідчого, так і в ухвалі слідчого судді.

До того ж апеляційний суд звертає увагу, що слідчий суддя не обґрунтував, в чому полягає неможливість або які існують перешкоди для проведення експертизи без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт земельних ділянок, що належать ОСОБА_7 .

Відповідно до вимог, викладених у пунктах 5 та 6 ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для третіх осіб.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги і в частині того, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не врахував, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження порушує право власності ОСОБА_7 , як власника земельних ділянок, на які накладений арешт, та права користування ОСОБА_9 , як орендаря даних земельних ділянок.

З матеріалів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що земельні ділянки, площею 10,3325 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0010, та земельну ділянку, площею 10,3328 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0011, які знаходяться на території Ряснопільської сільської ради Березівського району Одеської області, та на які накладений арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді, відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, враховуючи сезонний характер сільськогосподарської діяльності та особливу важливість періоду посівних робіт, апеляційний суд розцінює позбавлення власника ОСОБА_7 та користувача даних земельних ділянок ОСОБА_9 можливості використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням, як таке, що суперечить принципам національного та міжнародного законодавства щодо основних та ґрунтовних засад права власності та його захисту.

До клопотання слідчого не було додано доказів, що обґрунтовують необхідність саме такого ступеня втручання у право власності ОСОБА_7 , якому в даному кримінальному провадженні навіть не було повідомлено про підозру.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїхвисновках ЄСПЛнеодноразово нагадував,що першата найважливішавимога статті1Протоколу 1полягає втому,що будь-якевтручання публічноївлади вправо намирне володіннямайном маєбути законним:друге реченняп.1дозволяє позбавленнявласності лише«на умовах,передбачених законом»,а п.2визначає,що державимають правоздійснювати контрольза користуванняммайном шляхомвведення вдію «законів».Більше того,верховенство права,один зфундаментальних принципівдемократичного суспільства,є наскрізнимпринципом усіхстатей конвенції(рішенняу справах «Колишнійкороль Греціїта іншіпроти Греції»та «Маламапроти Греції»).

Оцінюючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ст.170 КПК України, для накладення арешту на земельну ділянку, площею 10,3325 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0010, та земельну ділянку, площею 10,3328 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0011, які знаходяться на території Ряснопільської сільської ради Березівського району Одеської області у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

За таких обставин апеляційний суд визнає обґрунтованою апеляційну скаргу ОСОБА_7 , оскаржувану ухвалу слідчого судді такою, що підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області та накладено арешт на земельну ділянку, площею 10,3325 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0010, та земельну ділянку, площею 10,3328 га, кадастровий номер 5121283800:01:006:0011, які знаходяться на території Ряснопільської сільської ради Березівського району Одеської області та належать ОСОБА_7 на праві власності і перебувають у користуванні ОСОБА_9 , з метою проведення судової пожежно-технічної експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018160260000215 від 11 липня2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4