Рішення

від 18.03.2019 по справі 320/6388/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2019 року справа № 320/6388/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича корпорація Січ до Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича корпорація Січ (08363, Київська обл., Бориспільський район, с. Сошників, урочище Святе ) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.08.2018 №0035895101.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення порядку проведення камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з плати за землю, оскільки під час перевірки відповідачем, всупереч установлених податковим законодавством строків давності, використані дані податкових декларацій з плати за землю від 04.02.2013 та від 13.02.2014.

Наполягає, що незважаючи на укладений 15.10.2010 договір оренди земельної ділянки, у період 2013 - 2015 роки у нього відсутня державна реєстрація права оренди на земельну ділянку, яка була здійснена лише 21.01.2016 і, відповідно, відсутній обов'язок зі сплати податку на землю до 21.01.2016.

Оскільки орендна плата за землю у 2016 та 2017 роках ним сплачувалась своєчасно та в повному обсязі, судовим рішенням встановлено відсутність з 30.03.2017 до 30.10.2017 боргу зі сплати податку на землю, позивач вважає оскаржуване повідомлення - рішення про нарахування йому штрафу за порушення строків сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю протиправним та просить суд його скасувати.

Ухвалою суду від 17.12.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, запропоновано відповідачеві протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та/або заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також попереджено, що згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідач позов не визнав, 10.01.2019 подав до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що оскаржуване повідомлення - рішення є правомірним та прийняте з урахуванням норм чинного законодавства.

Зазначив, що станом на 30.07.2014 у Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича корпорація Січ виник податковий борг по сплаті податкових зобов'язань згідно самостійно поданих ним податкових декларацій за землю за 2013 та за 2014 роки. Тому контролюючий орган зараховував кошти, сплачені позивачем у 2016-2017 роках, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податку.

Оскільки датою виникнення штрафної санкції є фактична дата погашення (сплати) відповідного податкового боргу (зобов'язання), Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.08.2018 №0035895101 про застосування штрафу з урахуванням розміру погашеної позивачем суми податкового боргу та кількості днів затримки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича корпорація Січ (код за ЄДРПОУ 30539586) є юридичною особою, зареєстрованою в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.07.2000, про що здійснено запис за номером 1 330 120 0000 000548 (надалі також -ТОВ АВК Січ ).

12 липня 2018 року ГУ ДФС України у Київській області проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за землю. При перевірці використані податкові декларації з плати за землю за 2013 рік № 9003968677 від 04.02.2013, за 2014 рік № 1400004183 від 13.02.2014, за 2016 рік № 9092202436 від 07.06.2016, за 2017 рік № 9022058716 від 16.02.2017 та податкове повідомлення - рішення від 31.08.2016 № 0012801520.

За результатами перевірки складений Акт перевірки від 12.07.2018 № 2087/10-36-51-01/30539586, яким встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб, визначені пунктом 287.3 статті 287, пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (а.с. 13-15).

На підставі Акта перевірки, статті 126, з урахуванням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76, статті 102, статті 129 Податкового кодексу України, за затримку на 764, 764, 764 , 764, 764, 752, 740, 740, 723, 709, 709, 680, 679, 679, 674, 661, 648, 648, 617, 243, 236, 236, 231, 231, 228, 223, 222, 219, 214, 213, 210, 210, 208, 208, 206, 206, 205, 204, 203, 201, 200, 200, 197, 197, 196, 196, 194, 194, 193, 193, 189, 181, 179, 178, 178, 173, 170, 169, 169, 166, 164, 158, 154, 154, 154 календарних дні сплати грошового зобов'язання в сумі 456987,45 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 20% у сумі 91397,49 грн., про що прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.08.2018 №0035895101 (а.с.17).

Рішенням ДФС України від 31.10.2018 № 35420/6/99-99-11-03-01-25 скарга позивача на податкове повідомлення-рішення задоволена частково, податкове повідомлення-рішення від 06.08.2018 №0035895101 скасовано у частині подання уточнюючого розрахунку на зменшення податкових зобов'язань, а інша частина податкового повідомлення-рішення залишена без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що 15.10.2010 між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ТОВ АВК Січ (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1082,1146 га для ведення рибництва, що знаходиться в межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 3220887000:03:002:0694 (пункт 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1082,1146 га для ведення рибництва в межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту), яка є землею державної форми власності (пункт 2 договору).

Договір укладений строком на 49 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про його наміри продовжити його дію (пункт 5 договору).

Орендна плата встановлюється та справляється у грошовій формі за рік у розмірі 119000,00 грн., що становить не менше трикратного розміру земельного податку на земельну ділянку, що передається в оренду. Орендна плата вноситься на розрахунковий рахунок Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області (пункт 6 договору).

