Рішення

від 18.03.2019 по справі 520/1400/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 березня 2019 р. Справа №520/1400/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.12.2018 №269 про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.11.2018 №19-4270 вих-18;

- зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за втратою годувальника згідно з ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% пенсії померлого годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.11.2018 №19-4270 вих-18 без обмеження її максимального розміру і здійснити відповідні виплати, починаючи з 01 жовтня 2017 року, з урахування вже отриманих сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на момент призначення пенсії її чоловіку законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія відповідно Закону України "Про прокуратуру", на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. На думку позивача, зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Позивач вважає, що вона не втратила права на перерахунок призначеної її чоловіку раніше пенсії, незважаючи на те, що Кабінетом Міністрів України не було визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, у зв'язку з чим вважає, що рішення Пенсійного органу є протиправним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов у строк, встановлений судом, в якому вказано, що на час звернення позивача за перерахунком пенсії за втратою годувальника Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було.

Відповідно до приписів ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 1948 року народження, перебуває на пенсійному обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України міста Харкова та з 2018 року отримує пенсію за втратою годувальника відповідно до частини 19 статті 86 Закону України Про прокуратуру № 1697-VІІ від 14.10.2014 у розмірі 60% середньомісячного заробітку померлого годувальника (чоловіка).

Чоловік позивача, ОСОБА_3, 1948 року народження з 06 жовтня 2000 року перебував на пенсійному обліку у відповідача, а з 05 листопада 2001 року отримував пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру №1789 від 05.11.1991 в розмірі 90% середнього заробітку на посаді прокурора.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника, проте отримала відмову, яку оскаржила до суду.

Згідно з рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21 грудня 2017 року у справі № 644/7499/17, яке набрало чинності 23 лютого 2018 року, яким зобов'язано Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Харкові перевести пенсію ОСОБА_1 на пенсію її померлого чоловіка - ОСОБА_3 в розмірі 60 % одержуваної ним пенсію за вислугу років з 10 жовтня 2017 року, з виплатою компенсації з урахуванням отриманих нею пенсійних виплат.

Зазначене рішення суду відповідач виконав добровільно, що не заперечується сторонами по справі.

06 вересня 2017 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо сплати праці працівників прокуратури згідно з якою до чинної постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 (Додатки) внесено зміни, а саме: підвищено оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам., у зв'язку з чим 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з письмовою заявою про перерахунок її пенсії.

За результатами розгляду вказаної заяви позивач отримала відповідь у формі рішення № 269 від 22.12.2018 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії.

Відмову у здійсненні перерахунку відповідач мотивує тим, що на час звернення позивача Кабінетом Міністрів України не прийнято нормативно-правового акту про умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

У своєму рішенні відповідач також вважає неналежною довідку, надану позивачем разом із заявою про здійснення перерахунку.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України Про пенсійне забезпечення , Законом України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування та іншими нормативно правовими актами.

З 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі за текстом - Закон №1697-VII).

Відповідно до ч. 13 ст. 86 Закону №1697-VII пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Частиною двадцятою статті 86 Закону №1697-VII передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку проведення перерахунків призначених пенсій працівникам прокуратури не може бути підставою для позбавлення особи права на перерахунок пенсії, що гарантоване Законом.

Аналогічна правова позиція сформульована і Верховним Судом України, зокрема постановами в адміністративних справах від 10.12.2013 (справа № 21-420-а-13), від 10.12.2013 (справа № 21-348-а-13), від 17.12.2013 (справа № 21-445-а-13), від 06.10.2015 (справа № 21-2432/15). Верховний Суд України вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Також зазначає, що процедури призначення пенсії та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 в справі "Суханов та Ільченко проти України", суд наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (пункт 52).

Судовим розглядом встановлено, що обставини щодо неприйняття нормативно-правового акту Кабінетом Міністрів України про визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про прокуратуру вже встановлювались під час розгляду Орджонікідзевським районним судом міста Харкова адміністративної справи № 644/7499/17 за позовом ОСОБА_1 до відповідача про зобов'язання вчинити дії. Посилання на них відповідача, як на підставу відмови у вчиненні дій визнано судом незаконним. Рішення від 21.12.2017 по справі 644/7499/17 набрало законної сили 23.02.2018.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 21.12.2017 по справі № 644/7499/17 закріплено право позивача на отримання пенсії у розмірі 60% пенсії померлого з 10.10.2017.

Таким чином, посилання пенсійного органу на відсутність підстав для перерахунку пенсії за втратою годувальника згідно з ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% пенсії померлого годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.11.2018 №19-4270 вих-18 є неприйнятними з огляду на те, що право позивача на отримання пенсії за вказаною нормою та у вказаному розмірі встановлено судовим рішенням, при цьому відповідачем не надано до суду достатніх та допустимих доказів, а також належного правового обґрунтування щодо невідповідності довідки прокуратури Харківської області вимогам закону.

Окрім того, втрата годувальника та відповідно, рішення щодо визначення позивачу виду пенсії винесено та набрало законної сили вже після прийняття урядом відповідної постанови про підвищення розмірів окладів працівникам прокуратури.

Пунктом 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний Закон набув чинності з 01.04.2015. Враховуючи, що спеціальний закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, з вказаної дати втратили чинність норми України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, зокрема, щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

15 липня 2015 року набрав законної сили Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до частини 1 статті 86 якого прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Оскільки стаття 86 Закону № 1697 набрала законної сили після 1 червня 2015 року, отже станом на зазначену дату (01 червня 2015 року) не діяла, положення Закону № 213 на неї не розповсюджуються. Вказана норма іншими законами не скасовувалась, її дія не зупинялась, є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній час, у зв'язку з чим суд вважає, що з 15 липня 2015 року право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років законодавцем було відновлено і з вказаної дати прокурори мають таке право.

Крім того, суд зауважує, що на момент призначення позивача на роботу в органи прокуратури України умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначались статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (далі по тексту - Закон №1789-ХІІ).

Редакція Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХП змінювалася, міняючи при цьому умови виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема наявності необхідного спеціального стажу та розміру пенсії.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Така правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 10 лютого 2015 року по справі №21-630а14.

Суд зазначає, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

У межах спірних правовідносин право позивача на отримання пенсії її померлого чоловіка в розмірі 60 % одержуваної ним пенсію за вислугу років з 10 жовтня 2017 року, з виплатою компенсації з урахуванням отриманих нею пенсійних виплат встановлено судовим рішенням, а отже й законодавчо передбачений її перерахунок.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.12.2018 №269 про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.11.2018 №19-4270 вих-18 не відповідає вимогам закону, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача, зокрема, скасування такого рішення.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за втратою годувальника згідно з ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% пенсії померлого годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.11.2018 №19-4270 вих-18 без обмеження її максимального розміру і здійснити відповідні виплати, починаючи з 01 жовтня 2017 року, з урахування вже отриманих сум.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 243-246, 263, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 27.12.2018 №269 про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за втратою годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.11.2018 №19-4270 вих-18.

Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за втратою годувальника згідно з ч.19 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% пенсії померлого годувальника на підставі довідки прокуратури Харківської області від 28.11.2018 №19-4270 вих-18 без обмеження її максимального розміру і здійснити відповідні виплати, починаючи з 01 жовтня 2017 року, з урахування вже отриманих сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 18 березня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов