Рішення

від 28.02.2019 по справі 320/6550/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року справа № 320/6550/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Профіль" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Профіль з позовом до Головного управління ДФС в Київській області, у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2018р. № 0035311402 та від 26.11.2018р. № 0035291402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій. Позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року відкрито провадження по даній справі та призначено справу за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача подав до суду відзив, в якому підтримав висновки акту перевірки та зазначив, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах наданих йому повноважень. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань.

Представники позивача та відповідача звернулись до суду із заявами про закриття підготовчого провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 29.01.2018 року закрито підготовче провадження та на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження у порядку на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши матеріали справи і надані сторонами докази, суд встановив що на підставі направлень від 31.08.2018 № 3737, 3738, 3739, 3740, 3741, 3742 та 3743 виданих ГУ ДФС у Київській області, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.77.4 ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, та на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 12.09.2018 № 1912, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Профіль з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки. Термін перевірки продовжувався на підставі наказу від 22.10.2018 № 2233.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 12.11.2018 № 982/10-36-14-02-13/32659407 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено наступні порушення, а саме:

п.44.1, ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 649357 грн., в тому числі по періодах:

- 2016 рік - 585254 грн.;

- 2017 року - 41048 грн.;

- півріччя 2018 року - 23055 грн.

п.44.1, ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на загальну суму 83279 грн., в тому числі за період: червень 2018 року на суму 83279 грн.

В Акті перевірки зазначено, що ТОВ Київ-Профіль занизило податок на прибуток підприємств, завищило від'ємне значення податку на додану вартість.

Проведеною перевіркою встановлено, ТОВ Київ-Профіль відображено взаємовідносини з ТОВ Євротрейд-Оіл . В ході аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних по ланцюгу формування податкового кредиту перевіряючими не встановлено відображення ТОВ Євротрейд-Оіл придбання протягом жовтня 2016 року - червня 2018 року товарів з номенклатурою Олива індустріальна, Розчинник , що вказує на не придбання товару. Податковою здійснено висновок, що ТОВ Євротрейд-Оіл здійснило нереальні (безтоварні) господарські операції на адресу ТОВ Київ-Профіль .

Також перевіркою встановлено, ТОВ Київ-Профіль відображено взаємовідносини з ТОВ Євротрейд-Оіл . В ході аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ Ресторація Плаза встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності з наданням податкової вигоди по ланцюгу формування податкового зобов'язання на покупців за рахунок формування податкового кредиту від суб'єктів реального сектору економіки.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.11.2018р. № 0035311402 та від 26.11.2018р. № 0035291402.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Матеріалами справи встановлено, що видами діяльності ТОВ Київ-Профіль є: виробництво виробів із бетону гіпсу та цементу; холодне штампування та гнуття; виробництво металевих дверей і вікон.

Для здійснення своєї діяльності позивач використовує різні верстати, для належного функціонування яких необхідно проводити профілактичні догляди з використанням технічних мастил та олив.

Так, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Євротрейд-Оіл 21.04.2017 року укладено договір поставки № 21042017/01. Згідно умов договору ТОВ Євротрейд-Оіл зобов'язується передати у власність позивача Оливу індустріальну та Розчинник, а ТОВ Київ-Профіль повинно прийняти та оплатити товар протягом п'яти робочих днів. Також умовами договору встановлено, що товар повинен відповідати діючим стандартам і сертифікатам якості. Поставка товару здійснюється за рахунок продавця.

На виконання умов укладеного договору сторонами сформовані оборотно-сальдові відомості, виставлені рахунки на оплату товару, видаткові накладні, оформлені податкові накладні, товаро-транспортні накладні. Надані паспорти якості на придбаний товар.

Судом встановлено, що податкові накладні зареєстровані в реєстрі накладних, що не заперечували сторони в судовому засіданні.

Оплата по договору здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ Євротрейд-Оіл , що підтверджується виписками по рахунку у ПАТ Укрсоцбанк .

Суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину ТОВ Євротрейд-Оіл було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Євротрейд-Оіл були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Також для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем укладено з ТОВ Ресторація Плаза договір поставки № 35/15 від 21.03.2016 року. Згідно умов договору постачальник - ТОВ Ресторація Плаза зобов'язується передати у власність позивача сталь оцинковану в рулонах, металевий профіль, підвіс пружинний, рулони з покриттям, а ТОВ Київ-Профіль повинно прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється транспортом продавця та за рахунок продавця.

На виконання умов укладеного договору сторонами сформовані оборотно-сальдові відомості, виставлені рахунки на оплату товару, видаткові накладні, оформлені податкові накладні, товаро-транспортні накладні.

Оплата по договору здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки контрагента - ТОВ Ресторація Плаза , що підтверджується виписками по рахунку у ПАТ Укрсоцбанк . Зазначені суми по цьому контрагенту вказані в декларації з податку на прибуток.

Суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину ТОВ Ресторація Плаза було зареєстровано як юридична особа та було платником податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ Ресторація Плаза були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість прийняті податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкових декларації з податку на прибуток підприємств та податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних сум, у складі ціни отриманих товарів за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Як встановлено судом, факти придбання товарів, а також оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та формування витрат у деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідними видатковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної податковим органом чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначається податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого судом акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу факти виконання робіт контрагентами позивачу у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в актах перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб щодо контрагентів позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність та нереальність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ Євротрейд-Оіл і ТОВ Ресторація Плаза є безпідставними.

Відповідно до пп.134.1.1, п.134.1, ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідачем не враховано, що за отримання послуг позивачем перераховано шляхом безготівкового перерахування на розрахункові рахунки контрагентів грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції співвідноситься з нормами Податкового кодексу України.

При встановленні господарських операцій, суд звертає увагу на дослідження обставин реальності здійснення даних господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні послуг у контрагентів ТОВ Євротрейд-Оіл та ТОВ Ресторація Плаза .

Отже, суд дійшов висновку, що дослідженні під час судового розгляду господарські операції по правочинах між позивачем та ТОВ Євротрейд-Оіл і ТОВ Ресторація Плаза були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, у тому числі податковими накладними, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про нереальність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Крім того, аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця, замовник - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З метою встановлення фактів здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем послуг, оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 25.11.2018р. № 0035311402 та від 26.11.2018р. № 0035291402 є протиправними.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 13424,63 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 листопада 2018 року № 0035311402 та від 26 листопада 2018 року № 0035291402, що прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Профіль (код ЄДРПОУ 32659407) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260) сплачений судовий збір у сумі 13424 (тринадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 63 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.