Договір набирає чинності після його державної реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права (пункт 43 договору).

Договір оренди посвідчений 15.10.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстрований в реєстрі за № 1597.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 147189000 від 28.11.2018), право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0694 зареєстровано за ТОВ АВК Січ з 21.01.2016 на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.10.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. (а.с.40,41).

Таким чином, датою набрання чинності договору та, відповідно, виникнення права оренди земельної ділянки, є 21.01.2016, тобто, дата державної реєстрації речового права позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0694.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 у справі № 810/74/17, яка набрала законної сили, встановлено, що обов'язок сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, що передбачений підпунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, виник у ТОВ АВК Січ з моменту реєстрації у встановленому законом порядку договору оренди земельної ділянки, тобто з 21.01.2016.

Згідно доданих до довідки Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 12.01.2018 № 02-35-27 банківських виписок, від позивача отримано до місцевого бюджету кошти з орендної плати за землю, а саме: 24.02.2016-9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за січень 2016; 30.03.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за лютий 2016; 28.04.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за березень 2016; 23.05.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за квітень 2016; 14.06.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за травень 2016; 28.07.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за червень 2016; 16.08.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за липень 2016; 28.09.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за серпень 2016; 27.10.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за вересень 2016; 09.11.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за жовтень 2016; 20.12.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за листопад 2016; 28.12.2016- 9916,67 грн. із призначенням платежу - орендна плата за грудень 2016; 28.02.2017 - 17 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за січень 2017; 09.09.2017 - 1000,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за січень 2017; 23.03.2017 -13000,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за лютий 2017; 24.03.2017 -5800,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за лютий 2017; 25.04.2017 - 18 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за березень 2017; 12.05.2017- 18 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за квітень 2017; 07.06.2017- 18 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за травень 2017; 11.07.2017- 18 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за червень 2017; 15.08.2017- 18 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за липень 2017; 18.09.2017- 18 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за серпень 2017; 24.10.17 - 18000,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за вересень 2017; 30.10.2017 - 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за вересень 2017; 16.11.2017 - 18 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за жовтень 2017; 26.12.2017 - 18 814,00 грн. із призначенням платежу - орендна плата за листопад 2017 (а.с 49-53).

Відтак, судом встановлено, що ТОВ АВК Січ в якості орендної плати за землю перераховано Сошниківській сільській раді Бориспільського району Київської області у 2016 році - 119000,04 грн. та у 2017 році - 206961,00 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення Господарського суду Київської області від 13.02.2018 у справі № 911/4071/16, що набрало законної сили, орендна плата за період 2016 - 2017 сплачена ТОВ АВК Січ у повному обсязі (а.с. 42-47).

Однак, за твердженням відповідача, згідно інтегрованої картки платника ТОВ АВК Січ з орендної плати з юридичних осіб, станом на 30.07.2014, виник податковий борг, який на дату складання акту камеральної перевірки (12.07.2018) становив 118392,18 грн., по сплаті податкових зобов'язань згідно самостійно поданих позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2013 та 2014 роки.

Незважаючи на подану позивачем уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (реєстраційний №9082281281 від 08.11.2016), якою зменшено раніше задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати, у ТОВ АВК Січ вже обліковувалася заборгованість до моменту коригування грошових зобов'язань, тобто до дати подачі уточнюючої декларації.

Оскільки спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, відповідач зараховував кошти, що сплачувались позивачем в якості орендної плати за землю у 2016 та 2017 роках, в рахунок погашення податкового боргу по сплаті податкових зобов'язань, визначених самостійно позивачем у поданих податкових декларацій з плати за землю за 2013 та 2014 роки згідно черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного ТОВ АВК Січ .

Судом встановлено, що 10.01.2013 позивачем подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, в якій визначений річний розмір орендної плати 119000,00 грн. та 13 лютого 2014 року за 2014 рік, в якій визначений річний розмір орендної плати 119000,00 грн.

У зв'язку із несплатою задекларованого розміру орендної плати, контролюючим органом направлено на адресу позивача податкову вимогу від 16.06.2015 № 153-25 про стягнення податкового боргу у розмірі 178 660, 96 грн.

За результатами судового розгляду та перегляду судових рішень в адміністративній справі № 810/3147/15 про визнання протиправною та скасування вимоги від 16.06.2015 №153-25, в задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що платником самостійно подано декларацію, в якій визначений річний розмір орендної плати, який не сплачений у встановлений законодавством строк.

При перегляді у справі № 810/3147/15 рішень попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд ухвалою від 12.10.2016 (К/800/4503/16) встановив, що обов'язок платника податків сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності виникає саме з дня набрання чинності договору оренди земельної ділянки, тобто з моменту його державної реєстрації. Разом з тим, договір оренди земельної ділянки від 15.10.2010 не набирав чинності, оскільки не здійснено його державної реєстрації, а відтак суд першої інстанції зробив юридично правильний висновок про те, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати.

