Постанова

від 18.03.2019 по справі 818/2301/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2019 р.Справа № 818/2301/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, місце складання м. Суми, повний текст складено 25.10.18 року по справі № 818/2301/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністью "Будортранс"

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будортранс", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просив суд скасувати визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 04.06.2018 № СМ 440/48/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу на суму 781830,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 10.05.2018 посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування позивача щодо дотримання законодавства про працю, за результатами якого складено акт № СМ440/48/АВ від 11.05.2018. Перевіркою встановлено порушення трудового законодавства, а саме: допуск до виконання робіт семи працівників без укладання трудових договорів. 04.06.2018 на підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято постанову СМ 440/48/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 781830,00 грн. Позивач вважає, що постанова підлягає скасуванню, оскільки прийнята всупереч чинного законодавства, а саме: відповідачем не доведено факт допущення позивачем до виконання робіт зазначених в акті семи чоловік без укладання трудових договорів, оскільки троє із вказаних осіб є працівниками ТОВ "Будтранс 7", яке надає позивачу послуги на підставі договору оренди техніки з оператором, інші особи виконували роботи на підставі цивільно-правових угод.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року у справі № 818/2301/18 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будортранс" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.06.2018 № СМ 440/48/АВ/ТД-ФС.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, вказував, що надані в ході інспекційного відвідування цивільно-правові договори не є належним оформленням правовідносин позивача з зазначеними в акті особами, а вказані договори спрямовані на порушення конституційних прав громадян, порушують публічний порядок та є нікчемними, оскільки в даному випадку наявні трудові відносини між позивачем та працівниками, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 10.05.2018 начальником Управління Держпраці у Сумській області прийнято наказ № 649 про проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю ТОВ "Будортранс" 10-11 травня 2018 року (а.с. 70).

На підставі наказу від 10.05.2018 № 649 начальником Управління Держпраці у Сумській області видано направлення № 260/СМ 440 на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання (а.с. 71).

З 10.05.2018 по 11.05.2018 посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ "Будортранс" (за адресою: прибудинкова територія житлових будинків № 110, 111, 112, 114, 116, 118, 122 по вул. Герасима Кондратьєва) щодо дотримання законодавства про працю, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № СМ440/48/АВ від 11.05.2018 (а.с. 72-76).

Перевіркою встановлено порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допущення до виконання робіт ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без укладання трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

04.06.2018 відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень № СМ440/48/АВ/П (а.с. 78-79).

04.06.2018 на підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № СМ440/48/АВ/ТД-ФС в розмірі 781830, 00 грн. (а.с. 84-85).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено ані в акті інспекційного відвідування, ані у судовому засіданні конкретні докази, що позивачем допущено до виконання робіт працівників без укладання трудових договорів та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 (далі - Порядок № 295), державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Відповідно до п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою прийняття оскаржуваної постанови став висновок Управління Держпраці у Сумській області, що позивачем допущено до виконання робіт працівників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 без укладання трудових договорів та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отже, для правильного вирішення справи має значення правова кваліфікація правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будортранс" та фізичними особами, зокрема, їх належність до трудових.

Взаємовідносини громадянина і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як підтверджено матеріалами справи, згідно листа ТОВ "Будтранс 7" від 15.05.2018 № 6 (а.с. 117) ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є працівниками ТОВ "Будтранс 7". За адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 116, 118 знаходились на підставі договору від 02.04.2018 № 7.

Як встановлено із договору оренди техніки з оператором від 02.04.2018 № 7 у порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець (ТОВ "Будтранс 7") зобов'язується передати Орендарю (ТОВ "Будортранс") в тимчасове платне володіння та користування транспортні засоби, визначені у цьому договорі, а також зобов'язується забезпечити своїми силами їх керування, технічну експлуатацію та забезпечення техніки паливно-мастильними матеріалами, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням операторів Орендодавця і зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату (пункт 1.2 Договору) (а.с. 118-120).

Як встановлено із заявок до договору від 02.04.2018 № 7 (а.с. 121-123):

- оператор ОСОБА_6 11.05.2018 виконував роботи з ущільнення дорожнього покриття за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 116-118;

- оператор ОСОБА_3 07.05.2018-11.05.2018 виконував роботи з перевезення будівельного сміття та будівельних матеріалів за адресою: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 116-118;

- оператор ОСОБА_2 07.05.2018-11.05.2018 виконував роботи з демонтажу дорожнього покриття за адресою: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 116-118.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач дійшов помилкового висновку, що ТОВ "Будортранс" використовувало найману працю вищезазначених осіб без належного оформлення.

Крім того, в матеріалах справи наявні цивільно-правові угоди від 07.05.2018 між ТОВ "Будортранс" та ОСОБА_4 № 46, ОСОБА_5 № 49, ОСОБА_9 № 48, ОСОБА_8 № 47 (а.с. 124-126, 131-133, 138-140, 145-147).

Відповідно до п. 1.1. вказаних угод Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи: встановлення каменю бортового в кількості 160 (сто шістдесят штук), що складає 160 метрів погонних.

На підтвердження виконання умов вказаних угод позивачем надано акти приймання виконаних робіт на об'єкті від 14.05.2018 (а.с. 127, 134, 141, 148), звіти про використання матеріалів (а.с. 128, 135, 142, 149), видаткові касові ордери від 16.05.2018 (а.с. 129, 136, 143, 150).

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є кінцевий результат, а не процес праці. Так, в укладених договорах визначено обсяг виконуваної роботи, а не у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).

Ще одна відмінність між цивільно-правовими та трудовими договорами полягає в тому, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.

Разом з тим, згідно вказаних угод на виконавців не розповсюджується правила внутрішнього трудового розпорядку замовника, виконавець не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Виконавець самостійно та на власний ризик організує виконання цього договору у відповідності до його умов та вимог цивільного законодавства.

Також відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами ЦК України.

Як вбачається зі змісту досліджених угод, матеріальна відповідальність виконавця послуг була передбачена невиконання або неналежне виконання покладених на нього зобов'язань за цими угодами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що цивільно-правові договори між позивачем та фізичними особами укладалися для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання певних результатів праці. У зв'язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини між позивачем та відповідними працівниками припинилися. Укладені угоди не містять обов'язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, обов'язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ

Враховуючи викладене, колегія суддів, приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Сумській області від 04.06.2018 № СМ 440/48/АВ/ТД-ФС є необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та підлягає скасуванню, а отже судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року у справі № 818/2301/18 відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року по справі № 818/2301/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_10 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_11 ОСОБА_12 Повний текст постанови складено 18.03.2019 року