Рішення

від 06.03.2019 по справі 320/6857/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 року справа №320/6857/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Виконавчого комітету Михайлівсько-рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якому просить суд

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 27.09.2018, яким ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відмовлено у зарахуванні на квартирний облік для поліпшення житлових умов як інваліду ІІ групи, учаснику АТО;

- стягнути з Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у взятті на квартирний облік для отримання житла, оскільки позивач, в силу положень Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" наділений правом першочергового одержання жилих приміщень, незалежно від тривалості проживання у відповідному населеному пункті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, вказавши, що відмова у взятті позивача на квартирний облік для отримання житла відповідає положенням чинного законодавства, у зв`язку з тим, що позивачем не дотримано вимоги Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР щодо наявності факту та тривалості проживання у с. Михайлівська-Рубежівка.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Актом обстеження місця проживання від 12.10.2018, складеним депутатами Дмитрівської сільської ради.

З 29 квітня 2016 року по 28 червня 2016 року, з 01 липня 2016 по 03 липня 2016 року, з 28 липня 2016 року по 25 грудня 2016 року, з 07 травня 2017 по 16 грудня 2017 року позивач безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської області, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь у АТО від 03.04.2018, виданою військовою частиною НОМЕР_1 .

19.07.2018 комісії МОЗ з 13 липня позивачу встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини, довічно, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії МОЗ від 19.07.2018.

Розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 про зарахування на квартирний облік для поліпшення житлових умов (зареєстрованої в Книзі реєстрації заяв громадян про взяття на квартирний облік при виконавчому комітеті Михайлівсько-Рубежівської сільської ради) за № 1 від 14.09.2018 року та беручи до уваги рішення громадської комісії № 1 від 19 вересня 2018 року «Про відмову у зарахуванні на квартирний облік гр. ОСОБА_1 » керуючись п. 15. Постанови № 470 від 11 грудня 1984 року «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській PCP», абз. 1 п. 1.1. Положення про квартирний облік при виконкомі Михайлівсько-Рубежівської сільської ради (затвердженого рішенням виконавчого комітету № 19 від 25 лютого 2016 року), громадська комісія з житлових питань сільської ради, - вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 у зарахуванні на квартирний облік для поліпшення житлових умов, оскільки відповідно до абз. 1 п. 1.1. Положення про квартирний облік при виконкомі Михайлівсько- Рубежівської сільської ради даний громадянин не проживає на території більше одного року.

Вважаючи таку відмову у взятті на квартирний облік необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини справи та норми законодавства.

У відповідності до ст. 31 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Згідно зі ст. 37 Житлового кодексу Української РСР облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію.

У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації, та інші особи за їх бажанням беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов нарівні з робітниками і службовцями цього підприємства, установи, організації.

Громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті (ч. 1 ст. 39 Житлового кодексу Української РСР).

У силу ч.ч. 1-3 ст. 43 Житлового кодексу Української РСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Приписами ст. 45 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що у першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов: сім`ям воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняним до них у встановленому порядку особам; Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, а також особам, нагородженим орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів; особам, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, перелічених у списку захворювань, затверджуваному в установленому законодавством Союзу РСР порядку; особам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання медичних маніпуляцій; медичним працівникам, зараженим вірусом імунодефіциту людини внаслідок виконання службових обов`язків; особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Великої Вітчизняної воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту СРСР; інвалідам праці І і ІІ груп та інвалідам І і ІІ груп з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; сім`ям осіб, які загинули при виконанні державних або громадських обов`язків, виконанні обов`язку громадянина СРСР по рятуванню життя людини, по охороні соціалістичної власності і правопорядку або загинули на виробництві внаслідок нещасного випадку; робітникам і службовцям, які тривалий час сумлінно пропрацювали у сфері виробництва; матерям, яким присвоєно звання «Мати-героїня», багатодітним сім`ям, сім`ям, що виховують дітей-інвалідів, і одиноким матерям (батькам); сім`ям при народженні близнят; вчителям та іншим педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів. Законодавством Союзу РСР і Української РСР право першочергового одержання жилого приміщення може бути надано й іншим категоріям громадян.

При цьому, правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок (ст. 60 Житлового кодексу Української РСР).

На виконання положень ст. 60 Житлового кодексу Української РСР постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (надалі - Правила).

Так, п. 15 Правил визначено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані у даному населеному пункті. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і прописані у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків).

Громадяни, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, беруться на квартирний облік при наявності передбачених Правилами підстав, незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті.

Відповідно до пункту 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Органи виконавчої влади, виконавчі комітети місцевих рад зобов`язані подавати допомогу особам з інвалідністю внаслідок війни у будівництві індивідуальних жилих будинків. Земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Судом встановлено, що з 29 квітня 2016 року по 28 червня 2016 року, з 01 липня 2016 по 03 липня 2016 року, з 28 липня 2016 року по 25 грудня 2016 року, з 07 травня 2017 по 16 грудня 2017 року позивач безпосередньо брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської області, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь у АТО від 03.04.2018, виданою військовою частиною НОМЕР_1 .

Окрім того, 19.07.2018 комісії МОЗ з 13 липня позивачу встановлено II групу інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини, довічно, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії МОЗ від 19.07.2018.

З огляду на вказане вбачається, що позивач наділений правом на взяття на квартирний облік незалежно від тривалості проживання у с. Михайлівська-Рубежівка, оскільки останній користується правом першочергового одержання жилих приміщень. Проте відповідач, відмовляючи у прийнятті позивача на квартирний облік зазначеним обставинам оцінки не дав, мотивації не навів.

Відтак, суд дійшов висновку, що оспорюване рішення Виконавчого комітету Михайлівсько-рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Щодо вимоги позивача стягнути з Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходячи із загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується, а судом не встановлено наявність причинного зв`язку між протиправним рішенням відповідача під час розгляду заяви позивача та душевними стражданнями, про які стверджує позивач. Суд також враховує, що позивач не надав жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому, адміністративний позов є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Михайлівсько-Рубежівської сільської ради від 27.09.2018, яким ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відмовлено у зарахуванні на квартирний облік для поліпшення житлових умов як інваліду ІІ групи, учаснику АТО.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.