Однак, оскільки платником самостійно подано декларацію, в якій визначено річний розмір орендної плати, який не сплачений у визначений законодавством строк, Вищий адміністративний суд дійшов висновку, що податковий орган цілком обґрунтовано та з дотриманням положень Податкового кодексу України виніс податкову вимогу.

Разом з цим, зазначив, що у зв'язку із виявленням помилкового декларування орендної плати за земельну ділянку, позивач не позбавлений можливості подання уточнюючого розрахунку у порядку, визначеному нормами Податкового кодексу України.

Зважаючи на те, що: обов'язок зі справляння орендної плати у ТОВ АВК Січ виник з 21.01.2016 та позивачем подано уточнюючий розрахунок у зв'язку із виявленням помилкового декларування у 2014 році орендної плати за земельну ділянку; відповідачем, всупереч вимогам закону, при проведенні камеральної перевірки використані дані податкової декларації за 2013 рік та неіснуючого податкового повідомлення - рішення; жодної заборгованості зі справляння орендної плати за землю за період 30.03.2017-30.10.2017 у позивача не існує, що встановлено рішенням Господарського суду Київської області та ним своєчасно та у повному обсязі сплачені орендні платежі за 2016 - 2017 роки, ТОВ АВК Січ вважає податкове повідомлення - рішення від 06.08.2018 №0035895101 протиправним і просить суд його скасувати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

За змістом підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відповідно до пунктів 288.1-288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

З аналізу наведених норм слідує, що обов'язок сплачувати орендну плата за земельні ділянки державної та комунальної власності виникає саме з дня набрання чинності договору оренди земельної ділянки, тобто з моменту його державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 (справа К/800/4503/16).

Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи та встановлено рішенням суду у справі № 810/74/17, обов'язок сплати орендної плати за земельну ділянку, передбачений підпунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, виник у ТОВ АВК Січ з моменту реєстрації у встановленому законом порядку договору від 15.10.2010 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0694, тобто з 21.01.2016.

Спору щодо розміру орендної плати за 2016 та за 2017 роки між сторонами не існує і, як вбачається із довідки Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 12.01.2018 № 02-35-27, позивачем в якості орендної плати за землю перераховано до місцевого бюджету у 2016 році - 119000,04 грн. та у 2017 році - 206961,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що з дня набрання чинності договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0694, позивачем у повному обсязі сплачено суму орендної плати за 2016 та 2017 роки.

Згідно положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Оскільки, згідно інтегрованої картки платника ТОВ АВК Січ з орендної плати з юридичних осіб, станом на 30.07.2014, виник податковий борг, який на дату складання акту камеральної перевірки від 12.07.2018 № 2087/10-36-51-01/30539586 становив 118392,18 грн., по сплаті податкових зобов'язань згідно самостійно поданих позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2013 та 2014 роки, кошти, сплачені позивачем у 2016 та у 2017 роках, спрямовувались відповідачем в рахунок погашення податкового боргу.

Судом встановлено, що нарахування податкового боргу позивачеві здійснено з огляду на те, що ним самостійно подано декларації за землю на 2013 і 2014 роки, в яких визначено річний розмір орендної плати, що не сплачений ТОВ АВК Січ у визначений законодавством строк.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України установлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, умовами виникнення податкового боргу законодавець визначає самостійне обчислення платником податку грошового зобов'язання, зазначення цього зобов'язання у податковій декларації, що подається контролюючому органу, та несплата такого зобов'язання платником податків у встановлений Податковим кодексом строк.

Відсутність будь-якої із зазначених умов, унеможливлює, у даному випадку, виникнення і податкового боргу.

В силу положень пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків , у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Таким чином, податкове зобов'язання зі сплати відповідного податку може виникати лише у платника такого податку .

Статтею 7 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові елементи податку: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Відсутність будь-якого із зазначених елементів податку означає і відсутність обов'язковості та безумовності його справляння.

Пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України установлено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України).

Таким чином, набуття статусу платника земельного податку Податковий кодекс України пов'язує із наявністю або набуттям особою права власності чи права користування відповідною земельною ділянкою, яка є об'єктом оподаткування.

Отже, умовою виникнення у особи зобов'язання зі сплати земельного податку за відповідний податковий період є, перш за все, знаходження у такої особи в цей базовий податковий (звітний) періоду власності або користуванні об'єкта оподаткування - відповідної земельної ділянки.

Судом встановлено, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3220887000:03:002:0694 ТОВ АВК Січ набуло з моменту реєстрації у встановленому законом порядку та набуття чинності договором оренди від 15.10.2010, тобто з 21.01.2016.

Відтак, позивач набув статусу платника земельного податку, у розумінні пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, починаючи з 21.01.2016, тобто одночасно із набуттям відповідного права на об'єкт оподаткування - земельну ділянку з кадастровим номером 3220887000:03:002:0694.

Отже, до 21.01.2016 у позивача не можуть виникати будь-які зобов'язання зі сплати земельного податку, обчисленого у зв'язку із користуванням ним земельною ділянкою з кадастровим номером 3220887000:03:002:0694, оскільки у період з 15.10.2010 до 21.01.2016 ТОВ АВК Січ не був платником такого податку, а договір оренди об'єкта оподаткування у цей період ще не набув чинності.

Крім того, за переконанням суду, подання або неподання особою податкових декларацій і самостійне обчислення нею зобов'язань з того чи іншого податку, не зумовлює набуття або не набуття такою особою статусу платника цього податку, оскільки платниками податків визнаються особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно із вимогами Податкового кодексу України.

Відтак, суд критично оцінює твердження відповідача, що станом на 30.07.2014 у ТОВ АВК Січ виник податковий борг, який, на дату складання акту камеральної перевірки (12.07.2018), становив 118392,18 грн. по сплаті податкових зобов'язань згідно самостійно поданих позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2013 та 2014 роки, оскільки при визначенні податкового боргу відповідачем не взято до уваги відсутність такого обов'язкового елементу земельного податку, як платник земельного податку.

Тому відповідач, зараховуючи кошти, що сплачувались позивачем в якості орендної плати за землю за 2016, 2017 роки, в рахунок погашення податкового боргу по сплаті податкових зобов'язань з плати за землю за 2013, 2014 роки, діяв всупереч вимогам податкового законодавства.

Крім цього, як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.10.2016 у справі №810/3147/15, судом встановлено, що 15 жовтня 2010 року між позивачем та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (далі - Адміністрація) укладено Договір оренди земельної ділянки. Договір оренди укладено на підставі розпорядження Адміністрації від 13 жовтня 2010 року № 2261 Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ АВК СІЧ .

29 грудня 2010 року Адміністрацією винесено розпорядження №3250 Про скасування розпорядження виконуючого обов'язки голови районної державної адміністрації Рудя М.М. від 13 жовтня 2010 року № 2261 Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Аграрно-виробнича корпорація СІЧ .

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 травня 2011 року у справі № 2а-896/11/1070 визнано незаконним та скасовано вказане розпорядження.

Товариство зверталось до Адміністрації з проханням провести реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3220887000:03:002:0694 із зазначенням, що не проведення реєстрації перешкоджає можливості проведення реєстрації договору оренди, у відповідь на який Адміністрацією повідомлено про подання заяви про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку, яка є предметом договору оренди.

17 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення № 9163924 про відмову у державній реєстрації права оренди на тій підставі, що земельна ділянка не зареєстрована за власником Адміністрацією.

21 березня 2014 року рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області № РВ-3200066192014 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з не відповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України Про державний земельний кадастр .

06 жовтня 2014 року рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області №РВ-3200082532014 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з не відповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України Про державний земельний кадастр ; невідповідністю електронного документа установленим вимогам; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 лютого 2015 року по справі №810/5949/14 визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області 06 жовтня 2014 року №РВ-3200082532014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язано розглянути заяву позивача.

05 червня 2015 року відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 47770890 на виконання рішення по справі № 810/5949/14.

З аналізу встановлених Вищим адміністративним судом України обставин у справі №810/3147/15 вбачаються неодноразові спроби ТОВ АВК Січ здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 15.10.2010.

Однак, внаслідок рішень суб'єктів владних повноважень, визнаних в судовому порядку в подальшому протиправними, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0694 був зареєстрованим державою лише 21.01.2016.

Таким чином, при вирішенні даної справи суд враховує наявність взаємного зв'язку між датою державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15.10.2010 та протиправними діями суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності свого рішення, а тому, враховуючи принцип справедливості та недопущення зловживання повноваженнями під час прийняття рішень та вчинення діянь суб'єктом владних повноважень, з урахуванням наявних матеріалів справи, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. (квитанція №64від 28.11.2018). Доказів понесення інших судових витрат не надано. Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 72-78, 90, 134, 139, 199, 205, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 06.08.2018 №0035895101.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрно-виробнича корпорація Січ (код ЄДРПОУ 30539586, 08363, Київська обл., Бориспільський район, с. Сошників, урочище Святе ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5-А), сплачений згідно квитанції №64 від 28.11.2018, судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 18.03.2019

Суддя Панченко Н.Д.